МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ПРАВА ТА СОЦІАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра теорії та історії держави і права, конституційного права

КУРСОВА РОБОТА

з предмета " Конституційне право України ”

на тему "Виборча система в Україні"

Решотко Алли Олександрівни

Курс І Група ПР-142

Науковий керівник:

канд. юрид. наук, доцент

Олефіренко Е.О.

Чернігів 2014

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Система виборів на території України
• 1.1 Історія розвитку виборчої системи на території України
• 1.2 Загальна характеристика виборчої системи в Україні
• 1.3 Процедура виборів на території України
• Розділ 2. Потенційні напрями реформування виборчої системи в сучасних умовах
• 2.1 Політико-правовий аналіз сучасної виборчої системи України
• 2.1 Перспективи розвитку виборчої системи України
• Висновки
• Використана література

Вступ

Актуальність теми дослідження. Виборче право є одним з найважливіших інститутів конституційного права. Самі ж вибори здебільшого являють собою арену політичної боротьби, хоча обмеженою рамками чинного законодавства. У поняття виборчої системи входять методи встановлення результатів голосування, підрахунок поданих і визнання дійсними або недійсними заяв, виявлення переможця на виборах. Враховуючи сучасне руйнівне становище українського парламенту, слід зазначити, що удосконалення виборчої системи є однією з найактуальніших проблем встановлення реформ в українському законодавстві, які б зіграли важливу роль в стабілізації і покращенні політичного життя нашої країни. Тема виборчої системи в Україні особливо актуальна на даному етапі набуття нових перетворень у країні, тому що відомо, що становлення багатопартійної системи, розміщення партій та різні форми їх об'єднань на політичні карті країни, є одним із критеріїв розвиненої політичної системи суспільства та її невід'ємних частин. В умовах трансформації суспільства виникають різні, часто непередбачувані явища - від конфронтації до глобальних зрушень у характері функціонування партійних систем, у зв'язку з чим значно зростає вплив на суспільство партійної системи як консолідуючої структури. Розбудова незалежної України як демократичної і правової держави специфічно втілюється й у встановленні та розвитку політичного плюралізму та багатопартійності. Все це надає особливої актуальності зазначеній темі та спричиняє необхідність дослідження передумов і особливостей формування та перетворення партійної системи України. Ступінь наукової розробки теми дослідження. Розгляд проблем у виборчій системі можна прослідкувати у працях М. Примуша, М. Рогозіна, В. Степаненка, М. Варія, В. Литвина, Н. Зайця, М. Дюверже та багатьох інших. Дуже багато науковців як колись так і сьогодні розшукують відповіді на багато питань пов'язаних з виборчою системою. Об'єктом дослідження є система виборчих органів на території України. Предметом виступають закріплені Конституцією та Законами України норми про виборчу систему України. Мета і завдання дослідження. Мета полягає у визначенні сильних і слабких сторін сьогоднішньої виборчої системи України. Досягнення цієї мети вимагало вирішення таких завдань: - Прослідкувати історію створення виборчої системи на території України; - Дослідити розвиток виборчої системи на території України; - Дати загальну характеристику виборчій системі на території України; - Проаналізувати діяльність виборчої системи на території України; - Розглянути сучасний стан виборчої системи на території України. Методи дослідження. Із загальнонаукових дослідницьких методів застосовувались системно-структурний, порівняльно-правовий, а із спеціально-юридичних методів - тлумачення юридичних норм. Розділ 1. Система виборів на території України 1.1 Історія розвитку виборчої системи на території України Історичний процес утворення демократичних норм державності і виборчого права, які закріплені нині в Конституції України пройшов складний і довгий шлях. Виборче право в Україні існувало з початку виникнення держави. Елементи виборів спостерігалися у слов'янських племенах, керівництво в них, як правило, належало представникам знатних родів. Вони збиралися на ради, так зване "Віче", де вирішувались важливі питання життя племені, війни і миру. Зі створенням і зміцненням Київської держави принципи виборності набули загального характеру, не дивлячись на те, що публічна влада ще не мала парламентських форм. Подальший розвиток інституту виборності в Україні відноситься до існування Гетьманської держави та Запорізької Січі - цим державам притаманна одна й та сама форма державного управління - демократична республіка. Носієм влади в цих республіках виступав народ. Запорізька Січ була збудована на засадах українського демократизму. Генеральна Рада виконувала функції верховної влади, вона приймала закони, обирала гетьмана та козацьку старшину, вирішувала питання війни та миру, заключала міжнародні угоди, мала право суду над гетьманом та старшиною. Конституцію Пилипа Орлика 1710 року (під назвою "Правовий Уклад та Конституції вольностей війська Запорозького") можна вважати першим нормативним актом писаного виборчого права України. Тому що в Конституції 1710 року були вперше зафіксовані принципи діяльності органів державної влади, порядок, термін і періодичність скликання вищого представницького органу тих часів - Генеральної Ради. Також багато яскравих сторінок в історію українського демократизму вписало ХХ століття. Виборча система УРСР була мажоритарною, оскільки не йшла мова про вибір між партіями (на той час існувала одна партія - Комуністична партія Радянського Союзу. Втім, реального вибору все одно не було, оскільки в кожному окрузі пропонувалася лише одна кандидатура. Така особливість зумовлювала негативну норму для правил голосування: виборець мав право закреслити прізвище кандидата, якщо він голосує проти нього, і ніяк не змінювати текст бюлетеня, якщо він голосує за кандидата. Особливим періодом розвитку виборчого права на території України стало радянське виборче право. Особливостями виборчої системи за радянських часів було: - Встановлення не загального, непрямого, нерівного виборчого права при відкритому голосуванні; - Відсутність систематизованого законодавства; - Був відсутній судовий захист прав громадян; - Створювались установи специфічних форм контролю за проведенням виборів, які були непередбачені законодавством зі сторони партійних та репресивних органів. Під час Перебудови почались відбуватися зміни як у виборчому законодавстві, так і у традиціях проведення виборів. Але не зважаючи на прийняття нових законів про вибори, довгий час залишалось так зване, негативне голосування. Хоча кандидатів було вже багато, але виборцям доводилося витрачати свій час на акуратне закреслення прізвищ: залишити не викресленим слід було не більше одного кандидата, інакше бюлетень вважався недійсним. Лише парламентські вибори 1998 року стали першими в новітній Україні виборами, на яких застосовувалося позитивне голосування: виборцю потрібно було поставити значок навпроти того, за кого він голосує. Як до наслідку радянських традицій можна віднести той факт, що до 1998 року застосовувалась лише мажоритарна система голосування. Після отримання Україною незалежності виборче законодавство зазнало змін.

виборча система україна політичний

В сучасній демократичній Україні - вибори являють собою волевиявлення громадян, реалізацію народного суверенітету. Участь у виборах дає можливість виборцям здійснювати контроль над формуванням і діяльністю, як законодавчих, так і виконавчих органів влади, органів місцевого самоврядування, та категорії посадових осіб, які отримують посаду в результаті виборів.

Становлення виборчої системи в Україні пройшло довгий і складний шлях розвитку і удосконалення. На сьогоднішній день саме поняття виборчого прав використовується для визначення двох юридичних явищ - об'єктивне виборче право та суб'єктивне виборче право. Об'єктивне виборче право - це система конституційно-правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з виборами, формуванням органів державної влади та місцевого самоврядування. Суб'єктивне виборче право - це право громадян брати участь у виборах органів держави або місцевого самоврядування. В свою чергу суб'єктивне право поділяється на активне і пасивне виборче право. Активне виборче право - це право обирати при голосуванні на виборах. Пасивне виборче право - це право бути обраним до органів держави або місцевого самоврядування, право висувати свою кандидатуру або давати згоду на висунення, право брати участь у формуваннях виборчих органів, у висування кандидатів, оскарженні підсумків виборів.

Усі питання стосовно виборів в Україні регулюються основним законом України - Конституцією України.

Прослідковуючи хід розвитку виборчої системи, можна сказати, що перед тим як прийти до єдиної виборчої системи в Україні, пройшли століття і з рештою Україна домоглася свого і створила свою незалежну державу з своєю виборчою системою (по своєму унікальною), яка регулюється законодавством України і має демократичні засади.