Протокол про підсумки голосування на виборах народних депутатів України територіальна виборча комісія невідкладно надсилає до Центральної виборчої комісії, яка на своєму засіданні на підставі протоколів територіальних виборчих комісій про підсумки голосування в межах відповідних територіальних виборчих округів і протоколів закордонних дільничних комісій не пізніш як на 15-й день з дня виборів установлює результати голосування депутатів, про що складає протокол. Спеціальним законом про вибори встановлюється порядок офіційного оприлюднення виборів, яке відбувається не пізніш як на 5 день з дня встановлення результатів. Центральна виборча комісія реєструє обраних народних депутатів України, видає їм спочатку тимчасові посвідчення, а після складання присяги народного депутата України та нагрудний знак встановленого зразка. Давши характеристику процедури виборів можна побачити, що це надзвичайно важливий і складний механізм. Який складається з установленого порядку проведення голосування і передвиборчої підготовки. За допомогою встановлених норм громадяни України знають основні риси проведення виборів. Розділ 2. Потенційні напрями реформування виборчої системи в сучасних умовах 2.1 Політико-правовий аналіз сучасної виборчої системи України Для того, щоб визначити шляхи удосконалення існуючої в Україні виборчої системи потрібно проаналізувати її слабкі та сильні сторони, щоб знати, що саме потрібно змінити. Змішана виборча система найчастіше застосовується у тих країнах, де відбувається пошук і становлення виборчих систем або є необхідність досягнення консенсусу між принципом представництва у парламенті різних політичних сил і стабільністю сформованого уряду. У цьому зв'язку необхідно зазначити, що пошук оптимальної виборчої системи в Україні відбувається в надзвичайно складних умовах перехідного суспільства. Змішана система виборів народних депутатів України має такі особливості: по-перше, застосовується принцип так званого "паралельного комбінування", тобто і за мажоритарною системою відносної більшості, і за пропорційною системою обирається однакова кількість народних депутатів України - 225; по-друге, багатомандатний округ визначено як загальнодержавний виборчий округ; по-третє, використовується принцип "жорстких списків", коли до виборчого бюлетеня заноситься лише 5 перших прізвищ кандидатів у депутати, і виборець віддає свій голос за той чи інший виборчий список партії, виборчого блоку партій у цілому; по-четверте, при застосуванні пропорційної виборчої системи використовується відповідний "загороджувальний бар'єр", тобто для того, щоб взяти участь у розподілі депутатських мандатів, партія повинна набрати не менше ніж 5 % голосів виборців від тих, які взяли участь у голосуванні. Застосування змішаної виборчої системи при обранні до Верховної Ради України має на меті мінімізацію недоліків як мажоритарної, так і пропорційної виборчих систем. Так мажоритарна система виборів досить результативна і проста у застосуванні, але вона не завжди адекватно відображає у складі парламенту політичний спектр суспільства, що призводить до втрати великої кількості голосів виборців, а це в сою чергу послаблює представництво в парламенті значної кількості виборців. Застосування змішаної системи, з одного боку сприяє політичній структурованості суспільства та парламенту, формуванню сильних політичних партій та їх коаліцій, але з іншого боку - саме ця система дозволяє зберегти певний зв'язок між депутатами та виборцями відповідного регіону. Стосовно ж пропорційної системи то вона має також ряд недоліків, вона не передбачає не персоніфіковані вибори - до виборчих списків партій можуть бути включені некомпетентні, маловідомі, непопулярні, яких витягає за собою перша п'ятірка кандидатів. Наступним її недоліком є те, що підрахунок голосів виборців досить складний. Але разом з тим, пропорційна система виборів стимулює розвиток багатопартійності, тому що при виборець обирає політичну платформу і програму майбутньої діяльності політичних партій і блоків. Розподіл мандатів за нинішньої виборчої системи відбувається наступним чином. Пропорційна система передбачає, що депутатські мандати розподіляються між політичними партіями пропорційно до кількості голосів, одержаних на виборах виборчими списками цих партій, з урахуванням "загороджувального бар'єра". Для пропорційного розподілу депутатських мандатів у світовій практиці найчастіше застосовується метод виборчої квоти та метод дільника. Для встановлення результатів виборів народних депутатів України у багатомандатному окрузі застосовується метод виборчої квоти. За мажоритарної системи мандати отримують ті кандидати, які набрали найбільшу кількість у своєму виборчому окрузі. Позитивними моментами у виборчій системі є те, що виборці мають більші можливості вибору, цей фактор має місце через наявність у голосуючих одразу 2 голосів. Також слід віднести і те, що при виборах обирається майже повний склад Верховної Ради України. Також не можна залишати без уваги виборчу квоту, що запроваджена виборчим законом у зв'язку із застосуванням пропорційного елементу виборів. Отож, слід сказати, що сучасний стан виборчої системи потребує певних корективів. Наприклад, великим недоліком є те, що виборчий бюлетень для голосування за партійні списки є великим за розміром і вимагає затрат значних коштів, що для України є актуальною проблемою на сьогодні. Але все ж таки, позитивні сторони в виборчій системі є, адже тісне співтовариство з різними країнами дарує Україні гарну можливість набиратися досвіду і брати до уваги виборчі системи закордонних країн. 2.1 Перспективи розвитку виборчої системи України Проаналізувавши сильні і слабкі сторони нинішньої виборчої системи України, необхідно використати набутий досвід зарубіжних країн для вдосконалення виборчої системи у нашій державі і підвищення ефективності національного законодавства в даній сфері. Запровадження в Україні змішаної мажоритарно-пропорційної системи є компромісом між політичними силами - одного боку, і проявом обережності законодавців - з іншого. Першим способом реформування виборчої системи є запровадження в Україні різновиду поліноміальної мажоритарної виборчої системи. Найприйнятнішою є система єдиного голосу, оскільки така система мало сприяє посиленню позицій партій, а отже, і формуванню справді дієздатного парламенту. Система єдиного голосу відкриває великі можливості для представництва навіть політичних меншин, але водночас, не будучи ідеально пропорційною, створює умови для посилення впливу окремих партій, що значно краще, ніж за пропорційною системою. В той час, запропонована система є простою і зрозумілою виборцям, що певною мірою може посприяти підвищенню політичної активності громадян на виборах, що в свою чергу призведе до обрання повного складу Верховної Ради. Механізм виборів буде мати такий вигляд при запропонованій системі. Виборець маючи 1 голос, голосує в окрузі, величина якого 5 - 7 місць. Після підрахунку голосів переможцями стають кандидати, які набрали відносну більшість голосів. Наступним способом є запровадження пропорційної системи. Найоптимальнішою буде в цьому випадку пропорційна система з відкритими списками. Ця система дасть більшу свободу виборцям, зробить представництво більш особистим, ніж за пропорційної системи з жорсткими списками, це дасть змогу формувати парламент лише з тих особистостей, що відомі виборцям і користуються їхньою підтримкою. При даній виборчій системі роль партійних лідерів у формуванні списку партії зводиться нанівець, а роль народу в свою чергу зростає, що робить вибори справді демократичними. Але запровадження подібної системи потребує детальних змін порівняно з існуючою виборчою системою. В Україні сьогодні можна повністю не відмовлятися від змішаної виборчої системи, запровадити таку модифікацію, що поєднувала б у собі елементи пропорційності і мажоритарності, але ставлячи їх у певну взаємозалежність. За подібною системою механізм голосування і підрахунок голосів виглядатиме наступним чином. Кожен виборець має 1 голос і голосує в одномандатному окрузі за конкретного кандидата, який висувається від партії. Переможець в кожному окрузі визначається за мажоритарною системою відносної більшості. Потім підраховується кількість голосів, набраних кандидатами від тієї чи іншої партії в цілому. Потім кількість отриманих в одномандатних виборчих округах місць віднімається від кількості місць, на які партія могла б розраховувати за вказаних умов, ця сума і буде кількістю місць, які партія отримає за пропорційною системою. Також, слід сказати, що дана система не передбачає обов'язкового рівного розподілу парламентських місць за пропорційним і мажоритарним принципом, це означає, що кількість виборчих одномандатних округів в Україні може бути більшою або меншою за 225. Позитивним фактором даної системи є те, що дана система є простою і зрозумілою для виборців процедурою голосування, а також вона є більш дешевою, що в умовах нестабільної економічної ситуації є неабиякою перевагою для України. Отож, з запропонованих для України виборчих систем, найоптимальнішою буде пропорційна система. Її запровадження прискорило б структуризацію політичної системи нашого суспільства, а також значно спростило б процедуру виборів. Але не потрібно відмовлятися і від системи єдиного голосу, вона хоча і не чисто пропорційна, але відкриває великі можливості для представництва навіть політичних меншин. Також дана система забезпечує тісний взаємозв'язок електорату з кандидатами. На підставі наведених фактів можна сказати, що становлення України як демократичної держави спонукає її різноманітними засобами забезпечувати реалізацію прав людини і громадянина, визначених у Конституції України. Але серед різноманітних спектрів, потрібно виділити ті права, які є найнеобхіднішими кожному громадянину. Такими правами, звісно крім особистих, є політичні права, насамперед право громадян на управління державою. Вихід України на демократичний шлях розвитку спонукає до глибокого вивчення сучасного стану її виборчої системи та перспектив її розвитку. Необхідно зазначити, що процес пошуку оптимальної виборчої системи в Україні відбувається у надзвичайно складних умовах перехідного суспільства. В виборчій системі України є дуже багато прогалин, над якими потрібно працювати, але є ряд положень нинішнього виборчого закону, що варті збереження при зміні виборчої системи. Висновки 1. Прослідковуючи хід розвитку виборчої системи, можна сказати, що перед тим як прийти до єдиної виборчої системи в Україні, пройшли століття і з рештою Україна домоглася свого і створила свою незалежну державу з своєю виборчою системою (по своєму унікальною), яка регулюється законодавством України і має демократичні засади. 2. Але все ж таки в виборчій системі України є певні недоліки. В Україні запроваджено варіант змішаної виборчої системи, коли суспільство ніяким чином не може вливати на виборчі списки політичних сил, склад яких залежить від тієї чи іншої партії. Наявна виборча система на основі закритих списків не в змозі задовольнити потреби демократичного розвитку та унеможливлює в повному обсязі реалізацію принципу народовладдя. Це призводить до спотворення конституційної природи рад, представниками якої виявилися не стільки територіальні громади, скільки політичні партії. В Україні громадянин голосуючи за певну політичну силу одночасно не голосує за конкретну людину. 3. Давши характеристику процедури виборів можна побачити, що це надзвичайно важливий і складний механізм. Який складається з установленого порядку проведення голосування і передвиборчої підготовки. За допомогою встановлених норм громадяни України знають основні риси проведення виборів. 4. Отож, слід сказати, що сучасний стан виборчої системи потребує певних корективів. Наприклад, великим недоліком є те, що виборчий бюлетень для голосування за партійні списки є великим за розміром і вимагає затрат значних коштів, що для України є актуальною проблемою на сьогодні.