Правомірна поведінка є видом правової поведінки, яка, на відміну від протиправної поведінки, є соціально корисною, відповідає закріпленим у правових нормах моделям поведінки і має позитивні юридичні наслідки. Діяльність та вчинки людей завжди оцінюють з урахуванням їхньої соціальної значущості, корисності чи шкоди для суспільства. У правовій системі суспільства їх розглядають ще й і з точки зору права, яке є критерієм оцінки цих вчинків як соціально корисних чи шкідливих. Нормативно-правові акти становлять систему юридичних нормативів, які забезпечуються державою, виступають формально-обов'язковим критерієм оцінки будь-якої поведінки як юридично значущої або як юридично індиферентної. Будь-яка юридично значуща поведінка суб'єктів права (індивідуальних чи колективних) є правовою: вона передбачена нормами права і тягне за собою юридичну оцінку і юридичні наслідки (позитивні або негативні) Бабаев В.К., Баранов В.М., Толстик В.А. Теория права и государства в схемах и определениях: Учебное пособие. - М. - 2003. - С.183. До правомірної поведінки належить і соціально допустима. Вона не торкається суттєвих інтересів суспільства і держави і не може бути охарактеризована як соціально корисна чи соціально-шкідлива Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства. М. - 2001. С.227. Головна її ознака полягає в тому, що як форма здійснення приватних інтересів вона не суперечить інтересам інших суб'єктів. Держава не може таку поведінку ні забороняти, ні зобов'язувати до неї, ні заохочувати (наприклад, діяльність численних громадських організацій «за інтересами», відправлення релігійних культів та ін.). Однак така поведінка має правову природу, формується відповідно до динаміки розвитку громадянського суспільства і спирається на державні гарантії її здійснення. Розглянемо класифікацію детальніше. З урахуванням змісту вчинку правова поведінка поділяється на два види: правомірну поведінку і правопорушення. У складі правовідносин вони відіграють роль юридичних фактів: правомірну поведінку може призводити до виникнення правовідносин, у яких суб'єкти здійснюють суб'єктивні права й обов'язки на основі реалізації регулятивних норм; правопорушення ж є юридичним фактом, який тягне за собою виникнення охоронних правовідносин і застосування заходів юридичної відповідальності на основі охоронних норм. Логіка механізму правового регулювання передбачає включення до його складу правової поведінки, тобто норма права закріплює у своїй гіпотезі юридичну модель поведінки -- як правомірної, так і протиправної -- і таким чином виступає універсальним критерієм юридичної кваліфікації поведінки суб'єкта; юридичний факт у механізмі правового регулювання -- це сама поведінка, яка є юридично значущою. 2. Правомірна поведінка та правопорушення, їх ознаки та юридичний склад

Основним різновидом правової поведінки є поведінка правомірна, тому що переважна більшість громадян і організацій у сфері права діють саме так.

Правомірна поведінка -- це суспільно корисна, суспільно необхідна, бажана і допустима поведінка осіб, яка відповідає правовим нормам і гарантується державою Нерсесянц В.С. Общая теория государства и права. - М.: НОРМА - ИНФРА, 1999. - С. 121.. За своїми юридичними ознаками правомірна поведінка характеризується з точки зору засобів правової регламентації. За своїми юридичними ознаками правомірна поведінка характеризується з точки зору засобів правової регламентації. З позицій юридичних моделей її можна розглядати в таких аспектах: а)як форма реалізації права вона класифікується з точки зору її відповідності основним способам впливу права на суспільні відносини і поділяється на виконання та використання (активні форми поведінки) і дотримання (пасивна форма поведінки) норм права; б)як характеристика юридичного змісту правовідносин ця поведінка може бути виражена у вигляді здійснення повноважень посадовими особами, державними органами і т. д.; в)як відповідна праву вона може бути зафіксованою і не зафіксованою у нормативно-правовому приписі Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. -- Харків: Право, 2009. -- С. 128.. Правомірна поведінка людини є неоднорідною за своїм змістом і потребує у кожному конкретному прояві за різним ступенем дії, самого існування особи, її ініціативні дії. При дотриманні норм права фіксується мінімальна активність, оскільки суб'єктам слід лише ухилятися від визначених дій. Правомірна поведінка є соціально корисне діяння, направлене на задоволення державних і правових, суспільних і особистих інтересів, цінностей і цілей. Вона є особистою цінністю для права, тільки тому, що сама "людина, її права і свободи є вищою цінністю" Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. -- Харків: Право, 2009. -- С. 128.. Слід погодитись із визначенням В.М. Кудрявцева, що правомірна поведінка - це поведінка, яка відповідає приписам правових норм. Є видом соціальної поведінки і визначальною умовою забезпечення законності та правопорядку, прав і свобод людини і громадянина, побудови правової держави. До соціальної сторони правомірної поведінки належать такі її якості, як позитивність, свідомість, добровільність, здатність задовольняти суспільство та особисті інтереси, соціальна значущість, зовнішній вияв у вигляді дій чи бездіяльності, схвалення або допустимість з огляду на суспільні інтереси тощо. Необхідною властивістю правомірної поведінки є її прояв, підконтрольність свідомості і волі. Комплекс цих властивостей окреслює межі того масиву фактично соціальних актив поведінки людини, які потребують правового опосередкування, здатні сприймати регулюючий вплив правових засобів і регулюються правом Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: нор-ма и патология. - М.: Наука, 1982.-С. 12.. Тому можна уявити правомірну поведінку, як правову цінність, тоді, коли протиправна поведінка є антицінністю. Дійсно, тільки перше бажане для суспільства може приносити економічну користь, діяти також на користь розвитку особистості. Правомірна поведінка завжди розглядається, як саме масове суспільне явище. Ніяке суспільство не змогло б функціонувати без додержання громадянами його нормативних потреб. Правомірна поведінка є з'єднуючим ланцюгом між правовою нормою і її соціальним ефектом, на досягнення якого розрахована дана норма. Вона є результатом відтворення у житті потреб режиму законності, а сукупність всіх правових дій - це втілення правового порядку у суспільстві. Шлях людини до суспільства значною мірою характеризує те положення, наскільки вона у своїй поведінці керується почуттям відповідальності, яка проявляється у діях особистості, усвідомлювати соціальні наслідки у своїй діяльності. Відповідальність дозволяє поведінці людини взяти під контроль її власну свідомість, а таких понять, як честь, гордість і гідність - під контроль її совісті. Сучасне життя все гостріше стикається із проблемами відповідальності, користування своїми правами і свободами, скасуванням їх застосування на шкоду другим суб'єктам права. Суспільство багато чого втратило, не виховавши внутрішню і зовнішню культуру поведінки майбутньої людини. Культура поведінки - складова частина культури людини, вона виступає зовнішнім проявом духовного багатства особистості та її внутрішнього світу, це сукупність форм повсякденної поведінки людини (у праці, побуті, спілкуванні з іншими), у яких знаходять зовнішнє відображення моральні та естетичні норми поведінки. Якщо моральні норми визначають зміст вчинків, мотиви поведінки, то культура поведінки - розкриває, як саме здійснюються у поведінці вимоги моральності, яке "обличчя" поведінки людини, наскільки органічно, природно і невимушено такі норми злилися з її способом життя, стали повсякденними життєвими правилами. Соціальна цінність правомірної поведінки, проявляється ще й і у тому, що вони складають органічну частину цивілізованої поведінки. Цивілізованість - це обширне поняття, яке включає багато зовнішніх проявів культури людини і суспільства. Цивілізована правомірна поведінка - це співставлене суб'єктом права вчиняти дії не порушуючи чиїсь права, на основі впевненості у характерно-естетичних пріоритетах, суспільно-людських обов'язків - не вкради, не вбий тощо Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: нор-ма и патология. - М.: Наука, 1982.-С. 14..Їх зміст залежить від того, у якій мірі людина підкоряється існуючим писаним правилам, наскільки є активним носієм поняття громадських обов'язків, розділяє і підтримує суспільні уявлення про добро і зло, справедливість і відповідальність. Правомірна поведінка у суспільному житті проявляється багатопланово. Дії, які відповідають правовим приписам можуть класифікуватись за різними критеріями і ознаками. Соціальна значущість є однією з основних ознак правової поведінки має дві форми - соціальну корисність і соціальну шкідливість. Сутність соціальної значущості правової поведінки пов'язана з її властивістю впливати на стан суспільних відносин, змінювати зв'язки між суб'єктами, сприяти, чи навпаки гальмувати нормальний процес взаємодії між людьми. Правова поведінка може впливати на взаємовідносини суб'єктів, стан суспільних відносин тільки за зовнішнім вираженням, якщо вона сприймається іншими суб'єктами, обумовлює певні зміни у соціальному середовищі. Правова поведінка виявляється у формі дій, що впливають на відносини між суб'єктами, чи у формі бездіяльності. Оскільки правова поведінка здійснюється суб'єктами, то вони повинні адекватно усвідомлювати обставини, характер поведінки і мати можливість здійснювати свою волю, скерувати свої вчинки. 3 формальної юридичної точки зору соціальна поведінка є правовою у випадку, коли вона регламентується нормами права. Умови та ознаки правових вчинків можуть бути прямо описані у текстах правових документів. Властивість правової поведінки впливає на стан суспільних відносин, пов'язаних не тільки з соціальною значущістю, але й особовим сенсом - реалізацією суб'єктами своїх інтересів. Тому правова поведінка тягне за собою для них певні юридичні наслідки. Однією з найважливіших форм правових наслідків є реакція держави на результати правової поведінки у вигляді заохочення, стимулювання, охорони соціально корисних вчинків чи застосування заходів юридичної відповідальності за шкідливі дії Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. -- Харків: Право, 2009. -- С. 128.. Таким чином, правомірну поведінку можна визначити, як обумовлений культурно-характерний зріст і життєвий досвід у людській діяльності, у сфері соціальної дії права, заснованої на свідомому здійсненні його цілей і потреб. Правопорушення -- це протиправне, винне, соціально шкідливе діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, яке тягне за собою передбачені правовими нормами негативні наслідки для правопорушника.

Правопорушенню властиві такі ознаки:

1) має протиправний, неправомірний характер, тобто порушує норми права;

2) є суспільно шкідливим (наприклад, прогул) або суспільно небезпечним (посягання на життя людини).