Поняття «холдингова компанія», після прийняття Закону України від 15/03/2006 № 3528-IV «Про холдингові компанії в Україні» набуло нового змісту. Раніше, згідно з ч. 5 ст. 126 Господарського кодексу України, холдинговою компанією був суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства. Тепер, відповідно до зазначеного закону та Господарського кодексу України, холдингова компанія - це відкрите акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності). Також Законом про холдингові компанії передбачена можливість створення державних холдингових компаній. На мою думку, холдингова компанія не є організаційно-правовою формою юридичної особи, оскільки така юридична особа створюється у формі акціонерного товариства, а являє собою один з видів публічних акціонерних товариств. При цьому слід враховувати, що Класифікація форм господарювання, на жаль, містить вже застаріле визначення поняття «холдингова компанія».

Слід зазначити, що в даний час класифікації форм господарювання чинним законодавством не передбачає створення та державну реєстрацію нових підприємств в таких організаційно-правових формах, як колективне, орендне, індивідуальне, сімейне і спільне підприємства. Відносно об'єднань юридичних осіб слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 70 Госпдарського кодексу України, підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою господарську діяльність, причому не тільки виробничу чи комерційну, але й інші види діяльності, до яких може відноситися, наприклад, проектно-конструкторська або науково-дослідницька діяльність.

Об'єднанням підприємств, відповідно до ч. 1 ст. 118 Госпдарського кодексу України, є господарська організація, створена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. При цьому до складу українських об'єднань можуть входити підприємства, створені відповідно до законодавства інших країн, а українські підприємства можуть входити в об'єднання, створювані за кордоном.

Оскільки об'єднання підприємств є юридичною особою, то і державну реєстрацію воно повинно проходити в загальному порядку.

Організаційно-правовими формами об'єднань підприємств, згідно ст. 120 Госпдарського кодексу України, є:

- асоціація - договірне об'єднання підприємств, створене з метою постійної координації господарської діяльності учасників шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів;

- корпорація - договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів учасників, що делегували окремі повноваження централізованого регулювання своєї діяльності органам управління корпорації;

- консорціум - тимчасове статутне об'днання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів, тощо), що використовує кошти, які виділяються учасниками, а також інші цільові кошти в порядку, визначеному статутом, і прекращающее діяльність після досягнення поставленої мети; - концерн - статутне об'єднання підприємств і організацій на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

Крім консорціуму, який є тимчасовим об'єднанням, який припиняє свою діяльність після досягнення поставленої мети, всі інші об'єднання постійні. Якщо асоціація та корпорація створюються і діють на підставі договору, то концерн і консорціум - на підставі статуту такого об'єднання підприємств.

Якщо асоціація створюється для вирішення виключно господарських питань, то інші об'єднання можуть ставити мету задоволення інших потреб, у тому числі соціальних. Ще однією особливістю асоціації є те, що вона не може втручатися в господарську діяльність своїх учасників. Крім того, асоціація і концерн можуть представляти інтереси своїх учасників у відносинах з органами влади та іншими суб'єктами господарювання. Зрозуміло, за умови оформленого учасниками делегування таких повноважень.

При цьому одне і те ж підприємство може бути учасником кількох об'єднань. Виняток становить тільки концерн.

Іншими законами можуть бути прямо визначені інші форми об'єднань, такі як союзи, суспільства, тощо (ст. 127 Господарського кодексу України).

Незважаючи на те що об'єднання можуть мати у назвах такі слова, як «комбінат», «трест», тощо, однак ці назви не мають відношення до організаційно-правовими формами, повний перелік яких перераховано до Класифікації форм господарювання. Такі терміни, як «картель» і «синдикат», традиційно несуть негативний відтінок і зазвичай в назвах об'єднань не вживаються.

Холдингові компанії та асоційовані підприємства не є об'єднаннями підприємств у строгому розумінні цих термінів, однак Господарський кодекс україни відносить такі компанії до об'єднань. Це визначено ст. 126 даного кодексу.

3.4 Класифікація юридичних осіб за способом їх створення (заснування)

Залежно від способу створення (заснування) та формування статутного капіталу юридичні особи згідно з ч. 3 ст. 63 ГКУ поділяються на:

- унітарні підприємства (ч. 4 ст. 63 ГКУ);

- корпоративні підприємства (ч. 5 ст. 63 ГКУ).

Термін «унітарна» означає, що підприємство створене одним засновником, крім державних і комунальних (тобто юридичних осіб публічного права).

Унітарними є також підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника. Так, згідно з ч. 2 ст. 83 ЦКУ суспільство, а до них належать підприємницькі товариства, господарські товариства, виробничі кооперативи і непідприємницькі товариства, може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Питання визначення організаційно-правової форми унітарного підприємства розглянуто в листах Держкомпідприємництва від 10/01/2008 № 99 і від 25/03/2010 № 3684.

Корпоративне підприємство створюється двома і більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької діяльності, їх спільного управління справами та ін. До таких підприємств належать кооперативи, господарські товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на основі приватної власності двох або більше осіб.

3.5 Класифікація юридичних осіб за формами власності

Залежно від форм власності згідно з ч. 1 ст. 63 ГКУ в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

- приватне підприємство (ст. 113 ГКУ), що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

- підприємство колективної власності (ст. 93 ГКУ), що діє на основі колективної власності;

- комунальне підприємство (ст. 78 ГКУ), що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

- державне підприємство (ст. 73 ГКУ), що діє на основі державної власності;

- підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

До приватних підприємств відносяться не тільки засновані на приватній власності однієї фізичної особи, але і всі засновані прямо або опосередковано на приватній власності, тобто та господарські товариства та акціонерні товариства, якщо тільки в них немає частки державного чи комунального майна. В іншому випадку це буде вже змішана форма власності. Тобто ТОВ, засноване кількома підприємствами, заснованими, в свою чергу, фізичними або юридичними особами, за формою власності також є приватним підприємством. Про це зазначено в листі Держкомпідприємництва від 15/03/2011 № 2571.

Підприємствами колективної власності, як вказується в ч. 2 ст. 93 ГКУ, є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій та інші підприємства, передбачені законом.

Залежно від прав комунального підприємства на своє майно (ч. 3 ст. 78 ГКУ) таке підприємство може бути комунальним комерційним підприємством (майно за яким закріплено на праві господарського відання) або комунальним некомерційним підприємством (майно за яким закріплено на праві оперативного управління).

Державне підприємство, в свою чергу, може бути державним комерційним підприємством (ст. 74 ГКУ), державним акціонерним товариством (ч. 7 ст. 74 ГКУ) або казенним підприємством (ст. 76 ГКУ).

У число підприємств, заснованих на змішаній формі власності, входять, зокрема, акціонерні товариства, найчастіше корпоратизовані, частина акцій яких належить державі.

В Конституції України та Цивільному кодексі України відсутня така форма власності, як колективна, хоча, незважаючи на явні протиріччя Конституції, ст. 93 Господарського кодексу України передбачає існування колективної власності. На це вказує і Держкомпідприємництва в листах від 28/07/2004 № 5115, від 05/08/2004 № 5279, від 25/11/2005 № 10380 та від 18/03/2009 № 2826, в яких розглядається питання про необхідність реорганізації колективного підприємства в інший вид підприємства, передбачений нормами чинного законодавства. Як вказує цей орган, колективне підприємство, створене на основі власності трудового колективу, не передбачено чинним законодавством і рекомендує таке підприємство реорганізувати в приватне підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох осіб, або в яке-небудь з господарських товариств, види яких передбачені ст. 80 ГКУ. У той же час у листі Держкомпідприємництва від 13/012/2010 № 85 звертається увага нато, що чинним законодавством не встановлено заборону на створення колективного сільськогосподарського підприємства.

Крім того, в листі Держкомпідприємництва від 23/07/2004 № 5034 зазначається, що обов'язок юридичних осіб щодо приведення організаційно-правової форми підприємств у відповідність до вимог чинного законодавства передбачена Прикінцевими положеннями Закону України від 21/09/2000 № 1987-III, згідно яким протягом 5 років з моменту набуття чинності цього закону (тобто до 1 жовтня 2005 року) такі підприємства повинні були перереєструватися, при цьому плата за перереєстрацію не стягувалося.

3.6 Класифікація юридичних осіб щодо участі іноземного капіталу

Залежно від обсягу іноземних інвестицій в статутному капіталі підприємства згідно ч. 2 ст. 63 ГКУ юридичні особи поділяються на: підприємства з іноземними інвестиціями (ст. 116 ГКУ); іноземні підприємства (ст. 117 ГКУ).

Підприємствами з іноземними інвестиціями вважаються такі, у статутному капіталі яких частка іноземних інвестицій складає не менше 10%. Підприємство, в статутному капіталі якого іноземні інвестиції становлять 100%, вважається іноземним підприємством.

Слід враховувати, що така ознака, як наявність і розмір іноземних інвестицій в статутному капіталі, надає особливий статус підприємству, але не впливає на його організаційно-правову форму. Детальніше ці та інші питання висвітлені в темі Іноземні інвестиції.

3.7 Класифікація юридичних осіб за величиною підприємства

Залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік підприємства відповідно до ч. 3 ст. 55 ГКУ поділяються на такі види: суб'єкти мікропідприємництва; суб'єкти малого підприємництва; суб'єкти середнього підприємництва; суб'єкти великого підприємництва.

Суб'єктами мікропідприємництва є: