- фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

- юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб'єктами малого підприємництва є:

- фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

- юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб'єктами великого підприємництва є юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Інші суб'єкти господарювання належать до суб'єктів середнього підприємництва.

3.8 Класифікація юридичних осіб по ступеню залежності

Необхідно відзначити, що між контролюючими і залежними підприємствами може існувати проста і вирішальна залежність. Проста залежність припускає, що контролює підприємство має право блокувати прийняття рішень залежним підприємством, проголосувавши за це кваліфікованою більшістю голосів, тобто заборона на прийняття будь-якого рішення буде легітимним, якщо за це буде віддано не менше 3/4 голосів контролюючого підприємства.

Вирішальна залежність виникає у разі, якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному капіталі та / або загальних зборах, або інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема, володіння контрольним пакетом акцій.

При цьому дочірнє підприємство і корпоративне підприємство (не слід плутати з корпорацією), яким є господарське товариство, холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого володіє, користується і розпоряджається холдингова компанія, завжди є залежними підприємствами.

Що стосується холдингових компаній, то за своєю суттю вони завжди є контролюючими підприємствами. Крім цього, оскільки холдинговим корпоративним пакетом акцій є пакет акцій корпоративного підприємства, який перевищує 50% або становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства, то можна говорити про те, що між холдинговою компанією та корпоративним підприємством існує вирішальна залежність. Іншими словами, холдингова компанія володіє контрольним пакетом акцій і має вирішальне більшість голосів на загальних зборах корпоративного підприємства.

Використана література

1. Конституція України від 28/06/1996 № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями).

2. Цивільний кодекс України від 16/01/2003 №435-ІV (із змінами та доповненнями)

3. Господарський кодекс України від 16/01/2003 № 436ІV (із змінами та доповненнями

4. Кодекс законів про працю України від 10/12/1971 (із змінами та доповненнями)

5. Закон України «Про оплату праці» від 24/03/1995 № 108/95-ВР (із змінами та доповненнями)

6. Закон України від 19/09/1991 № 1576-XII «Про господарські товариства»

7. Закон України від 17/09/2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства»

8. Закон України від 10/07/2003 № 1087-IV «Про кооперацію»

9. Закон України від 14/02/1992 № 2114-XII «Про колективне сільськогосподарське підприємство»

10. Закон України від 17/07/1997 № 469/97-ВР «Про сільськогосподарську кооперацію»

11. Закон України від 22/03/2012 № 4572-VI «Про громадські об'єднання»

12. Закон України від 05/04/2001 № 2365-III «Про політичні партії в Україні»

13. Закон України від 15/03/2006 № 3528-IV «Про холдингові компанії в Україні»

14. Класифікацією інституційних секторів економіки України, затверджена наказом Держкомстату від 18/04/2005 № 96

15. Наказом Держстандарту від 28/05/2004 № 97

16. Лист Держкомпідприємництва від 14/09/2004 № 6284

17. Лист Держкомпідприємництва від 29/06/2006 № 4643

18. Лист Держкомпідприємництва від 10/01/2008 № 99

19. Лист Держкомпідприємництва від 25/03/2010 № 3684

20. Лист Держкомпідприємництва від 15/03/2011 № 2571

21. Лист Держкомпідприємництва від 28/07/2004 № 5115

22. Лист Держкомпідприємництва від 05/08/2004 № 5279

23. Лист Держкомпідприємництва від 25/11/2005 № 10380

24. Лист Держкомпідприємництва від 18/03/2009 № 2826

25. Лист Держкомпідприємництва від 13/012/2010 № 85

Додаток