1. Відзначимо, що юридичною особою є певна внутрішньо-структурована соціальна спільність, яка має визначену мету своєї діяльності. Ця соціальна спільність або, іншими словами, організація здатна набувати права та обов'язки, здійснювати певні види діяльності та нести відповідальність за свої дії. Свою діяльність така організація здійснює на принципах самостійності і бере участь в правовідносинах від власного імені. Для того, щоб бути суб'єктом права дана організація повинна бути офіційно визнана державою. Поряд з організаційною єдністю та участю в правовідносинах від власного імені, ознакою юридичної особи є її самостійна відповідальність за зобов'язаннями. Правосуб'єктність юридичної особи складається з трьох основних елементів: правоздатності, дієздатності та деліктоздатності. Юридична особа несе самостійну відповідальність майнового та немайнового характеру. Юридичною особою є правосуб'єктна організація яка створена відповідно до закону, діє від власного імені та зареєстрована державою.

Юридична особа наділяється певною правоздатністю. Правоздатність - це забезпечена правом здатність мати цивільні права і набувати обов'язки. Правоздатність може бути загальною або спеціальною. Закріплення в Цивільному кодексі України можливості набуття юридичними особами в сучасних економічних та суспільних умовах загальної правоздатності є позитивним явищем, проте правоздатність юридичних осіб публічного права, заснованих державою повинна бути спеціальною. Такі юридичні особи мають вчиняти ті дії та здійснювати ті види діяльності, які відповідатимуть визначеній засновником меті та тим функціям, які покладені на них державою. Державне підприємство своєю метою має виконання визначених функцій, покладених на нього засновником шляхом здійснення певних видів діяльності і отримання прибутку від цієї діяльності. Спеціальну правоздатність повинні мати стратегічні акціонерні товариства, засновані державою. Стратегічні товариства мають особливе значення для економіки країни, відіграють основну роль у виконанні функцій держави. Стратегічне товариство не є новою організаційно-правовою формою, а лише функціонально-якісною характеристикою юридичної особи. Юридичні особи приватного права, засновані державою мають загальну правоздатність.

2. Правовий статус юридичних осіб, заснованих державою визначається перш за все такими елементами, як права і обов'язки цих осіб, мета або цілі їх діяльності, правовий режим майна, організація управління, умови відповідальності цих юридичних осіб за зобов'язаннями.

3. Законодавче закріплення обмеження відповідальності лише щодо окремих юридичних осіб, а саме господарських товариств з певною часткою держави в статутному фонді, лише рухомим майном та іншим майном, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності в законі України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» порушує принцип рівності різних форм власності. Господарські товариства, які засновані державою мають відповідати за своїми зобов'язаннями в тому ж порядку, що і інші господарські товариства.

4. Органи державного акціонерного товариства призначаються уповноваженими державними органами. Питання, які належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства, в державному акціонерному товаристві вирішуються засновником.

5. В законодавстві необхідно передбачити право дочірнього товариства на відмову від виконання тих вказівок органу державного холдингового акціонерного товариства, які явно суперечать діяльності дочірнього товариства.

Для цього з пункту 3 статті 126 Господарського кодексу України, який сформульований наступним чином: «Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України», вилучити слова: «…у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю - підпорядкування…». Пункт 3 статті 126 Господарського кодексу України викласти у такій редакції: «Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає за рахунок переважної участі головного підприємства в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України».

З пункту 5 статті 126 Господарського кодексу України, який сформульований наступним чином: «Суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств), визнається холдинговою компанією. Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування відповідно до вимог цієї статті Кодексу та інших законів», вилучити речення: «Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю - підпорядкування відповідно до вимог цієї статті Кодексу та інших законів». Пункт 5 статті 126 Господарського кодексу України викласти у такій редакції: «Суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств), визнається холдинговим товариством. Між холдинговим товариством і дочірніми підприємствами виникає вирішальна залежність».

До пункту 1 статті 118 Цивільного кодексу України, який сформульований наступним чином: «Господарське товариство (товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) є залежним, якщо іншому (головному) господарському товариству належать двадцять або більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю чи двадцять або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства», внести зміни і доповнити цей пункт реченням наступного змісту: «Відносини головного господарського товариства та залежного господарського товариства регулюються статутом та договором, який укладається між ними». Пункти 1 і 2 статті 118 Цивільного кодексу України доповнити після слів «акціонерне товариство» також словами «державне акціонерне товариство»; після слів «акціонерного товариства» доповнити словами «або державного акціонерного товариства».