У науці кримінального права також поширена класифікація об'єкта злочину «по горизонталі», відповідно до якої безпосередній об'єкт злочину поділяється на: 1) основний; 2) додатковий, який може бути: а) обов'язковий; б) факультативний [7, с. 112-113].

Термін «фальсифікація доказів» включає спотворення (перекручення), підробку (підроблення) та підміну фактичних даних чи їх процесуальних джерел з огляду на етимологію слова «фальсифікація» та поняття «доказ».

КК України не містить спеціальної статті, якою передбачено відповідальність за фальсифікацію доказів, тому такі діяння кваліфікуються за іншими статтями, що розміщені законодавцем у трьох розділах Особливої частини цього Кодексу та відповідно до цього мають три родові об'єкти.

Так, статті 357, 358 КК України включено до Розділу XV «Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів». З цього приводу Л.В. До- рош визначає, що родовий об'єкт злочинів, передбачених статтями 357, 358 КК, є нормальна діяльність органів державної влади, органів самоврядування, підприємств, установ, організацій [10, с. 1050, 1054]. На думку Н.О. Тимошенко, родовим об'єктом вказаних злочинів є група суспільних відносин, що формуються у сфері охорони авторитету і нормальної регламентованої законом діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, будь- яких інших підприємств, установ, організацій на основі виконання адміністративно-розпорядчих та організаційно-господарчих функцій [11, с. 9]. Ми не погоджуємося із думкою останнього автора щодо наведеного питання, оскільки суспільні відносини не формуються і не охороняють авторитет та нормальну діяльність органів влади чи об'єднання громадян, а навпаки упорядковані правовими нормами, унаслідок чого забезпечується і регулюється така діяльність на підставі закону. А посягання на такий порядок завдає шкоду у виді підриву авторитету будь-яких органів влади чи об'єднань громадян.

Тому, ми пропонуємо визначити родовий об'єкт злочинів, передбачених статтями 357, 358 КК, як охоронюваний кримінальним законом порядок суспільних відносин, яким встановлюється та забезпечується нормальна діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян та журналістів. Слід додати, що поняття «нормальна діяльність...» чи «правильна діяльність...» ми розуміємо як діяльність, зміст і порядок якої ґрунтується на законодавчих чи окремих нормативних актах, тобто є законною.

Із цього випливає, що видовий об'єкт вказаних злочинів співпадає із родовим об'єктом, за виключенням того порядку суспільних відносин, що регламентує діяльність журналістів.

Щодо визначення безпосереднього об'єкта злочинів, передбачених статтями 357, 358 КК України, серед вчених відсутні принципові суперечки та, на їх думку, такі об'єкти у вказаних статтях за своїм змістом аналогічні між собою, тобто є однорідними. Безпосередніми об'єктами вказаних злочинів юристи визначають як: 1) встановлений законодавством порядок ведення, обігу і використання офіційних та деяких приватних документів, який забезпечує нормальну діяльність підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також прав і законних інтересів громадян, порядок документального посвідчення фактів, які мають юридичне значення [12, с. 890-895]; 2) встановлений законом порядок документального посвідчення юридичних фактів та документообіг у державі [11, с. 9]; 3) встановлений порядок виготовлення, використання та обігу документів, печаток, штампів чи бланків [13, с. 736-741]. Вважаємо, що наведені визначення безпосереднього об'єкта злочинів, передбачених статтями 357, 358 КК України, мають право на існування, проте потребують уточнення та конкретизації «по горизонталі». Зокрема, запропоноване першим автором формулювання безпосереднього об'єкту цих злочинів, на нашу думку, виявляється перевантаженим, оскільки встановлений законодавством документообіг та посвідчення юридичних фактів є обов'язковою передумовою нормальної діяльності органів влади, підприємств, юридичних чи фізичних осіб, а також дотримання прав і законних інтересів громадян.

Тому, ми пропонуємо безпосередній об'єкт таких злочинів, сформулювати так: «Об'єктом злочинів, передбачених статтями 357, 358 КК, - це порядок суспільних відносин, який регламентує правомірне виготовлення, використання та обіг документів, а також документальне посвідчення юридичних фактів».

Аналізуючи зміст об'єкта посягання цих суспільно небезпечних діянь та диспозицію відповідних статей КК, на нашу думку, можна стверджувати, що передбачені статтями 357, 358 Кк злочини мають ще й додатковий безпосередній об'єкт злочину - законні права та інтереси фізичних і юридичних осіб. У кожному конкретному випадку, з урахуванням особливостей вчиненого діяння та завдання шкоди або загрози її заподіяння, такий додатковий об'єкт може бути як обов'язковим, так і факультативним, тобто має альтернативний характер. У контексті викладеного, ми вважаємо, що додатковим безпосереднім об'єктом цих злочинів є порядок суспільних відносин у сфері встановленого нормативними актами документообігу та юридичного посвідчення фактів, що охороняє законні права, свободи та інтереси громадян.

Розділ XVII «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг» містить статтями 364-366 КК, якими встановлено відповідальність спеціального суб'єкта - службової особи за окремі діяння, пов'язані із фальсифікацією доказів. Ряд вчених формулюють родовий об'єкт вказаних злочинів як суспільні відносини, що забезпечують нормальну (правильну), діяльність державного апарату, апарату управління органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, інших юридичних осіб як публічного, так й приватного права, а також суспільні відносини, що забезпечують здійснення регламентованої законодавством професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг [14, с. 6; 15, с. 39]. Ми не можемо цілком погодитися із точкою зору цих вчених, оскільки таке визначення родового об'єкта злочинів, передбачених статтями 364-366 КК, не походить із наведеного нами формулюванням загального об'єкту злочину. Деякі науковці вважають, що родовий об'єкт цих злочинів є встановлений (регламентований законодавством та локальними нормативними актами) порядок реалізації службовими особами своїх повноважень (управлінських функцій) в межах наданих їм прав та покладених на них обов'язків (повноважень та компетенції), який передбачає дотримання прав, свобод та інтересів окремих фізичних та юридичних осіб, інтересів держави і суспільства в цілому, а також авторитет органів влади, об'єднань громадян, суб'єктів господарювання, інших юридичних осіб, від імені та/або в інтересах яких діють службові особи [16, с. 1182]. На нашу думку, таке визначення родового об'єкту є надто перевантаженим та не конкретизованим (не зрозуміло, про який порядок йде мова), тому потребує уточнення й узагальнення.

Ми пропонуємо сформулювати родовий об'єкт злочинів, передбачених статтями 364-366 КК, як охоронюваний кримінальним законом порядок суспільних відносин у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг.

Із цього випливає, що видовий об'єкт цих злочинів співпадає із родовим об'єктом, не враховуючи того порядку суспільних відносин, що регламентує професійну діяльність у сфері надання публічних послуг.

У визначенні безпосереднього об'єкта злочинів, передбачених статтями 364-366 КК, позиції науковців у загальних рисах співпадають. На їх погляд, таким об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в окремих ланках апарату управління органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об'єднань, юридичних осіб публічного і приватного права, а також їх авторитет. Вказані злочини можуть посягати також на охоронювані законом права, свободи людини і громадянина, державні чи громадські інтереси, що є їх додатковим факультативним безпосереднім об'єктом. Проте, для злочину, передбаченого частиною 2 статті 365 КК, додатковим обов'язковим безпосереднім об'єктом є життя, здоров'я, честь та гідність особи, а для інших злочинів, які кваліфікуються за вказаними статтями КК, такий безпосередній об'єкт виступає в якості факультативного [12, с. 908-909; 14, с. 6; 16, с. 1201-1202]. Ми підтримуємо позицію цих науковців щодо наявності наведеної класифікації безпосереднього об'єкта цих злочинів «по горизонталі», однак не зовсім погоджуємося з таким його визначенням.

Ми вважаємо, що основний безпосередній об'єкт таких злочинів, слід визначити наступним чином: «Об'єктом злочинів, передбачених статтями 364-366 КК, є порядок суспільних відносин в окремих сферах службової діяльності». А додатковий безпосередній об'єкт цих злочинів, який має також альтернативний характер, окрім частини 2 статті 365 КК, може бути сформульований як порядок суспільних відносин, яким забезпечується охорона конституційних прав, свобод людини і громадянина, а також державних інтересів та інтересів об'єднань громадян, установ чи організацій незалежно від форм власності.

Із наведеного можна констатувати, що окремі ланки службової діяльності виконують суворо регламентовані функції, тобто є різними за змістом, тому за таким функціональним критерієм відрізняються між собою об'єкти злочинів, передбачених статтями 364-366 КК. Правильна кваліфікація вчинених спеціальним суб'єктом злочинів у сфері службової діяльності, пов'язаних із фальсифікацією доказів, насамперед, залежить від точного встановлення об'єкту їх посягання.

У Розділі XVIII «Злочини проти правосуддя» законодавець об'єднав статті 373, 383, 384, 386 КК України, що передбачають відповідальність загального та спеціального суб'єкта злочину за низку діянь, пов'язаних із фальсифікацією доказів.

Визначення родового об'єкта вказаних злочинів, на нашу думку, залежить від з'ясування питання, що включає загалом поняття «правосуддя», оскільки законодавцем однозначно не роз'яснено його розуміння.

У даному дослідженні ми будемо дотримуватися точки зору, що правосуддя - це діяльність виключно суду з розгляду справ чи проваджень будь-якої форми судочинства згідно із установленими процесуальними нормами, а також діяльності інших органів та осіб, що сприяють здійсненню судом правосуддя, та забезпечують виконання його рішень [17, с. 379; 18, с. 81-83; 19, с. 200-208; 20, с. 103].

Отже, у відповідності до визначення об'єкта злочину та поняття «правосуддя», ми вважаємо, що родовим об'єктом злочинів, передбачених статтями 373, 383, 384, 386 КК, є охоронюваний кримінальним законом порядок суспільних відносин у сфері здійснення правосуддя.

За критерієм подібності безпосередніх об'єктів науковці виокремлюють злочини проти правосуддя на декілька видів, у тому числі на злочини, які посягають на відносини, що забезпечують одержання достовірних доказів та істотних висновків у справі (статті 373, 383, 384, 386 КК) [18, с. 15-17; 20, с. 107-108; 21, с. 28-30].

Виділяючи видовий об'єкт цих злочинів, М.І. Мельниченко визначає його як порядок одержання належних та допустимих доказів у кримінальному провадженні [18, с. 84]. Ми не погоджуємося із таким визначенням видового об'єкту, оскільки злочинами, вчиненими різними способами фальсифікацій, спотворюється безпосередньо доказ, тобто порушується його основна властивість - достовірність у будь-якій формі судочинства, а визнання доказу належним і допустимим регулюється нормами процесуального закону.

З урахуванням викладеного, на нашу думку, видовий об'єкт злочинів, передбачених статтями 373, 383, 384, 386 КК, - це охо- ронюваний кримінальним законом порядок суспільних відносин у сфері здійснення правосуддя, що забезпечує одержання достовірних доказів та істинних висновків у справі чи провадженні.