Основні безпосередні об'єкти цих злочинів вчені визначають як: 1) правосуддя в частині доведеності вини, а також конституційне право людини та те, що її обвинувачення не буде ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом (стаття 373 КК); правосуддя в частині забезпечення процесуального порядку отримання доказів у кримінальному провадженні (статті 383, 384 КК); встановлений законом порядок здійснення правосуддя, який забезпечує всебічне, повне й неупереджене досудове розслідування та судовий розгляд відповідних справ чи проваджень (стаття 386 КК) [12, с. 936; 952-953; 955]; 2) порядок одержання належних та допустимих доказів під час проведення допиту (стаття 373 КК); порядок отримання достовірної інформації про вчинення злочину (стаття 383 КК), порядок надання показань свідка чи потерпілого, висновку експерта, а також перекладу (статті 384, 386 КК) [18, с. 86]. На нашу думку, такі визначення основного безпосереднього об'єкта вказаних злочинів можуть бути використані при їх кваліфікації, проте є не точними, оскільки не узгоджуються із дотриманою нами концепцією загального об'єкта злочину.

Аналізуючи основний безпосередній об'єкт цих злочинів, можна стверджувати, що його зміст у загальних рисах співпадає із їх видовим об'єктом, а різниця між ними полягає у конкретизації спрямованості діяння, стадії судочинства, а також в залежності від суб'єкта вчинення злочину.

У зв'язку з цим, пропонуємо наступне формулювання основного безпосереднього об'єкта вказаних злочинів: «Об'єкт злочинів, передбачених статтями 373, 383, 384, 386 КК, є охоронюваний кримінальним законом порядок суспільних відносин у сфері здійснення правосуддя, що забезпечує одержання достовірних доказів та істинних висновків у справі чи провадженні, незалежно від форми чи стадії судочинства, а також постановлення правосудного судового рішення».

У цілому, юристи одностайні, що суспільно небезпечні діяння, які кваліфікуються за статтями 373, 383, 384, 386 КК порушують не тільки порядок одержання достовірних доказів чи істинних висновків, а, в залежності від способу злочинного впливу, посягають на закріплені Конституцією України права та свободи людини і громадянина, зокрема життя і здоров'я учасників (сторін) процесу будь-якої форми судочинства, їх честь та гідність, психічну недоторканість, а також інтереси фізичних і юридичних осіб. Такий порядок суспільних відносин утворює додатковий безпосередній об'єкт цих злочинів [12, с. 936, 955; 18, с. 87]. В залежності від конкретних обставин вчинення кожного із даних злочинів та ступеню завдання шкоди, їх додатковий безпосередній об'єкт також може носити альтернативний характер, тобто в одних випадках виступати основним, в інших - факультативним.

На підставі викладеного, пропонуємо під додатковим безпосереднім об'єктом злочинів, передбачених статтями 373, 383, 384, 386 КК, вважати порядок суспільних відносин у сфері здійснення правосуддя щодо охорони та реалізації установлених законом прав, свобод й інтересів учасників (сторін) процесу, незалежно від стадії чи форми судочинства. Видається, що такий додатковий безпосередній об'єкт злочину, передбачений статтею 386 КК, є обов'язковим. Для злочину, передбаченого частиною 2 статті 373 КК, на нашу думку, додатковим обов'язковим безпосереднім об'єктом є життя, здоров'я, честь та гідність особи, а для інших злочинів, передбачених вказаними статтями КК, такий безпосередній об'єкт виступає в якості факультативного.

Висновки

Таким чином, нами запропоновано формулювання об'єкта злочинів, пов'язаних із фальсифікацією доказів, за класифікацією «по вертикалі» та «по горизонталі» на підставі концепції «об'єкт злочину - порядок суспільних відносин». На нашу думку, більш точним видається чотириступеневий поділ об'єкта таких злочинів «по вертикалі», оскільки повною мірою відображає їх структуру та дозволяє виокремити певну групу відносин, що мають спільні ознаки та на які посягають ці злочини, а також визначити дійсну їх суспільну небезпечність. Класифікація вказаних злочинів «по горизонталі» дає підстави для висновку, що окремі із них (частина 2 статті 365, частина 2 статті 373, стаття 386 КК) можуть мати, принаймні, два обов'язкові об'єкти посягання, а в залежності від конкретних обставин справи - декілька.

Література

1. Кримінальне право України: Загальна частина: [підручник] / [М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.]; За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. 2-е вид., перероб. і допов. К.: Юрінком Інтер, 2005. 480 с.

2. Дідик С.Є. Кримінально-правова охорона правосуддя від незаконних діянь судді як спеціального суб'єкта злочину: дис.. .. канд. юрид. наук: l2.00.08 / С.Є. Дідик. К., 2009. 227 с.

3. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве / В.Я. Таций. Харьков: Вища школа, 1988. 198 с.

4. Кримінальне право України. Загальна частина: текст лекцій: Закон. Злочин. Відповідальність / В.О. Туляков, Н.А. Мирошниченко, Д.О. Балобанова ; НУ ОЮА. Одеса: Юридична література, 2014. 128 с.

5. Костенко О.М. Культура і закон - у протидії злу: [монографія] / О.М. Костенко. К.: Атіка, 2003, 352 с.

6. Костенко О.М. Об'єкт злочину: дискусію варто продовжити / О.М. Костенко, А.В. Ландіна // Право України. 2008. № 4. С. 101-105.

7. Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] / [Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, Л.М. Кривоченко та ін.] ; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. 3-є вид., перероб. і доп. К.: Юрінком Інтер, 2007. 496 с.

8. Митрофанов І.І. Загальна частина кримінального права України: [навч. посіб.] / І.І. Митрофанов ; Кременчуцький національний університет ім. М. Остроградського. Одеса: Фенікс, 2015. 576 с.

9. Борисов В.І. Відповідність кримінального закону конституційним принципам здійснення правосуддя в Україні / В.І. Борисов // Юридичний вісник України. 28 листопада - 4 грудня 2009 р. 48 (752). С. 6-7.

10. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / [Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.] ; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. К.: Ін Юре, 2003. 1196 с.

11. Тимошенко Н.О. Кримінально-правова характеристика підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збуту та використання: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: 12.00.09 / Н.О. Тимошенко. К., 2009. 21 с.

12. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 р. / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. К.: Каннон, 2001. 1104 с.

13. Уголовный кодекс Украины. Комментарий / Под редакцией Ю.А. Кармазина и Е.Л. Стрельцова. Харьков: Одиссей, 2001. 960 с.

14. Тютюгін В.І. Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг: [навч.-практ. посіб.] / В.І. Тютюгін, Ю.В. Гродецький, С.В. Гізимчук. Х.: Право, 2014. 232 с.

15. Коваленко В.П. Зловживання владою працівниками правоохоронних органів: [монографія] / В.П. Коваленко. К.: Атіка, 2012. 204 с.

16. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г Гончаренка, Є.В. Фесенка. 2-е вид., перероб. та доп. К.: Дакор, 2008. 1428 с.

17. Кваша О.О. Поняття злочинів проти правосуддя / О.О. Кваша // Правова держава: зб. наук. праць. К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. Вип. 16. С. 376-382.

18. Мельниченко М.І. Кримінально-правова охорона порядку одержання доказів у кримінальному провадженні: дис.. .. канд. юрид. наук: 12.00.08 / М.І. Мельниченко. К., 2016. 258 с.

19. Кваша О.О. Кримінальна відповідальність за постановлена суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали чи постанови / О.О. Кваша // Правова держава. К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. Вип. 17. С. 200-208.

20. Заліско О.І. Правосуддя в Україні як об'єкт кримінально-правової охорони: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / О.І. Заліско. К, 2015. 236 с.

21. Шепітько М.В. Кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве показання: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / М.В. Шепітько. Харків, 2011. 246 с.