Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальні підстави виникнення прав та обов'язків матері, батька і дитини

1.1 Основні правила визначення походження дитини. Презумпція батьківства

1.2 Визначення походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій

1.3 Запис в актах цивільного стану про походження дитини

Розділ 2. Умови визнання та встановлення факту батьківства (материнства) за рішенням суду, а також оспорювання цих фактів

2.1 Відмінності визнання від встановлення факту батьківства та материнства за рішенням суду

2.2 Загальні положення щодо оспорювання батьківства та материнства у судовому порядку

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Традиційно уявлення про щасливу родину передбачає обов`язкову наявність матері, батька і дитини. Народження дитини - це визначна та радісна подія для кожної сім'ї, поява нової, неповторної особистості з притаманними лише їй рисами, повноцінного члена суспільства - носія цивільних прав та обов'язків.

Стосунки між батьками та дітьми можуть мати духовний, моральний, особистий або майновий характер. Права та обов'язки, що виникають у батьків і дітей є взаємними. Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків батьків і дітей є кровне споріднення, походження дітей від даних батьків. Однак само по собі біологічне походження спричинює встановлення лише тільки моральних обов'язків батьків і дітей. Духовні та моральні відносини між батьками та дітьми можуть існувати незалежно від того, народжена дитина у шлюбі чи поза шлюбом, записані батьки як такі у Книзі державної реєстрації народжень чи ні. Сам факт народження дитини породжує виникнення біологічного та морального зв'язку між нею та її батьком і матір'ю. Юридичне значення факт походження дитини набуває лише з моменту його державної реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану. Саме тоді діти визнаються дітьми своїх батьків не тільки біологічно, а й ще і юридично. І тільки з цього моменту виникає певний юридичний зв'язок між батьками та дітьми.

Як вже зазначалося, батьки і діти мають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки. Згідно зі ст. 121 Сімейного кодексу України (далі - СК України) права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану. Отже, юридичною підставою відносин між батьками та дітьми є кровне походження дітей від певних осіб (матері та батька), яке засвідчене державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому нормами СК України. Сама наявність фактичного складу, який утворюється сукупністю двох юридичних фактів: події -- народження дитини та дії -- реєстрації народження органом реєстрації актів цивільного стану, є підставою виникнення правовідносин між дітьми та їх батьками.

Народження фізичної особи та встановлення її походження належать до актів цивільного стану, що підлягають обов'язковій державній реєстрації, а саме згідно з ч. 3 ст. 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Державна реєстрація в даних випадках є зовнішнім вираженням існування певної обставини, тобто, вона свідчить про виникнення права й одночасно породжує це право - має правовстановлюючий характер. Отже, в сфері сімейного права походження дитини від певних батьків стає юридичним фактом лише за умови його посвідчення компетентним державним органом -- органом реєстрації актів цивільного стану.

Реєстрація народження дитини провадиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. Народження дитини повинно бути зареєстроване не пізніше одного місяця з дня народження дитини. Реєстрація такого народження дитини проводиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них за їх усною чи письмовою заявою. У разі хвороби, смерті батьків або з інших причин неможливості зареєструвати народження дитини така реєстрація здійснюється за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, у якому народилася дитина або в якому на цей час вона перебуває.

Для реєстрації народження дитини до органів реєстрації актів цивільного стану пред'являються певні документи, а саме: довідка медичної установи про народження дитини та документи, що посвідчують особу батьків (одного з них). Крім того, залежно від порядку визначення походження дитини від певного батька також пред'являються свідоцтво про шлюб, або заява батька (спільна заява батьків) про визнання батьківства, або ж судове рішення про визнання батьківства.

На підставі реєстрації народження дитини видається, відповідно, свідоцтво про народження, в якому засвідчується походження дитини від вказаних у ньому батьків (одного з батьків). Незважаючи на те, що в СК України відсутня норма, аналогічна ст. 6 Кодексу про шлюб та сім'ю України від 20.06.1969 р. про правове регулювання шлюбних і сімейних відносин державою, релігійні обряди, зокрема щодо народження дитини, не мають жодного правового значення. Відповідно, й документи про народження дитини, що видаються на підставі таких релігійних обрядів не є доказом походження дитини від певних осіб.

Отже, визначення походження дітей підлягає детальному та всебічному дослідженню. СК України закріплює низку положень, пов'язаних з визначенням походження дитини, записом в актах цивільного стану про походження дитини, визнанням та встановленням факту батьківства (материнства) за рішенням суду та оспорюванням цього факту, що іноді викликає певні проблеми при застосуванні цих норм на практиці, наприклад, при державній реєстрації органом реєстрації актів цивільного стану народження дитини та визначення її походження. Саме тому тема, яка розглядається в даній курсовій роботі, характеризується як актуальна та практично значима. Про це та багато й інших аспектів конкретизовано в основній частині даної курсової роботи.

Об'єктом дослідження є сімейні правовідносини, у рамках яких існує досліджуване явище, а, відповідно, предметом дослідження є визначення походження дітей, що підлягає безпосередньому подальшому вивченню в цій роботі.

Курсова робота написана при використанні літератури з сімейного та цивільного права, яка розкриває порушену в роботі проблему, а також при використанні різноманітних законодавчих актів України та інших матеріалів. Зокрема, при написанні, використовувалися праці різних авторів, прикладом яких можуть бути - О.В. Антонюк; В.І. Вонсович; Л.М. Баранова; В.І. Борисова; О.М. Ганкевич-Журавльова; Н.Ю. Голубєва; О.В. Дзера; І.В. Жилінкова; Л.М. Зілковська; О.В.Ієвіня; Л.В. Красицька; Н.С. Кузнєцова; Р.А. Майданик; В.П. Мироненко; С.А. Муратова; З.В. Ромовська; В.А. Рясенцев; Є.О. Харитонов та інші.

Основною метою курсової роботи є дослідження питання щодо визначення походження дітей. Відповідно до даної мети були поставлені такі завдання:

1. проаналізувати основні правила визначення походження дитини та визначити порядок запису в актах цивільного стану про походження дитини.

2. виявити відмінності визнання від встановлення факту батьківства та материнства.

3. дослідити загальні положення щодо оспорювання батьківства та материнства у судовому порядку.

При написанні курсової роботи застосовувався метод діалектичного пізнання, загальнонаукові методи (аналіз і синтез, функціональний метод і системний підхід) та приватно-наукові методи (конкретно-соціологічний, формально-юридичний та статистичний методи), а також комплексне дослідження поточного законодавства в галузі визначення походження дітей.

До структури даної курсової роботи входить: вступ, два розділи та підрозділи, висновки, а також список використаних джерел. У вступі обґрунтовується актуальність і практична значимість даного дослідження, а також виділяються: об'єкт, предмет, ступінь освітленості порушеної проблеми в науковій юридичній літературі, мета та основні завдання і методи, які були використані при написанні курсової роботи. У першому розділі надається загальна характеристика основних правил визначення походження дитини, а саме зазначаються загальні підстави виникнення прав та обов'язків матері, батька і дитини; визначається походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою (приділяється значна увага презумпції батьківства); походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій; походження дитини від батька у разі реєстрації повторного шлюбу з її матір'ю; походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою та походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Окремим підрозділом виступає питання щодо запису в актах цивільного стану про походження дитини. Відповідно, у другому розділі досліджуються умови визнання та встановлення факту батьківства (материнства) за рішенням суду, а також оспорювання цих фактів. А саме приділяється значна увага відмінностям визнання від встановлення факту батьківства та материнства та загальним положення щодо оспорювання батьківства та материнства у судовому порядку. У висновку курсової роботи підсумовуються всі висновки, отримані під час дослідження даної теми. Список використаних джерел містить весь перелік нормативно-правових актів та юридичної літератури, що були використані при підготовці та написанні курсової роботи.

Розділ 1. Загальні підстави виникнення прав та обов'язків матері, батька і дитини

1.1 Основні правила визначення походження дитини. Презумпція батьківства

Сім'я - це спільнота приватних осіб, пов'язаних шлюбом або спорідненістю, або іншим правовим зв'язком, передбаченим законом, учасники якої проживають разом, поєднані спільним побутом і мають юридичні права та обов'язки щодо один одного Харитонов Є.О. Сім'я як концепт сімейного законодавства// Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць, Одеса «Юридична література», 2011. - Вип. 58. С. 299..

Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану. Це загальне правило міститься у ст. 121 СК України. Тобто, підставою виникнення правовідносин між батьками та дітьми є походження дітей від даних батьків, засвідчене у встановленому законом порядку. Як випливає зі змісту цієї статті, для виникнення взаємних прав та обов'язків батьків і дітей необхідно, щоб це походження було засвідчене у встановленому законом порядку, а саме державним органом реєстрації актів цивільного стану.