Таким чином, можна зробити наступні висновки про те, що зв'язок, який виникає між батьками та дітьми, включає як майнові, так і немайнові права та обов'язки. Будується він на кровному походженні дітей від своїх батьків. Але для виникнення відповідних прав та обов'язків необхідна наявність певного юридичного складу, який включає не лише кровну спорідненість, а й посвідчення цього юридичного факту органом реєстрації актів цивільного стану. У сімейному законодавстві чітко висвітлена презумпція шлюбного походження дитини, яка полягає в тому, що дитина зачата і народжена або лише народжена у шлюбі, походить від подружжя, що перебуває в цьому шлюбі. Така презумпція встановлена, перш за все, для спрощення процедури самої реєстрації походження дитини, а також з огляду на те, що зазвичай народження дитини у шлюбі не заперечується батьками, є цілком логічним і закономірним для шлюбних правовідносин.

1.2 Визначення походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій

В Україні на сьогоднішній день спостерігається катастрофічне зниження народжуваності. Суттєвий вплив на її рівень має безпліддя подружніх пар, кількість яких постійно тільки зростає. Ця тенденція обумовлюється екологічним станом довкілля, зниженням рівня життя населення тощо. Серед науковців постійно тривають дискусії щодо правового, медичного та морального аспектів допоміжних репродуктивних технологій. Саме тому проблема визначення походження дитини у разі застосування спеціальних методів репродуктивної медицини є досить актуальною.

«Допоміжні репродуктивні технології - методики лікування безпліддя, за яких маніпуляції з репродуктивними клітинами, окремі або всі етапи підготовки репродуктивних клітин, процеси запліднення і розвитку ембріонів до перенесення їх у матку пацієнтки здійснюються в умовах іn vitro» Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.09.2013 р. № 787. Застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється згідно з умовами та порядком, встановленими Міністерством охорони здоров'я України, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за медичними показаннями повнолітньої жінки, з якою проводиться така дія, за умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці (ст. 48 Основ законодавства України про охорону здоров'я).

Сьогодні існують різні методики лікування безпліддя, зокрема такі, при яких використовується донорський генетичний матеріал. Отже, дитина зачата в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій не завжди має кровне споріднення з матір'ю та (або) батьком. У цих ситуаціях юридичне значення при визначенні походження дитини надається не біологічному, а більш соціальному аспекту Вонсович В.І. Сімейні правовідносини, що виникають в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій// Вісник Чернівецького факультету Національного університету «Одеська юридична академія». - 2012. - Вип. 1. - С. 65.. Жінка (чоловік) усвідомлюючи відсутність кровного споріднення з дитиною, добровільно визнають своє материнство (батьківство) ще до народження дитини. Питання щодо застосування методик допоміжних репродуктивних технологій вирішується тільки після оформлення заяви пацієнта (пацієнтів) і відповідного обстеження. Відповідно, суб'єктами застосування допоміжних репродуктивних технологій можуть бути подружжя; чоловік і жінка, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі; а також одинока жінка.

Визначення походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, регулюється спеціальною нормою, а саме ст. 123 СК України. Зазначена норма містить 3 правила визначення походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.

У ч. 1 ст. 123 СК України закріплено загальне правило визначення походження дитини, народженої в результаті застосування будь-якої методики допоміжних репродуктивних технологій, батьки якої перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою. У разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьком дитини записується її чоловік. Єдиною умовою є письмова згода чоловіка на застосування допоміжних репродуктивних технологій Баранова Л.М., Борисова В.І., Жилінкова І.В. та ін. Сімейне право України: підручник/ за заг. ред. В.І. Борисової та І.В, Жилінкової - 4-те вид.; переробл. і допов. - Х.: Право, 2012. - С. 181..

Друге правило стосується визначення походження дитини, народженою сурогатною матір'ю. У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та дружиною) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя. Аналіз цієї частини дає підстави зробити висновок, що в Україні на законодавчому рівні дозволено застосування такої форми репродуктивної медицини як сурогатне материнство. В цілому проблема сурогатного материнства у будь-якому суспільстві не тільки законодавчо, але і морально розцінюється неоднаково. Безумовно, що в таких відносинах не може бути одного погляду на цю проблему, материнство - це значна як етична, так і соціальна цінність. Більшість світових релігій взагалі заперечують існування сурогатних матерів як неетичне явище, що не може бути властиве людині. Неоднозначний підхід до цього явища спостерігається і у законодавстві різних держав. СК Російської Федерації у абз. 2 ч. 4 ст. 51 передбачає, що особи, які перебувають у шлюбі і дали свою згоду у письмовій формі на імплантацію зародка іншій жінці з метою його виношування, можуть бути записані батьками дитини тільки за згодою жінки, яка народила дитину (тобто самої сурогатної матері). Разом з тим, незважаючи на те, що засоби масової інформації активно популяризують сурогатне материнство, висвітлюючи випадки народження таких дітей для відомих артистів тощо, все частіше висвітлюються думки, що радикальне втручання у сферу материнства в Російській Федерації є передчасним, не зумовленим об'єктивною ситуацією та недостатньо продуманим, наводяться такі аргументи, що самі батьки, які не можуть мати дітей, доволі часто мають цю проблему внаслідок свого нехтування батьківством в якийсь період, а також необачного відношення до можливості дітонародження. Такі погляди мають «право на життя» і деякою мірою обґрунтовані Красицька Л.В. Визначення походження дитини при застосуванні форм репродуктивної медицини за законодавством України// Підприємництво, господарство і право. Щомісячний науково-практичний господарсько-правовий журнал. - 2004. №7 С. 33.. Сурогатне материнство взагалі законодавчо заборонено, наприклад, у Франції, Німеччині, Австрії, Норвегії, Швеції де в деяких випадках навіть передбачаються санкції до лікарів, які займаються таким видом діяльності. Більш лояльний підхід до цієї проблеми спостерігається у США, де сурогатна мати - це жінка, яка зобов'язується народити дитину не для себе, а з метою її подальшої передачі «замовникам». Дозволено сурогатне материнство і в Великобританії, але тільки некомерційне, тобто допускається лише оплата поточних витрат сурогатної матері Сурогатне материнство .

Третє правило встановлено щодо ситуацій, коли між жінкою, яка народила, та дитиною відсутнє кровне споріднення. Якщо ембріон людини, зачатий чоловіком, який перебуває у шлюбі, та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, перенесений до організму його дружини, дитина вважається такою, що походить від подружжя.

Враховуючи зазначене вище, можна дійти до висновку про те, що нині в Україні існує потреба в належному правовому регулюванні допоміжних репродуктивних технологій. Чинним законодавством не регулюється низка важливих аспектів, а тому виникає потреба у прийнятті закону, який буде спрямований на визначення правових та організаційних основ застосування допоміжних репродуктивних технологій і забезпечення прав громадян при їх застосуванні.

1.3 Запис в актах цивільного стану про походження дитини

Відповідно до ст. 7 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 р. «дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування» Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 р. (редакція зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 р.). Конвенцію ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р.. Тобто, реєстрація народження дитини здійснюється з одночасним визначенням і її походження».

Обсяг цивільних прав та обов'язків фізичної особи, її здатність виступати учасником цивільних правовідносин пов'язані з багатьма чинниками. Серед найбільш поширених з них є конкретні обставини реальної дійсності. ЦК України у ст. 49 містить орієнтований перелік тих обставин, які визнаються актами цивільного стану. Ними можуть бути, відповідно, дії та події Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. - 5-те вид., перероб. і допов./ за ред. О.В.Дзери (кер. авт. кол.), Н.С.Кузнєцової, В.В.Луця. - К.: Юрінком Інтре, 2013. - Т. I - С. 100.. Вимога щодо державної реєстрації поширюється не на всі акти цивільного стану, передбачені в ч. 2 ст. 49 ЦК України, а саме, згідно ч. 3 ст. 49 ЦК України обов'язковій «державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть» Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року (з наступними змінами та доповненнями) за № 435-IV// Відомості Верховної Ради України. - 2003. - NN 40-44. - Ст. 356.. Обов'язкова державна реєстрація встановлюється, перш за все, з метою охорони майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб, а також і в інтересах самої держави. Державний орган реєстрації актів цивільного стану не вправі відмовити в реєстрації народження, мотивуючи відмову доцільністю провести її в іншому державному органі реєстрації актів цивільного стану Реєстрація народження та визначення походження дитини [Електронний ресурс]. - Режим доступу: URL: http://www.minjust.gov.ua/16732- Назва з екрану..

Отже, відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 р. «державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів» Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 року (з наступними змінами та доповненнями) за № 2398-VI// Відомості Верховної Ради України. - 2010. - N 38. - Ст. 509.. Також у п. 1 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. №52/5, вказано, що «державна реєстрація акту цивільного стану проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях» Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. N 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 р. N 3307/5)..

У свою чергу, СК України у ст. 133 зазначає, що якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини. Положення даної статті тісно пов'язане зі ст. 122 СК України, відповідно до якої, походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.