Указом Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів центральних органів виконавчої влади» утворено центральні органи виконавчої влади - Державну виконавчу службу України та Державну реєстраційну службу України.

Відповідно до Положення про Державну виконавчу службу України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 385, на ДВС України покладено функції з реалізації державної політики у сфері організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів. Основним завданням відділу державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Відповідно до покладених на нього завдань відділ державної виконавчої служби:

1) здійснює передбачені законодавством України заходи щодо своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі їх невиконання у добровільному порядку (далі - виконання рішень);

2) вивчає та узагальнює практику застосування законодавства з питань організації виконання рішень, а також розробляє пропозиції щодо його вдосконалення і вносить їх на розгляд відділу державної виконавчої служби ;

3) узагальнює, аналізує результати роботи з виконання рішень та веде обліково-статистичну звітність;

4) розглядає звернення громадян та юридичних осіб з питань, що належать до повноважень Відділу;

5) організовує ведення діловодства та архіву у Відділі;

6) організовує навчання державних виконавців і поширює позитивний досвід з питань виконання рішень;

7) готує для подання через відділ державної виконавчої служби до Головного управління юстиції матеріали щодо заохочення та нагородження державними нагородами працівників Відділу.

Розділ 2. Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій

Для виконання завдань захисту прав громадян, юридичних осіб і держави, цивільне судочинство покликано забезпечити, як правильний та своєчасний розгляд і вирішення підвідомчих йому справ, так і виконання постановлених щодо них рішень. Ця мета досягається за допомогою процесуального порядку їх примусової реалізації, яка становить самостійну і завершальну стадію цивільного процесу -- виконавче провадження. Виконанням усуваються порушення майнових і особистих немайнових прав шляхом застосування процесуальних засобів і способів примусу до осіб, які відмовилися добровільно виконати свої обов'язки.

Так, при виконанні судових рішень та інших рішень посадових осіб виникають проблеми щодо визначення прав та обов'язків учасників виконавчого провадження.

Учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Прокурор бере участь у виконавчому провадженні у випадку здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді та відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа за його заявою.

Для проведення виконавчих дій державний виконавець за необхідністю залучає понятих та органи внутрішніх справ, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

При виконанні рішень судів та ухвал про зміну органів управління та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності можуть залучатися виключно працівники органів внутрішніх справ. Залучення інших осіб у процесі виконання таких рішень не допускається.

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

За виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судомвинесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи державної податкової служби.

У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.

У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою ,якою вони були обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, власне ім'я чи по батькові (для фізичної особи), державний виконавець за наявності підтверджуючих документів своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, змінює назву сторони виконавчого провадження.

Сторони можуть реалізовувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов'язаний вчинити певні дії особисто.

Неповнолітні та особи, визнані судом недієздатними, реалізують свої права та виконують обов'язки, пов'язані з виконавчим провадженням, відповідно до вимог закону.

У разі якщо стороною виконавчого провадження особа,визнана судом безвісно відсутньою, державний виконавець своєю постановою залучає до участі у виконавчому провадженні особу, яка є опікуном її майна.

Участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи.

Повноваження представника повинні бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

Представниками у виконавчому провадженні не можуть бути:

1) особи, які не досягли 18-річного віку, крім випадків, передбачених законом;

2) особи, над якими встановлено опіку чи піклування;

3) судді, слідчі, прокурори, державні виконавці, крім випадків, коли вони діють як законні представники або уповноважені особи відповідного органу, що є стороною виконавчого провадження;

4) інші особи, які відповідно до закону не можуть здійснювати представництво.

Розділ 3. Стадії виконавчого провадження

3.1 Відкриття,порядок та умови виконавчого провадження

Відкриття виконавчого провадження слід трактувати як стадію, що визначає такий початок дій щодо виконання постанов суду та актів інших державних та не державних органів, який забезпечує правомірність застосування заходів примусового виконання. Для звернення рішення до виконання стягувачу в першу чергу необхідно виконавчий документ пред'явити до відповідного відділу державної виконавчої служби разом із заявою про відкриття виконавчого провадження. Закон не містить вимог стосовно змісту заяви про відкриття виконавчого провадження, вона викладається у довільній формі. Крім стягувача, правом подання заяви про відкриття виконавчого провадження наділений і його представник, але вразі належного оформлення його повноважень. Також має право звернутися із заявою про відкриття виконавчого провадження прокурор, якщо він здійснював представництво інтересів громадянина або держави й зазначене виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого документа за його заявою. Водночас стягувач у заяві про відкриття виконавчого провадження вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, а також шляхи отримання ним коштів, а також право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону та його відчуження.

Відповідно підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, а саме:

1) виконавчі листи, що видаються судами і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови суддів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах , що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладення штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей.

Відкриття виконавчого провадження пов'язано із принципом дизпозитивності і передбачає активну поведінку стягувача.

При вирішенні питання щодо відкриття виконавчого провадження до обов'язку державного виконавця входить перевірка не лише наявності виконавчого документа, що надійшов від стягувача, у цьому переліку, але й відповідність його реквізитам, а саме:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що її видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (для фізичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб) індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача чи боржника чи можуть сприяти примусовому виконанні, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника;

4) регулятивна частина рішення;

5) дата набрання законною (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.