б) виконання кожним державним органом строго визначених, встановлених в законодавчому порядку видів і форм діяльності;

в) наявність у кожного державного органу юридично закріпленої організаційної структури, територіального масштабу діяльності, спеціального положення, що визначає його місце і роль у державному апараті, а також порядок його взаємовідносин з іншими державними органами та організаціями;

г) наділення державних органон повноваженнями державно-владного характеру.

Наявність останніх є найбільш істотною ознакою державного органу. У сукупності з іншими ознаками державно-владне повноваження дозволяє провести досить чітке розходження між державними органами, з одного боку, і державними організаціями (підприємствами та установами), а також недержавними органами та організаціями - з іншого.

Практичне вираження "державно-владні повноваження" знаходять у виданні державними органами, від імені держави, юридично обов'язкових нормативних і індивідуальних актів, у здійсненні ними нагляду за суворим дотриманням вимог, що містяться в даних актах, в забезпеченні та захисті цих вимог від порушень шляхом застосування виховних заходів, переконання, роз'яснення та заохочення, а в необхідних випадках - також заходів державного примусу.

До складу кожного державного органу входять особи, які є безпосередніми виконавцями покладених на них повноважень, та особи, які технічно забезпечують виконання його функцій і повноважень. У розпорядженні кожного державного органу є особливий технічний апарат, особливі матеріально-технічні засоби, що знаходяться в його врозпоряджені і управлінні, різні організації та установи.

Будучи складовими частинами одного й того ж державного механізму, органи будь-якої держави відрізняються один від одного видами виконуваної ними державної діяльності, характером та обсягом компетенції, особливостями виконання покладених на них повноважень, формами і методами здійснення ними державних функцій.

За вказаними ознаками державні органи можна поділити на три основні групи: представницькі органи, виконавчі органи та судові (правоохоронні) органи, в тому числі органи конституційного нагляду.

До вищих органів державної влади України належать:

- Верховна Рада України;

- Президент України;

- Кабінет Міністрів України;

- Конституційний Суд України;

- Верховний Суд України;

- Вищий Арбітражний Суд України.

Кожна з названих систем є носієм відповідної державної влади - законодавчої, виконавчої та судової. Для того, що запобігти зловживанню владою і виникненню авторитарних, абсолютної влади, не пов'язаних правом, ці гілки не повинні зосереджуватися в руках одного органу. Розподіл влади таким чином є структуроутворюючим і функціональним принципом раціональної організації і контролю. Розмежування спрямовано на те, щоб утримати державну владу від можливих зловживань. Основною функцією всіх органів і гілок державної влади - є збереження Конституції України. Конституція повинна стояти над гілками влади, а не гілками влади над Конституцією. Розподіл влади виражається в розподілі компетенцій, у взаємному контролі, в системі противаг, збалансованості, то рівновага досягається шляхом взаємозгоди. Розподіл влади слугує засобом стримування влади держави в рамках принципів розвинутого суспільства, слугує механізмом захисту прав людини, закріпленого в Конституції.

Законодавча влада делегована народом Верховній Раді (парламенту). Компетенція парламенту України визначена у IV розділі Конституції України: "Верховна Рада України".

Виконавча влада - це гілка державної влади, яка спрямована на виконання законів та інших нормативних актів. Вона представлена Кабінетом Міністрів України та іншими органами 14 виконавчої влади (розділ VI Конституції України)[3].

Судова влада здійснює правосуддя. Вона керується тільки законом і не залежить від суб'єктивного впливу законодавчої або виконавчої влади (розділ VIII Конституції України).

Президент України структурно не входить ні в одну гілку влади, але водночас є главою держави і виступає від його імені. У статті 106 Конституції України визначається місце Президента України як голови держави. Він виступає гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності, прав і свобод людини і громадянина. Він представляє державу в міжнародних відносинах, веде переговори, укладає міжнародні договори, приймає вірчі і відкличні грамоти послівінших держав, призначає всеукраїнський референдум, позачергові вибори до Верховної Ради України, припиняє повноваження Парламенту, якщо протягом місяця однієї чергової сесії її пленарні засідання не можуть розпочатися, вирішує питання громадянства, здійснює амністію і тощо.

Важливе місце займають контрольно-наглядові органи (прокуратура[1], державні інспекції), "силові" відомства (Збройні Сили України, органи національної безпеки).

Державна виконавча влада - це організація діяльності, спрямована на досягнення визначеної мети, вирішення поставлених завдань, державне управління соціальними процесами.

Кабінет Міністрів України - є вищим органом виконавчої влади в Україні.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України (стаття 113 Конституції України).

До складу Кабінету Міністрів України входять:

- Прем'єр-міністр;

- Перший віце-прем'єр-міністр;

- три віце-прем'єр міністра;

- міністри.

Прем'єр-міністр України призначається Президентом України за згодою більше половини конституційного складу Верховної Ради України. Верховна Рада України може прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України (стаття 87 Конституції України). Персональний склад Кабінету Міністрів України визначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. Рішення про припинення повноважень і про відставку Прем'єр-міністра України приймає Президент України одноосібно (пункт 9 стаття 106 Конституції України).

Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, направляє їх на виконання програми діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженої Верховною Радою України; звертається до Президента України щодо утворення, реорганізації та ліквідації міністерств, інших центральних органів виконавчої влади в межах коштів, передбачених державним бюджетом України на утримання цих органів[4].

Кабінет Міністрів України складає свої повноваження перед новообраним Президентом України. Прем'єр-міністр України та інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Верховній Раді України про свою відставку. Відставка Прем'єр-міністра України має наслідком відставку всього Кабінету Міністрів України. Ухвалення Верховною Радою України резолюції про недовіру Кабінету Міністрів України веде до відставки всього Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України, відставку якого прийняв Президент України, за дорученням Президента України продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новообраного Кабінету Міністрів України, але не більше 60 днів. Прем'єр-міністр України зобов'язаний подати Президенту України заявку про відставку Кабінету Міністрів України за рішенням Президента України або у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України резолюції про недовіру. Всі міністри несуть колективну відповідальність перед Президентом України незалежно від їхньої позиції або прийняття урядом того чи іншого рішення.

Повноваження Кабінету Міністрів України визначені статті 116 Конституції України. Вони досить широкі і прямовані на:

- забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

- вжиття заходів для забезпечення прав і свобод людини;

- забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики;

-політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

- розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку;

- забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності;

-здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

- розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України, державного бюджету України, подає Верховній Раді звіт про його виконання;

- здійснює заходи для забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

- організовує і забезпечує забезпечення зовнішньо економічної діяльності України, митної справи;

- спрямовує і координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України у межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України. Існує спеціальна процедура підготовки правових актів Кабінету Міністрів України, передбачена положенням про підготовку проектів постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України і передбачає підготовку як тексту правового документа, так і пояснювальної записки до нього, в якії додається необхідні обгрунтування і прогнози очікуваних соціально-економічних та інших наслідків його реалізації.

Кабінет Міністрів України повинен здійснювати контроль за виконанням прийнятих ним правових актів безпосередньо або через підпорядковані йому органи.

Члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права поєднувати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у вільний від роботи час, входити до складу керівного органу або ради підприємців, метою яких є одержання прибутку.

Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією України і законами України.

До органів державної виконавчої влади України належати також:

- міністерства, державні комітети, відомства, їх органи на місцях;

- державні адміністрації районів та областей на чолі з представниками Президента України.

Згідно Закону України "Про формування місцевих органів влади і самоврядування" ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 33, ст. 175 ) органами місцевого самоврядування є сільські, місцеві, районні та обласні Ради. Ради створюють виконавчі комітети. Вони не є державними, але можуть за дорученням виконувати державні функції. Такими органами є: виконавчі органи сільських і міських Рад народних депутатів.

Перераховані органи виконавчої влади здійснюють виконавчу і розпорядчу діяльність. Виконавчу тому, що безпосередньо виконують розпорядження законодавчої влади, а розпорядчу - тому, що для виконання цих розпоряджень необхідно вже від свого імені видавати акти управління.

Апарат державного управління вирішує практично всі питання життя суспільства в галузі народного господарства (промисловість, транспорт, торгівля, житлово-комунальне господарство), соціально-культурного будівництва (охорона здоров'я, освіта, соціальне забезпечення).