Зміст

• Вступ
• Розділ І. Правовий статус вищої ради юстиції
• Розділ ІІ. Повноваження вищої ради юстиції
• Розділ ІІІ. Склад і порядок формування вищої ради юстиції
• 3.1 Склад Вищої ради юстиції і вимоги до її членів
• 3.2 Порядок утворення Вищої ради юстиції
• 3.3 Повноважність Вищої ради юстиції
• Розділ IV. Повноваження членів та організація роботи вищої ради юстиції
• 4.1 Повноваження члена Вищої ради юстиції
• 4.2 Повноваження Голови ВРЮ та його заступника
• 4.3 Структура Вищої ради юстиції
• Висновок
• Список використаної літератури

Вступ Актуальність теми полягає в дослідженні проблем організації й діяльності державного інституту - Вищої ради юстиції. Гарантування громадянам права на розгляд їх справ компетентним, незалежним і неупередженим судом потребує створення органу, який взяв би на себе відповідальність за формування високопрофесійного суддівського корпусу. Метою даної роботи є висвітлення питань складу, повноважень Вищої ради юстиції та її членів та місця в системі правосуддя України на основі сучасного українського законодавства. В Україні під час кожного історичного періоду по-різному вирішувалось питання формування суддівського корпусу. За часів Центральної Ради в грудні 1917 року був прийнятий Закон "Про умови обсадження і порядок обрання суддів Генерального і апеляційного судів". За цим Законом усі судді обиралися Центральною радою. Кандидати мали подавати свої заяви до Секретаріату судових справ, який зобов'язувався їх передавати до Центральної Ради. На одну посаду судді претендувало 4-6 осіб. Законом висувалася єдина вимога до кандидатів - наявність вищої освіти. За часів Гетьманату згідно з Законом про утворення Державного Сенату від 8 липня 1918 року до кандидатів у судді до цієї вищої судової інстанції висувалися надзвичайно високі вимоги: мати вищу юридичну освіту, перебувати не менше як 15 років на посадах судового слідчого, товариша прокурора окружного суду або адвоката чи мати відповідний науковий ступінь з юридичних наук. Порядок добору та призначення на посаду був встановлений таким чином: міністр юстиції вносив подання щодо кандидата до Ради Міністрів, яка попередньо його розглядала, а після схвалення кандидатури гетьман Павло Скоропадський призначав своїм наказом цю особу суддею. За радянського ладу запроваджувався принцип виборності суддів "трудящими із трудящих", який постійно пристосовувався до змін в організації радянської судової системи. Професійна підготовка кандидатів у судді залишалася поза увагою. У першу чергу враховувались моральні та ідеологічні якості. При призначенні на посаду судді вирішальну роль відігравала належність до Комуністичної партії. Шлях побудови України як незалежної, демократичної, соціальної, правової держави вимагав насамперед змінити в реальному житті принцип "демократичного централізму" (декларований в СРСР) на принцип "розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову" Декларація про державний суверенітет України від 16. 07.1990, п. ІІІ. В зв'язку із зміною принципів побудови держави судова влада мала зайняти належне їй місце в державному механізмі, здобути фактичну і юридичну самостійність і незалежність у здійсненні правосуддя. Усвідомлення необхідності проведення якнайшвидше реформ усіх сфер життя дало змогу Верховній Раді України на початку 1992 року схвалити Концепцію судово-правової реформи, яка передбачала формування судової гілки влади на якісно нових принципах і визначала етапи проведення цієї реформи. В цьому документі вперше було підняте питання про необхідність створення належного механізму відбору кадрів судової влади - безумовної гарантії незалежності суддів. У незалежному судочинстві суддям відводиться особлива роль, адже, на відміну від інших видів державної влади, а саме органів законодавчої та виконавчої, судова влада надається судді особисто. У зв'язку з цим, до наявних проблем добору та формування суддівських кадрів потрібні прогресивні підходи. Судова влада тільки тоді зможе належним чином виконувати свої функції, коли посади суддів обійматимуть правознавці з високою професійною підготовкою та відповідними моральними якостями. Питання формування якісного суддівського корпусу є надзвичайно важливим для нашої держави. Від якості кадрового забезпечення системи судів загальної юрисдикції залежить якість відправлення правосуддя, а прийняття справедливих судових рішень сприяє утвердженню авторитету державної влади. Незалежність суддів є важливою передумовою їх об'єктивності, неупередженості та самостійності, дотримання під час здійснення правосуддя виключно закону, а також є гарантією належного виконання ними конституційних функцій із захисту прав і свобод людини та громадянина. Для створення механізму забезпечення незалежності судової влади та реалізації основних засад та принципів судочинства Конституцією України та Законом України "Про Вищу раду юстиції" запроваджено нові підходи в формуванні суддівського корпусу. У розділі VIII Основного закону закладено конституційні основи створення та діяльності нового інституту в системі правосуддя, який раніше був невідомий вітчизняній практиці судоустрою, - Вищої ради юстиції. Розділ І. Правовий статус вищої ради юстиції Формування даного органу розпочалося у вересні 1996 року на III позачерговому з'їзді суддів України. Свою діяльність Вища рада юстиції (ВРЮ) розпочала 31 березня 1998 року. Аналоги цієї інституції існують в Іспанії, Італії, Франції (Вища рада магістратури) та деяких інших країнах Європи. В усіх країнах, де присутні такі органи, їх правовий статус регулюється національним законодавством, тобто у конституційному порядку визначаються: кількісний склад, особи, які входять до складу за правом (за посадою), вимоги до інших членів рад, порядок формування і термін дії складу, порядок визначення або обрання голови ради, його заступників, їх повноваження. Закріплення правового статусу Вищої ради юстиції в Розділі VIII Конституції України "Правосуддя" говорить про початкове бачення цього нового для України інституту в системі органів судової влади. Суперечливим є місце Вищої ради юстиції в системі державних органів.

Від початку створення в Україні Вищої ради юстиції триває наукова дискусія щодо правового статусу даного органу. Так, на думку доктора юридичних наук, професора В.Б. Авер'янова, для таких інституцій, як Вища рада юстиції, "здійснення державного управління обмежується внутрішньо організаційними межами та має допоміжне значення щодо її основних завдань і функцій"33 Адміністративне право України: Академічний курс: підруч.: у двох томах:

том 1. Загальна частина / ред. колегія: В.Б. Авер'янов (голова). - К.: Видавництво «Юридична думка», 2004. - с. 60.М. Запорожець називає Вищу раду юстиції органом, який бере участь у організаційному забезпеченні діяльності судів України 44 Запорожець М. Система органів організаційного забезпечення діяльності суддів України / Право України: Юридичний журнал.. - 2004. - № 2. - С. 74. Професор О.Ф. Скакун у підручнику з теорії держави та права дає визначення Вищої ради юстиції як "вищий наглядовий (за адміністративною і дисциплінарною стороною діяльності суддів і прокурорів) орган в Україні"55 Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник / Скакун О. Ф.; пер. з рос. - Х.: Консул, 2001. - с. 134. У контексті розгляду питання організації державного управління у сфері забезпечення діяльності органів правосуддя Голова Конституційного Суду України А.А. Стрижак визначає Вищу раду юстиції одним із органів, які здійснюють державне управління у сфері організації діяльності судових органів66 Стрижак А.А. Судове управління в Україні: Теоретичні основи і правове

регулювання. Монографія / А.А. Стрижак. - Ужгород: Патент, 2004. - с. 73. Професори В.Ф. Погорілко і В. В Долежан, досліджуючи статус Вищої ради юстиції, зазначили, що вона "не відноситься до органів виконавчої влади, а є незалежним органом, що не входить до жодної з гілок державної влади в Україні"77 Науково-правова експертиза при Інституті держави і права ім.В. М.

Корецького НАН України. Висновки з питання про правомірність

перебування народного депутата України на посаді Голови Вищої ради