Із суб'єктивної сторони злочинів проти життя та здоров'я особи можуть бути вчинені як умисно, так і через необережність (умисне вбивство і вбивство через необережність). При цьому умисел може бути як прямий, так і непрямий. А необережність - як у виді злочинної самовпевненості, так і недбалості.

Досить часто суб'єктивна сторона може виражатись і в змішаній формі вини, коли має місце умисел щодо діяння і необережність щодо наслідків (умисне тяжке тілесне ушкодження, що потягнуло за собою смерть, незаконне проведення аборту, що призвело до безпліддя, смерті чи ін.).

Інколи обов'язковими із суб'єктивної сторони можуть бути і інші ознаки. Зокрема, мотив вчинення злочину (вбивство з корисливих мотивів), мета вчинення злочину (катування з метою примусити потерпілого до вчинення певних дій проти його волі, тяжке тілесне ушкодження з метою залякування потерпілого чи його близьких родичів); емоційний стан (умисне тяжке тілесне ушкодження у стані афекту).

Суб'єктом злочинів проти життя та здоров'я особи є: 1) особи з 14 років (умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, умисне тяжке тілесне ушкодження); 2) особа з 16 років (доведення до самогубства, погроза вбивством, побої і мордування); спеціальний суб'єкт - мати при вбивстві власної новонародженої дитини; особа, яка перебувала обстановці захисту або уявної оборони; медичний працівник (ненадання допомоги хворому); особа, яка своїми діями поставила потерпілого в небезпечний для життя стан (залишення в небезпеці); особи, на яких Законом України покладено обов'язок піклуватись про інших людей (працівники швидкої медичної допомоги, рятувальних служб МНС, міліції та ін.).

Таким чином, злочини проти життя та здоров'я особи - це винні (умисні або через необережність) протиправні суспільно-небезпечні діяння (дія або бездіяльність), що посягають на невід'ємні права людини, її життя і здоров'я, вчинені суб'єктом злочину.

Усі злочини проти життя та здоров'я особи умовно можна поділити на такі групи:

1) злочини проти життя особи (вбивство, погроза вбивством і т.д.);

2) злочини проти здоров'я особи (тілесні ушкодження, побої, мордування, катування і т.д.).

3) злочини проти життя і здоров'я, що вчиняються у медичній сфері (ненадання допомоги хворому медичним працівником, незаконна лікувальна діяльність та ін.);

4) інші злочини проти життя та здоров'я особи (зараження венеричною хворобою, ВІЛ або іншою невиліковною інфекційною хворобою, залишення в небезпеці та ін.).

2. Характеристика об'єктивних ознак побоїв, мордування та катування

Основним безпосереднім об'єктом злочину є здоров'яособи.Додатковим факультативним його об'єктом можуть виступати воля, честь і гідність особи, її психічна недоторканність

Згідно ст. 126 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за побої і мордування. [2, ст.126].

1. Умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень,-

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

2. Ті самі діяння, що мають характер мордування, вчинені групою осіб, або з метою залякування потерпілого чи його близьких,-

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Основним безпосереднім об'єктом злочину є здоров'я особи. Додатковим факультативним його об'єктом можуть виступати воля, честь і гідність особи, її психічна недоторканність.

Об'єктивна сторона злочину полягає:

1) в завданні удару, побоїв;

2) вчиненні інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Під ударом слід розуміти одноразовий різкий вплив на тіло людини за допомогою певного предмета або частини тіла (руки, ноги, голови), що завдає фізичного болю.

Побої - це багаторазове (два і більше) завдання ударів по тілу потерпілого, яке не спричинило тілесних ушкоджень. Інші насильницькі дії - це інші, крім удару та побоїв, насильницькі дії, які можуть полягати, зокрема, у: щипанні, викручуванні кінцівок, защемленні тієї чи іншої частини тіла за допомогою будь-яких пристроїв, здушуванні шиї, вириванні волосся, дії на тіло термічними факторами тощо. [14, с.79].

Завдання удару, побоїв, вчинення інших насильницьких дій утворюють склад злочину, передбаченого ст. 126, за двох умов, а саме тоді, коли вони:

а) завдали потерпілому фізичного болю;

б) не спричинили тілесних ушкоджень.

Під фізичним болем розуміється такий психічний стан особи, який характеризується стражданнями, спричиненими фізичним впливом на його тіло.

Удари, побої та інші насильницькі дії не становлять особливого виду ушкоджень, тому не спричинення тілесних ушкоджень є другою умовою їх кваліфікації за ст. 126. Якщо ж після них на тілі потерпілого залишились ушкодження, зафіксовані в установленому законом порядку, їх слід оцінювати за ступенем тяжкості, виходячи із звичайних ознак, і залежно від ступеня тяжкості кваліфікувати, відповідно, за ст. ст. 121, 122, 125. Додатково кваліфікувати завдання удару, побоїв чи вчинення інших насильницьких дій за ст. 126 не потрібно. [2, ст.121-122,125-126].

Якщо удар, побої або інші насильницькі .дії не завдали потерпілому фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, вони не визнаються злочином.

У разі, коли побої або інші насильницькі дії є ознакою об'єктивної сторони Іншого злочину, їх вчинення слід кваліфікувати за статтею (частиною статті), яка передбачає відповідальність за цей злочин (наприклад, частинами другими ст. ст. 345, 346, 350, 377, 405, ч. 1 ст. 406 ККУ). [2].

Закінченим злочин вважається з моменту завдання удару, побоїв, вчинення інших насильницьких дій.

Кваліфікованими видами злочину (ч. 2 ст. 126 ККУ) є вчинення описаних у ч. 1 цієї статті діянь:

1) що мають характер мордування;

2) групою осіб;

3) з метою залякування потерпілого чи його близьких.

Характеру мордування удари, побої або інші насильницькі дії набувають тоді, коли вони полягають в багаторазовому або тривалому спричиненні болю (щипання, шмагання, завдання численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими предметами, дія термічних факторів та інші аналогічні дії). Вирішення питання про те, чи мали зазначені дії характер мордування, входить до компетенції органу дізнання, слідчого, прокурора, суду. Судово-медичний експерт повинен у таких випадках встановити наявність, характер, локалізацію, кількість ушкоджень, одночасність чи різночасність їх утворення, особливості ушкоджуючих предметів, механізм їхньої дії.

Залякування у складі цього злочину за своїм змістом є близьким до залякування у складі умисного тяжкого та середньої тяжкості тілесного ушкодження, передбаченого частинами другими ст. ст. 121 і 122 ККУ(про його поняття див. коментар до цих статей). Єдиною його особливістю у ч. 2 ст. 126 ККУ є те, що; крім потерпілого, воно спрямовується проти його близьких, у той час, як у складі зазначених злочинів залякування, крім потерпілого, спрямовується проти інших осіб (ч. 2 ст. 121 ККУ) та його близьких родичів (ч. 2 ст. 122 ККУ). [2,ст.121-122].

Катування (ст. 127 ККУ). Ця стаття включена до КК відповідно до Міжнародної Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, ратифікованої Україною 26 січня 1987 р. [2, ст.127].

З об'єктивної сторони цей злочин виражається в заподіянні сильного фізичного болю або фізичних чи моральних страждань шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій (наприклад, тілесних ушкоджень).

Від інших злочинів проти здоров'я катування відрізняється своєю суб'єктивною стороною. Вона вимагає не тільки умислу, а й встановлення спеціальної мети -- спонукати потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі. Це, наприклад, мордування потерпілого з метою спонукати його видати гроші чи інші цінності і вказати місце, де вони зберігаються та ін.

Суб'єкт цього злочину -- будь-яка особа якій виповнилось 16 років. Службові особи або працівники правоохоронних органів за застосування катування несуть відповідальність за ст. 365 або 373. Катування може мати місце при вимаганні, захопленні заручників, викраденні людей. У цих випадках крім ст. 127 ККУ підлягають також застосуванню відповідно ст. 189, ст. 147 або ст. 146 ККУ.

Частина 2 ст. 127 ККУ встановлює відповідальність за катування, якщо воно вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб. Ці ознаки вже висвітлювалися стосовно складів інших злочинів і ніяких особливостей не мають.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 127 ККУ-- позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років; за ч. 2 ст. 127 ККУ -- позбавлення волі від п'яти до десяти років. [2].

Отже ,проаналізувавши склади злочинів передбачені статтями 126 та 127 Кримінального кодексу України можемо дійти висновку, що вони знаходяться в одному розділі (Злочини проти життя та здоров'я) та мають ряд спільних рис. Зокрема, ці злочини мають спільний об'єкт посягання - здоров'я особи. Додатковим факультативним їх об'єктом можуть виступати воля, честь і гідність особи, її психічна недоторканність. Відповідно до статті 18 Кримінального кодексу України суб'єктом цих злочинів можуть бути фізичні осудні особи, що досягли 16-річного віку.

3. Характеристика суб'єктивних ознак побоїв, мордування та катування

Під суб'єктивною стороною злочину в науці кримінального права розуміється психічна діяльність особи, безпосередньо пов'язана з вчиненням злочину. Утворюючи психологічний зміст суспільно небезпечного діяння, суб'єктивна сторона злочину є його внутрішньою (по відношенню до об'єктивної) стороною, яка розкривається за допомогою таких юридичних ознак, як провина, мотив і мета, що характеризують різні форми психічної активності людини.

Встановлення всіх ознак суб'єктивної сторони представляє значну складність, що породжує численні помилки при кваліфікації даних злочинів судово-слідчими органами. Труднощі пов'язані, перш за все, з особливою конструкцією ст. 126-127 ККУ, виділенням способів скоєння даних діянь, а також специфічних наслідків у вигляді фізичних і психічних страждань, фізичного болю в якості обов'язкових елементів об'єктивної сторони.

Всі умисні насильницькі злочини, які заподіюють шкоду здоров'ю людини, теоретично можуть бути вчинені як з прямим, так і з непрямим умислом.Суб'єктивна сторона характеризується умислом. При завданні удару, побоїв або вчиненні інших насильницьких дій, що мають характер мордування або вчиняються з метою залякування потерпілого чи його близьких, умисел може бути лише прямим. [16, с.333].

Мотив і мета не мають значення для кваліфікації вчиненого за ч. 1 ст. 126 ККУ. Однак завдання удару, побоїв тощо, які завдали фізичного болю, з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, або з метою залякування чи дискримінації його чи інших осіб, за наявності інших необхідних ознак утворює склад катування і потребує кваліфікації за ст. 127ККУ. Нанесення побоїв працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам з помсти за його службову діяльність слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 345ККУ. [2, ст.126,345].

Суб'єктивна сторона обох злочинів характеризується виключно умисною формою вини. Проте існують певні відмінності. Мета і мотив побоїв та мордування не має значення для кваліфікації, а щодо катування вона (мета) безпосередньо вказана в законі, а від так підлягає обов'язковому доказуванню. Мета катування - спонукати потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі.