ЗМІСТ

Бібліографічний опис

Умовні позначення та скорочення

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Поняття та правові ознаки державної таємниці

1.1 Поняття державна таємниця відповідно до законодавства України

1.2 Правові ознаки державної таємниці

Висновки до розділу

РОЗДІЛ 2. Суб'єкти та етапи віднесення інформації до державної таємниці

2.1 Суб'єкти, що приймають участь у процесі віднесення, їх правовий статус

2.2 Процедура віднесення, її складові

2.3 Проблемні аспекти віднесення інформації до державної таємниці

Висновки до розділу

РОЗДІЛ 3. Оцінка інформації на предмет віднесення до державної таємниці

3.1 Узагальнене формулювання критерію визначення шкоди національній безпеці внаслідок розголошення секретної інформації

3.2 Аналіз чинної методики визначення можливої шкоди державі через розголошення інформації, що може бути віднесена до секретної

3.3 Метод аналізу та оцінки величини можливої шкоди національній безпеці держави у сфері охорони державної таємниці

Висновки до розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Додатки (таблиці)

Умовні позначення та скорочення

ІзОД - інформація з обмеженим доступом

КІ - конфіденційна інформація

ТІ - таємна інформація

СІ - службова інформація

ДТ - державна таємниця

СС - ступінь секретності

ЕШ - економічна шкода

СШ - сукупна шкода

ІТН - інші тяжки наслідки

ДС - допоміжні слова

ГС - гриф секретності

ССП - сукупна складова показників

Ш - шпигунство

СП - сукупність показників

СЧО - складова частина об'єкта

ОСП - окремі складові показники

ГОД - гриф обмеження доступу

ДСК - для службового користування

ОДТ - охорона державної таємниці

СОДТ - система охорони державної таємниці

СбСОДТ - суб'єкти системи охорони державної таємниці

ДЕзПТ - державний експерт з питань таємниць

ВІдоДТ - віднесення інформації до державної таємниці

ЗВДТ - Звід відомостей, що становить державну таємницю

МНСІ - матеріальні носії секретної інформації

МНСлІ - матеріальні носії службової інформації

ВВСЧО - відносно вартісна складова частини об'єкта

ВСТУП

державна таємниця національна безпека

Актуальність теми. Обрана мною тема є досить актуальною, так як віднесення інформації - це як процес із виокремленням конкретних послідовних етапів поряд із вимогою обов'язкового їх дотримання дасть змогу забезпечити належне проходження інформації через нього, тобто унеможливить будь-які затягування чи інші зловживання на шляху розгляду інформації на предмет її належності до ДТ, а також убезпечить суспільство від незаконного віднесення інформації , оскільки забезпечить прозорість у виділеної етапної структурі віднесення, що на мою думку, і є явним недоліком подолання якого дозволить зрозуміти , зокрема, хто і в яких межах є відповідальний за кожну із ланок віднесення.

На сьогоднішній день в Україні законодавчо переглянуті пріоритети соціальних цінностей всіх сфер нашого життя. У законодавстві України існує заборона діянь, які призводять до витоку секретної інформації, яка зумовлена загрозою національній безпеці.

І тому тут слід говорити про дуже важливу процедуру як віднесення інформації до державної таємниці, яка в свою чергу створює певну складову системи охорони державної таємниці.

Завдяки цій процедурі відбувається певне розмежування між категоріями відомостей та відомостями які розглядаються законодавством окремо, а також можна визначити ступінь завдання можливої шкоди при розголошенні цих відомостей.

Питанню охорони державної таємниці в Україні присвячено окремі публікації, монографії, матеріали науково-практичних конференцій. Основні наукові дослідження проблеми, що розглядається, проведені І.Касперським, В. Артемовим, М.С. Пастернаком, Дрейсом, Архіповим, Ворожком, Муратовим, а також у працях інших науковців.

Мета і завдання дослідження. Метою написання даної роботи є розкриття змістовної суті та загальних правил віднесення інформації до ДТ як складової системи ОДТ.

Завданням моєї магістерської роботи є:

- проаналізувати поняття та виділити суттєві правові ознаки державної таємниці;

- охарактеризувати правовий статус суб'єктів , що приймають участь у процедурі віднесення.

- розкрити загальний порядок та етапи віднесення інформації до державної таємниці;

- сформулювати критерій та проаналізувати можливість завдання шкоди державі в наслідок розголошення секретної інформації;

Об'єкт та предмет дослідження.

Об'єктом дослідження - правове регулювання в сфері охорони державної таємниці в Україні.

Предмет дослідження - віднесення інформації до ДТ, як складова системи ОДТ в Україні.

Методи дослідження. Методами дослідження стали: аналіз, синтез, узагальнення. За допомогою цих методів було проаналізовано:

- нормативно-правові акти, що регулюють питання охорони державної таємниці та процедури віднесення інформації до ДТ;

- систему охорони державної таємниці;

- сформульовано загальний висновок по даній роботі та висновки до кожного з розділу;

Структура роботи. Магістерська робота складається зі умовних позначень та скорочень, вступу, трьох розділів та восьми підрозділів, висновків до кожного розділу, загального висновку, списку використаних джерел і додатків.

1. Поняття та правові ознаки державної таємниці

1.1 Поняття держаної таємниці за законодавством України

Закон України «Про інформацію» чітко ділить інформацію на «відкриту» та «інформацію з обмеженим доступом».[27-28]

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» і ст. 21 ЗУ «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Будь-яка інша інформація вважається відкритою і отримати доступ до неї мають право всі громадяни України, незалежно від того стосується їх ця інформація безпосередньо чи ні.

Конфіденційна інформація - інформація про фізичну особу (персональні дані) або юридичну особу, крім суб'єктів владних повноважень, доступ та поширення якої можливі лише за згодою її власників (тобто тих, кого ця інформація безпосередньо стосується) та на тих умовах, які вони вкажуть. Конфіденційною є інформація про особу (персональні дані) та юридичну особу [12].

Таємна інформація - офіційна інформація, що вимагає захисту в інтересах національної безпеки, складає державну та іншу таємницю, яка у випадку її розголошення призводить до нанесення шкоди окремим особам, суспільству чи державі і визначається як така шляхом накладення відповідного грифу секретності.

Службова інформація (стаття 9). До неї належатимуть відомості:

1) з документів суб'єктів владних повноважень, що становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрані в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, які не віднесено до державної таємниці.

Безперечним позитивом є усунення суперечливої конструкції «конфіденційна інформація, що є власністю держави» чинного Закону про інформацію, і введення замість неї категорії службової інформації. Тепер документам, які містять службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування» (ДСК), а переліки відомостей, що становлять службову інформацію, не можуть бути обмежені в доступі [29].

Це означає, що органи державної влади, які закрили перелік відомостей з грифом ДСК, поставивши на нього гриф ДСК, повинні розкрити і оприлюднити ці переліки.

З прийняттям Закону України «Про державну таємницю» на законодавчому рівні було врегульовано суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці її засекречуванням та охороною з метою захисту життєво важливих інтересів України у сфері оборони, економіки, зовнішніх відносин, державної безпеки й охорони правопорядку.

Необхідно, перш за все, розкрити поняття «державна таємниця» та ознаки, які його характеризують. Чітке визначення понять дозволить правильно визначити коло відомостей,котрі потрібно охороняти, розподіляти зусилля з організації охорони, вирішувати питання про відповідальність осіб за порушення законодавства, уникати витрати сил та засобів на охорону несекретної інформації, правильно з'ясовувати та аналізувати можливі шляхи витоку інформації тощо [24].

Законодавство України дає чітке визначення поняття «державна таємниця». Державна таємниця - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою [28].

Обсяг державної таємниці залежить від політичного режиму, особливостей історичного розвитку країни, рівня взаємодії із сусідніми державами та наддержавними об'єднаннями, характеру соціально- економічних, міжетнічних, політико-правових та інших суперечностей, що виникають між суб'єктами владних взаємин, великими і малими соціальними групами безпосередньо в даній державі , а також від ступеня конфліктності у розв'язанні нею внутрішньо- і зовнішньополітичних проблем. [42]

1.2 Правові ознаки державної таємниці

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» і ст. 21 ЗУ «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Будь-яка інша інформація вважається відкритою і отримати доступ до неї мають право всі громадяни України, незалежно від того стосується їх ця інформація безпосередньо чи ні.[29]

Конфіденційна інформація - інформація про фізичну особу (персональні дані) або юридичну особу, крім суб'єктів владних повноважень, доступ та поширення якої можливі лише за згодою її власників (тобто тих, кого ця інформація безпосередньо стосується) та на тих умовах, які вони вкажуть. Конфіденційною є інформація про особу (персональні дані) та юридичну особу [12].

До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто.

Крім того, кожна особа має право:

- знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються;

- вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.

Розпорядник інформації про особу, тобто той, хто цю інформацію збирає, зберігає і використовує, зобов'язаний:

- надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується;

- використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;