Цивільно-правова відповідальність має за мету не тільки поновити майновий стан потерпілого, а й покарати правопорушника. Цивільно-правове покарання відрізняється від покарання, що застосовується на підставі норм публічного права. Порівнявши його з кримінальним правом, що є найтиповішим для публічного права, можна виділити такі особливості: по-перше, майнові стягнення у цивільному праві відбуваються на користь потерпілого, а конфіскація у кримінальному праві провадиться на користь держави; по-друге, цивільно-правова відповідальність може переходити на спадкоємців, тоді як кримінальне покарання має виключно особистий характер; по-третє, порушниками цивільних прав, як і кримінальних, можуть бути декілька осіб, але вони притягуються до цивільно-правової відповідальності як одна особа (солідарна відповідальність); по-четверте, до цивільно-правової відповідальності можуть притягуватись треті особи, які не брали участі у правопорушенні (субсидіарна відповідальність), тоді як у кримінальному праві такого не допускається; по-пґяте, учасники договірних цивільно-правових відносин можуть встановлювати розмір відповідальності на випадок порушення умов договору, тоді як кримінально-правова відповідальність встановлюється законом.

2. Відповідальність за порушення умов договору в цивільному праві

Як уже було зазначено вище, цивільно-правову відповідальність залежно від підстав виникнення та змісту розрізняють договірну та недоговірну відповідальність. Договірна відповідальність завжди являє собою санкцію за порушення договірного зобов'язання, тобто виникає на підставі цивільно-правового договору. Недоговірна відповідальність настає у випадку, якщо санкція застосовується до правопорушника, котрий не має договірних відносин з особою, якій завдано шкоди. Наприклад, за недоліки проданої речі перед покупцем -- фізичною особою, що відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» визнається споживачем, відповідають як її продавець, так і виготовлювач. Але продавець несе перед споживачем договірну відповідальність (підстава -- договір купівлі-продажу речі), а виготовлювач -- позадоговірну (підстава -- Закон України «Про захист прав споживачів»)«Про захист прав споживачів» Закон України від 12 травня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2007. - №7.

Цей приклад ілюструє і юридичне значення розмежування відповідальності на договірну й недоговірну. У першому випадку (договірна) форми й розмір відповідальності встановлюються як законом, так і договором. У другому (недоговірна) -- лише законом.

Форми й розмір відповідальності за невиконання умов договору визначаються як законом, так і договором. При укладенні договору сторони можуть передбачити відповідальність за такі правопорушення, за які чинне законодавство не передбачає будь-якої відповідальності. Сторони можуть також знизити або підвищити розмір відповідальності порівняно із встановленим законом.

Якщо виникає питання, який вид відповідальності застосувати: договірну чи недоговірну, потрібно визначити, чи є передумова для договірного позову. Це гарантує для кожної зі сторін більш повну охорону її прав і не послаблює встановленої законом відповідальності.

2.1 Відповідальність сторін за договором купівлі-продажу

цивільний відповідальність договір

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Кожна зі сторін договору купівлі-продажу повинна належним чином виконувати усі обумовлені в ньому або передбачені законом обов'язки. У разі порушення їх продавець або покупець несуть майнову відповідальність чи інші правові наслідки за наявності умов, передбачених законом.

Основним обов'язком продавця є його обов'язок передати продану річ покупцеві. Невиконання цього обов'язку надає покупцеві право вимагати від продавця передачі купленої речі в примусовому порядку або, зі свого боку, відмовитися від подальшого виконання договору. При цьому і в першому, і в другому випадках покупець має право вимагати також відшкодування понесених внаслідок таких дій продавця збитків.

Відповідно до ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він уже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за неї грошової суми.

Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір:

1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору і відмовитися від решти товару;

2) відмовитися від усього товару;

3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором;

4) прийняти весь товар.

Статтею 680 ЦК встановлено, що покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені договором або законом. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку. Якщо на комплектуючий виріб встановлено гарантійний строк меншої тривалості, ніж на основний виріб, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками комплектуючого виробу, якщо ці недоліки були виявлені протягом гарантійного строку на основний виріб.

У разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) доукомплектування товару в розумний строк.

Якщо продавець в розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором:

1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний;

2) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми.

Такі наслідки також застосовуються в разі порушення продавцем обов'язку передати покупцеві комплект товару, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

2.2 Відповідальність сторін у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг)

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов' язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

До договору про надання послуг застосовується правова норма щодо відповідальності виконавця за порушення договору про надання послуг, передбачена ст. 906 ЦК Цивільний кодекс України. - К.: Велес, 2006..

Законодавець поділяє відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг на два види, залежно від того, платне надання послуг чи безоплатне.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем лише за наявності його вини в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Принциповим є з'ясування кількох питань: що розуміється під поняттям "збитки", як розуміти положення "невиконання або неналежне виконання договору" та "відшкодування у повному обсязі". Відповідно до ст. 22 ЦК збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Отже, виконавець відшкодовує як реальні збитки, так і втрачену вигоду, що і є "відшкодуванням у повному обсязі". Визначення невиконання або неналежного виконання зобов'язання дається в ст. 610 ЦК: "Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)". Тобто під невиконанням зобов'язання слід розуміти такі дії чи бездіяльність сторони зобов'язання (а саме випадку про надання послуг), у результаті яких зобов'язання не виконано ані повністю, ані частково. Наприклад, за договором про надання туристських послуг (туристична фірма зобов'язалась організувати тур до Африки на сафарі) виконавець після укладення договору не вжив жодних заходів щодо його виконання (окрім підписання угоди нічого не було організовано: ані придбання квитків, ані оформлення відповідних візових документів тощо). У випадку, коли замовника було доставлено до Африки, але сафарі не проведено, йдеться про неналежне виконання зобов'язання. Підставою відшкодування є наявність вини виконавця Справи зі спорів, пов'язаних із виконанням зобов'язань та відповідальністю за їх порушення // Юридична Україна. - 2007. - № 10. - С. 101..

Договором про надання послуг може бути передбачено положення, відповідно до якого відшкодування збитків замовнику може проводитись і не в повному обсязі, тобто сторони мають право передбачити інший порядок відшкодування (наприклад, лише реальні збитки).

Законодавцем передбачено підставу звільнення виконавця від відповідальності за договором про надання послуг. У ч.1 ст.906 ЦК зазначено: "Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилось неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом". Отже, умовами звільнення від відповідальності виконавця за вказаною правовою нормою є:

а) послуги мають надаватися за плату;

б) надання послуг здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на професійній основі на виконання статутних завдань (юридична особа, фізична особа -- підприємець);

в) обов'язок доведення неможливості виконання зобов'язання внаслідок непереборної сили покладається на виконавця;

г) якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 2 ст. 906 ЦК передбачає відповідальність виконавця за порушення договору про безоплатне надання послуг. Дана норма встановлює максимальну межу відшкодування збитків, встановлюючи її у розмірі до двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, але із вказівкою, що сторони в договорі можуть відійти від цього положення і встановити інший розмір. Тож постає запитання: чи має значення встановлена верхня межа відшкодування, якщо сторони у будь-який момент можуть відійти від цього правила? Вважається, що має, оскільки орієнтує сторони на той факт, що зважаючи на безоплатність договору, не потрібно застосовувати надзвичайно жорсткі санкції до правопорушника.

Важливо зазначити, що дана норма не містить вказівки на відшкодування шкоди в повному обсязі за невиконання договору про безоплатне надання послуг. Тому вважається, що сторони мають виходити із фіксованої суми, або користуючись вимогами закону, або врегульовуючи це на рівні договору.

Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботи так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.