Відповідальність за порушення податкового законодавства

  • Вступ
  • Розділ 1. Теоретико-правова характеристика інституту відповідальності за порушення податкового законодавства
  • 1.1 Історія становлення і розвитку інституту податкової відповідальності
  • 1.2 Поняття і сутність інституту відповідальності за порушення податкового законодавства в системі юридичної відповідальності
  • Розділ 2. Правове регулювання механізму застосування інституту відповідальності за порушення податкового законодавства
  • 2.1 Податковий кодекс як регулятор застосування механізму фінансової відповідальності
  • 2.2 Адміністративна та кримінальна відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства
  • Розділ 3. Законодавство, що передбачає застосування інституту податкової відповідальності: проблеми та тенденції розвитку
  • Висновки
  • Список використаних джерел
Вступ Податки як суспільне явище стосується безпосередньо кожного. Загальний обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплений статтею 67 Конституції України. З метою належного виконання цього конституційного обов'язку та забезпечення законності в податковій сфері законодавчо закріплені заходи правового впливу, серед яких стрижневе місце відведено заходам юридичної відповідальності. Доктринальна та законодавча невизначеність понять, ознак, цілей, функцій та принципів різних видів юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства призводить, з одного боку, до дублювання системи податкових правопорушень та санкцій за їх вчинення в податковому та адміністративному деліктному праві, а з іншого, зашкоджує усуненню прогалин у правовому регулюванні охоронних правовідносин у податковій сфері. Означені чинники зумовлюють необхідність комплексного дослідження правової природи інституту відповідальності за порушення податкового законодавства, його принципів та системних якостей. Теоретичне осмислення цієї проблеми та визначення шляхів її вирішення на законодавчому рівні сприятиме своєчасності та повноті надходження обов'язкових платежів податкового характеру в бюджети і позабюджетні державні фонди. Цілеспрямовано інститут юридичної відповідальності та окремих її видів у галузі податкового права вивчали А.В. Андрєєв, З.М. Будько, А.В. Гончаров, Т.А. Гусєва, О.О. Дудоров, Є.С. Єфремова, В.О. Зайцев, А.Й. Іванський, О.В. Каплієва, В.М. Мордвінцев, А.О. Ніколаєв, А.В. Передьорнін, А.В. Роздайбіда, Л.Б. Рейдель, Р.О. Сергієнко, О.А. Сотніченко, Л.В. Тернова, О.О. Томилін, Д.В. Тютін, К.В. Хомич, Е.М. Циганков та ін. Наявність суперечливих питань, недостатня розробленість окремих теоретичних положень, відсутність комплексного дослідження інституту податкової відповідальності в Україні вказують на актуальність обраної теми дослідження. Метою даної курсової роботи є розгляд поняття інституту відповідальності за порушення податкового законодавства, історії його становлення, дослідження механізму правового регулювання, його недоліків, розробка пропозицій щодо вдосконалення законодавства в цій сфері і практики його застосування. Для досягнення поставленої мети необхідним було виконання наступних завдань: · здійснити теоретико-правову характеристику відповідальності за порушення податкового законодавства; · визначити правову природу фінансово-правової відповідальності, з'ясувати її місце в системі юридичної відповідальності; · дослідити склад податкового правопорушення/злочину та його елементів в контексті застосування механізму адміністративної/кримінальної відповідальності; · на основі правового аналізу чинних вітчизняних та міжнародних нормативно-правових актів віднайти шляхи оптимізації вітчизняного законодавства у сфері регулювання податкових відносин. Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації юридичної відповідальності в податковій сфері. Предметом дослідження є законодавчі та теоретичні засади юридичної відповідальності за вчинення податкових правопорушень. Методи дослідження. Крім діалектичного, як загального методу пізнання, були використані емпіричний, порівняльно-правовий, логіко-семантичний методи, а також системний аналіз і синтез. Практичне значення результатів. Одержані результати, поряд з науково-теоретичним, мають практично-прикладне значення: 1) у сфері науково-дослідної діяльності - основні висновки дослідження можуть бути використані для подальшої розробки положень інституту юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства; 2) у правозастосовчій діяльності - одержані висновки можуть бути використані для вдосконалення практичної діяльності органів державної податкової служби щодо застосування заходів юридичної відповідальності до порушників податкового законодавства. Дана тема курсового дослідження складається зі вступу, розділу 1 "Теоретико-правова характеристика інституту відповідальності за порушення податкового законодавства", розділу 2 "Правове регулювання механізму застосування інституту інституту відповідальності за порушення податкового законодавства", розділу 3 "Законодавство, що передбачає застосування інституту податкової відповідальності: проблеми та тенденції розвитку" та висновків. Розділ 1. Теоретико-правова характеристика інституту відповідальності за порушення податкового законодавства 1.1 Історія становлення і розвитку інституту податкової відповідальності Становлення системи оподаткування в нашій державі почалося з ухваленням 25 червня 1991 р. Закону України "Про систему оподаткування". В цьому Законі було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названо платників та об'єкти оподаткування [4]. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку. Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-3 від 21 грудня 2000 року введено в дію з 1 квітня 2001 року; ним запроваджено: - безспірне списування коштів тільки через суд; - для здавання усіх розрахунків і декларацій визначені точні строки; - переглянуті права контролюючих органів, ліквідована картотека; - податковою декларацією тепер вважається будь-яка передбачена законодавством форма звітності, пов'язана з нарахуванням та сплатою не тільки податків, але і обов'язкових платежів; - податкові органи зобов'язані приймати податкові декларації без попередньої перевірки; - платник податку має можливість заліку любих податкових зобов'язань перед бюджетом будь-якого рівня в рахунок будь-якої заборгованості перед цим платником; - загальний стаж, протягом якого податковий орган має право самостійно визначати суму податкових зобов'язань платника податку, 1095 календарних днів (3 роки). Законом України № 2181-3 було встановлено для юридичних осіб: 1) штраф у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне неподання або затримку подання податкової декларації, тобто 170 грн.; 2) штраф у розмірі 10% суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки подання податкової декларації, але не більше 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання і не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Право накладати обидва штрафи мали контролюючі органи: Державна митна служба, Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Податкові органи. У випадку неповідомлення або несвоєчасного повідомлення державним податковим інспекціям відомостей про доходи громадян законодавство громадян України передбачало адміністративну відповідальність керівників і посадових осіб підприємств - штраф 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне порушення протягом року - 5 неоподаткованих мінімумів. Крім того, за неподання, несвоєчасне подання або подання за невстановленою формою державним податковим органам звітності, пов'язаних із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів - штраф посадовим особам 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян [5]. Органи Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування України накладали на керівників і посадових осіб підприємств адміністративні штрафи за несвоєчасне подання або неподання за установленою формою бухгалтерських звітів та інших документів про нарахування і сплату внесків на соціальне страхування в розмірі від 8 до 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. А при повторних аналогічних діях протягом року, штраф - від 10 до 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. За неподання фінансової звітності законодавством передбачалася тільки адміністративна відповідальність. Штраф за неподання фінансової звітності на керівника або посадових осіб підприємства був у розмірі від 8 до 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а якщо посадова особа протягом року притягувалась до адміністративної відповідальності, то штраф був у розмірі від 10 до 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Накладення штрафу, тобто постанови про притягнення до адміністративної відповідальності приймали органи контрольно-ревізійної служби. Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховувалася пеня на суму податкового боргу із розрахунку подвійного розміру облікової ставки річних НБУ, діючи на день виникнення такого податкового боргу або на день його погашення, залежно від того яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день його прострочення у його сплаті. Зазначений розмір пені діяв щодо всіх видів податків і зборів, крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлювалося окремим законодавством: штрафи за своєчасну несплату: 1) за затримку до 30 днів - 10% від суми поданого зобов'язання; 2) за затримку від 31 до 90 днів - 20% від суми поданого зобов'язання; 3) за затримку більше 90 днів - 50% від суми поданого зобов'язання. У зв'язку із змінами, внесеними Законом України № 889-4 від 22 травня 2003 року, податкові агенти почали нести відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства, встановленого цим Законом. Своєчасно не внесені до бюджетів суми податкових платежів вважалася податковим боргом та стягувалися до бюджету у порядку, встановленому цим Законом. За ініціативою контролюючого органу або платника податків могла бути застосована процедура податкового компромісу, яка полягала у можливості покращення фінансового стану платника податків та відновлення його платоспроможності. Аналіз тогочасної системи оподаткування в Україні, її становлення й розвитку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законах щодо окремих податків негативно впливали на розвиток діяльності суб'єктів господарювання, не давали можливості підприємствам нормально функціонувати, впроваджувати нові технології та випускати конкурентоспроможну продукцію. По-друге, система в цілому була надто громіздкою, адже на той час діло близько 2500 нормативно-правових актів. Безумовно, що працювати безконфліктно і комфортно платникам податків у такому заплутаному правовому середовищі було дуже непросто. По-третє, наявною була значна кількість колізій в податковому законодавстві, необхідність його систематизації та кодифікації, а тому 02.12.2010 року на розгляд ВР України був внесений проект ПК України № 2755-6, який був прийнятий та затверджений [18].