У разі коли ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів мало місце не внаслідок умислу, а внаслідок неналежного виконання посадовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди державі чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб, можна говорити про можливість застосування кримінальної справи за ознаками ст.367 КК - службова недбалість [11, с.69]. Слід зауважити, що на складності, які виникатимуть при застосуванні ст.212 КК, неминуче накладатимуться складності самої системи оподаткування, недосконалість правової бази оподаткування. Розділ 3. Законодавство, що передбачає застосування інституту податкової відповідальності: проблеми та тенденції розвитку Реформування правової системи України вимагає концептуальної узгодженості галузевих кодифікованих нормативних актів. Процес законотворення в Україні має базуватися на чіткій диференціації сфер правового регулювання кодифікованих актів. Один із напрямів законотворення пов'язаний з реформуванням інституту адміністративної відповідальності, нині його стан в цілому не має всіх ознак дієвого механізму захисту прав і свобод громадян. У ПКУ встановлюються залежно від характеру та ступеню суспільної небезпечності протиправного діяння такі види відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування: а) фінансова; б) кримінальна; в) адміністративна. Застосування певного виду юридичної відповідальності Кодекс ставить у залежність від характеру і ступеню суспільної небезпечності протиправного діяння. З огляду на це поділ за вказаною ознакою на фінансову й адміністративну відповідальність є необґрунтованим. Оскільки у згаданих видах відповідальності у сфері податкових правовідносин характер і ступінь суспільної небезпечності є тотожним. Згідно з ПК, сплата (стягнення) фінансових санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум. Запропонована ПК нормативна конструкція фінансової відповідальності в характерних рисах повторює нормативну конструкцію адміністративної відповідальності: контролюючий орган є органом виконавчої влади, що наділений владно розпорядчими функціями в сфері податкових правовідносин; адміністративний порядок застосування фінансових санкцій передбачених проектом ПК; відсутність відносин підпорядкування між юрисдикційним органом і правопорушником; відсутність рівноправності між суб'єктом правопорушення і суб'єктом притягнення до відповідальності. Адміністративне регулювання податкових відносин країни з ринковою економікою нормативно-правовим актом, прийнятим за часів адміністративно-командної системи, є абсолютно неприйнятним. За весь час існування незалежної України на розгляд Верховної Ради України був поданий лише один проект Кодексу України про адміністративні проступки № 5558 від 26 травня 2004 року, та й той через наявність суттєвих недоліків не був прийнятим до розгляду. На відміну від чинного КУпАП проект КУпАП містив низку новел, що мали змінити діючу адміністративно-правову відповідальність, яка закріплена в КУпАП України. Так, у проекті вперше встановлено адміністративну відповідальність юридичних осіб. Крім того, у ньому розкривається поняття адміністративного стягнення, його видів, встановлюється порядок розгляду справ про адміністративні проступки виключно судом [6]. Порівнюючи в частині юридичної відповідальності чинні ПКУ і КпАП України, слід звернути увагу на такі відмінності: у проекті ПК зберігаються основні риси існуючої нормативної конструкції адміністративної відповідальності; згідно ПКУ має місце об'єктивне ставлення у вину; відмінність у процесуальних строках притягнення до відповідальності; адміністративна відповідальність з переліком видів правопорушень, що міститься в ПКУ, деталізована за складом правопорушення, в КУпАП диференційована за суб'єктом податкового правопорушення (у ПК - це юридичні особи, а у КУпАП - фізичні особи); притягнення до адміністративної відповідальності на засадах проекту КУпАП містить ширше коло правових інструментів у захисті законних інтересів юридичними особами. На сьогоднішній день можна умовно виділити дві основні концепції систематизації адміністративно-деліктного законодавства: 1. Кодекс про адміністративну відповідальність має містити: визначення загальних засад адміністративної відповідальності; визначення загальних характеристик підстав адміністративної відповідальності; визначення переліку адміністративних стягнень; регламентувати порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення. Щодо Особливої частини кодексу, то вона має включати в себе склади правопорушень у двох випадках: 1) коли правове регулювання у конкретній сфері суспільних відносин відбувається на рівні підзаконних нормативно-правових актів, які видаються у межах наданих законом повноважень органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування; 2) коли правове регулювання адміністративної відповідальності відбувається через встановлення адміністративної відповідальності за певні діяння. Порядок застосування фінансових санкцій як складова нормативної конструкції адміністративної відповідальності має низку особливостей, які визначаються такими факторами: особливостями форми та методів контролю, в процесі якого виявляється правопорушення; особливостями правового статусу органів, уповноважених застосовувати фінансові санкції; наявністю окремих підзаконних нормативно-правових актів, які визначають процедури застосування фінансових санкцій. Реформування правової системи України вимагає концептуальної узгодженості галузевих кодифікованих нормативних актів. Процес законотворення в Україні має базуватися на чіткій диференціації сфер правового регулювання кодифікованих актів. Що ж стосується механізму кримінальної податкової відповідальності, то поняття об'єкта і суб'єкта злочину не викликає особливих проблем, а от елементи характеристики суб'єктивної сторони податкового злочину складніші при конкретизації. Законодавче регулювання форми вини не дозволяє визначити з якою формою вини відбувається приховування об'єкта оподаткування. Деякі фахівці ґрунтуються на граматичному тлумаченні, виходять з того, що заховання передбачає усвідомлення суб'єктом того, факту, що він приховує об'єкт або його частину, бажає вчинити і вчиняє це діяння в активній формі [17, с.411]. Диспозиція ч.1 ст.212 КК передбачає притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка вчинила саме умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів. Вчинення ухилення від сплати податків, зборів, інших податкових платежів з необережності не тягне кримінальної відповідальності. У постанові Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів" від 26 березня 1999 року № 5 вказується на необхідність розмежування ухилення від сплати обов'язкових платежів і несвоєчасної їх сплати за відсутності умислу на їх несплату. Особу, яка не мала наміру ухилятися від сплати обов'язкових платежів, але не сплатила їх з інших причин, може бути притягнуто до встановленої законом адміністративної відповідальності за порушення, пов'язані з обчисленням і сплатою цих платежів [8, с.287]. На сучасному етапі правові норми, що регулюють інститут податкової відповідальності позбавлені законодавчої впорядкованості, що не дозволяє повною мірою використовувати їх потенціал як інструмент забезпечення режиму законності. Висновки Підсумовуючи роботу, слід виділити актуальність даної теми, оскільки податковий механізм будь-якої економічної системи - це важливий важіль за рахунок якого можна скерувати діяльність підприємницького сектору економіки до пожвавлення або занепаду. Податкова система - це та сфера, за рахунок якої держава отримує кошти для державного регулювання, дотримання певного курсу реформ і т.д. Тому відповідальність за порушення податкового законодавства важлива ланка цього процесу. Існує багато різних тверджень щодо жорсткості в Україні відповідальності за порушення податкового законодавства. Одні дотримуються думки, що потрібні більш жорсткі міри, інші - навпаки. На мій погляд відповідальність за порушення податкового законодавства має бути краще врегульована відповідно до пропорційності розмірів податкових правопорушень та з урахуванням досвіду інших держав шляхом імплементації необхідних норм у вітчизняне законодавство. Суспільству потрібно віднайти той рівноважний момент, коли платник податків має на меті сплатити в повному обсязі податки, збори, інші обов'язкові платежі, ніж обходити їх різними злочинними способами, а державна податкова політика - прозорість та максимальне спрощення податкової системи в країні. Існуючий податковий тиск, на мій погляд, зависокий, тому платники податків намагаються в будь-який спосіб уникнути або обійти певні види платежів. У суспільстві досягнуте розуміння того, що нестабільна податкова система підриває основу бюджетної системи країни, провокує політичну нестабільність і соціальну напруженість. Комплексні перетворення, спрямовані на упорядкування і раціоналізацію податкової системи, є в даний час загальновизнаною необхідністю. Їхня успішна реалізація буде сприяти оздоровленню фінансової системи і проведенню ефективної державної економічної політики. Налагодження партнерських відносин між державною податковою службою і платниками податків - юридичними та фізичними особами - має велике значення в умовах проведення податкової реформи, вдосконалення порядку адміністрування податків і зборів та формування високого рівня податкової культури населення. Сьогодні державна податкова служба рухається у напрямі відмови від суто фіскальних методів роботи у бік зменшення податкового тиску, спрощення обліку та звітності, вдосконалення механізмів оподаткування. Робота податкової служби повинна плануватися таким чином, щоб ідеологія налагодження партнерства між державою і підприємцем увійшла в повсякденну практику, щоб міцніли довіра та взаєморозуміння між податковим працівником і платником податків, а конституційний обов'язок кожного громадянина нашої держави щодо сплати податків став його моральною нормою.