МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ НАУКОВА РОБОТА з навчальної дисципліни „Конституційне право України” на тему: „Гарантії реалізації прав людини: національний та зарубіжний досвід” Виконав: курсант 2 курсу факультету кримінальної міліції навчальної групи КМ 041, Гога А. М. Науковий керівник: доцент кафедри конституційного та міжнародного права, кандидат юридичних наук Христова Ю. В. Дніпропетровськ - 2012 Зміст Вступ 1. Історія виникнення та нормативного закріплення гарантій реалізації прав людини 2. Поняття та види гарантій реалізації прав людини в Україні та деяких зарубіжних країнах 3. Досвід правоохоронний органів зарубіжних країн в діяльності щодо забезпечення прав людини Висновки Список використаних джерел Вступ Актуальність теми дослідження. Загальна декларація прав людини закріпила підґрунтя світового правопорядку в сфері прав людини і на багато років вперед визначила напрями формування відповідного законодавства багатьох держав світу. Положення Декларації отримали свій подальший розвиток у багатьох міжнародних нормативно-правових актах про захист прав і основоположних свобод людини. Наша держава не тільки визнала ці документи, а й закріпила їх основні положення в Конституції України. Проте сучасний стан правового статусу людини в Україні в різних сферах соціального життя свідчить про недосконалість та розбалансованість механізму забезпечення прав і свобод особи, зокрема про нерозвинутість такого складового елемента, як правові гарантії. Ключову роль в державі у питанні забезпеченні прав людини відіграє Міністерство внутрішніх справ, як зазначив Комісар Ради Європи з прав людини Томас Хаммарберг у своєму виступі під час зустрічі з міністром внутрішніх справ України. В.Ю. Захарченко, в свою чергу, підкреслив той факт, що пріоритет на дотримання прав людини у діяльності міліції залишається незмінним. У зв'язку з цим Міністерство внутрішніх справ розглядається як важливий партнер у будь-якій роботі, пов'язаній із правами людини, в тому числі - і на міжнародному рівні [10]. Ефективне забезпечення прав і свобод людини у правоохоронній діяльності міліції вимагає концептуально нових підходів, що обумовлюють докорінні зміни організаційно-правових засад функціонування міліції, зокрема гуманізацію діяльності міліції та підвищення її авторитету, побудову відносин між міліцією і народом на засадах партнерства, удосконалення форм, методів та засобів забезпечення прав і свобод людини тощо. Розгляд теоретичних і практичних проблем забезпечення прав і свобод людини є одним із основних напрямів сучасних наукових досліджень у сфері правоохоронної діяльності, що потребує інтегративного поєднання знань багатьох галузей юридичної науки. У теорії конституційного права окремі проблеми теорії та практики гарантування прав і свобод людини та громадянина останнім часом досліджували такі науковці, як А.Ю. Олійник - в монографії „Конституційно-правовий механізм забезпечення основних свобод людини і громадянина в Україні”. В даній роботі досліджуються теоретико-методологічні основи права людини на свободу, її ґенеза, зміст кожної окремо взятої конституційної свободи та загальний механізм їх забезпечення. Крім того, розглянуті особливості нормативно-правового регулювання конституційних свобод людини та громадянина в Україні, а також місце і роль органів державної влади та місцевого самоврядування у механізмі забезпечення названих свобод [23]. Авторський колектив науковців у складі В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, Ю.М. Грошевого, С.П. Добрянського у своїй праці „Права людини і громадянина: можливості удосконалення конституційних гарантій” сформулювали пропозиції, спрямовані на ефективізацію конституційних засобів забезпечення прав і свобод людини та громадянина й інших суб'єктів [25]. У своїй монографії „Конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні” Т. М. Заворотченко висвітлила теоретичні та практичні проблеми гарантій прав і свобод людини й громадянина в Україні. Дослідила їх еволюцію, поняття та місце у системі конституційного ладу України. Науковець також визначила та проаналізувала основні критерії класифікації гарантій прав і свобод людини й громадянина, надала обґрунтовану характеристику системі гарантій [20].

Також слід відмітити, що за період незалежності в Україні захищено низку дисертацій, які містять науковий аналіз окремих аспектів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Разом з цим, вони не вирішують всю складну проблему, а скоріше створюють підґрунтя для подальшого її дослідження. Таким чином, теорія конституційного права потребує вирішення наукового завдання, що полягає у комплексному теоретичному дослідженні гарантій реалізації прав людини в Україні та зарубіжних країнах. Зазначені обставини обумовили вибір теми дослідження та свідчать про її актуальність із теоретичної та практичної точок зору.

Мета роботи полягає у розв'язанні наукового завдання з позицій сучасних досягнень науки конституційного права щодо конкретизації положень про гарантії реалізації прав людини в Україні, а також у розробці на основі аналізу позитивного зарубіжного досвіду пропозицій для вдосконалення відповідних норм законодавства України, а також діяльності органів внутрішніх справ у сфері забезпечення прав людини.

Для досягнення цієї мети необхідно розв'язати такі завдання:

- дослідити ґенезу виникнення та розвитку гарантій реалізації прав людини;

- розкрити зміст поняття та конкретизувати види гарантій реалізації прав людини в нашій державі;

- висвітлити зарубіжний досвід вирішення актуальних питань гарантій механізму забезпечення прав людини;

- сформулювати пропозиції, спрямовані на вирішення актуальних питань гарантій механізму забезпечення прав людини, зокрема, діяльності органів внутрішніх справ у сфері забезпечення прав людини.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі реалізації гарантій прав людини в Україні та деяких зарубіжних країнах.

Предметом дослідження: є гарантії реалізації прав людини в Україні та зарубіжних країнах.

Методи дослідження. За методологічну основу дослідження взято основні положення філософії, загальної теорії права. Застосування методу структурно-системного аналізу дозволило провести наскрізне дослідження конституційного законодавства щодо гарантій реалізації прав людини в Україні. Історико-правовий метод використовувався для дослідження виникнення та нормативного закріплення гарантій реалізації прав людини. Формально-логічний метод забезпечив дослідження поняття та видів гарантій реалізації прав людини в Україні.

Наукове підґрунтя у виконаній науковій роботі складають наукові праці вітчизняних та зарубіжних конституціоналістів, присвячені як загальним проблемам механізму забезпечення прав людини, так і проблемам гарантій реалізації прав людини.

Нормативною базою дослідження є: Конституція України, Закони України, Конституції зарубіжних країн, Загальна декларація прав людини, Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, наказ МВС України від 01.09.2009 р. № 404 «Про забезпечення прав людини в діяльності органів внутрішніх справ України»; вказівка МВС України від 31.08.2006 р. №894 «Про організацію діяльності постійно діючих мобільних груп з моніторингу забезпечення прав і свобод людини та громадянина в діяльності ОВС»; вказівка МВС України від 29.04.2011 № 405 «Про облік порушень прав людини в діяльності ОВС».

Основні результати наукового дослідження. В роботі дістало подальшого розвитку: дослідження гарантій реалізації прав людини; теоретичне обґрунтування положення про те, що ключову роль в державі у питанні забезпеченні прав людини відіграють органи внутрішніх справ.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані у науковій роботі теоретичні положення, висновки й пропозиції можуть бути впроваджені у науково-дослідну роботу- для подальших наукових розробок проблем гарантій реалізації прав людини в Україні; у правозастосовчу діяльність - для удосконалення діяльності правоохоронних органів щодо забезпечення прав людини у правоохоронній діяльності; у навчальний процес - при викладанні курсу «Конституційне право України», а також «Забезпечення прав людини у правоохоронній діяльності».

Публікації. Основні положення та результати наукової роботи були викладені в науковій статті, опублікованій у виданні, визначеному ВАК України як фахове з юридичних наук.

Структура роботи. Наукова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 30 сторінок, з яких основний текст - 26 сторінок, список використаних джерел (31 найменування) - 4 сторінки.

1. Історія виникнення та нормативного закріплення гарантій прав людини

конституційне право законодавство гарантія

Гарантії прав людини регулюються нормами не тільки національного, але й міжнародного права. Специфіка розвитку міжнародних гарантій полягає в тому, що їхні норми створюються шляхом погодження позицій з того чи іншого питання багатьма державами світу. Жодна держава, незалежно від її впливу на світову громадськість, розмір території та чисельність населення, не може самостійно створити норми міжнародного права або нав'язати своє законодавство міжнародній спільноті.

У процесі створення норм міжнародного права відбувається, як правило, зіткнення різних точок зору, пошук взаємовигідних рішень і компромісів. Ці норми в кінцевому підсумку фіксують загальну позицію держав з того чи іншого питання. Досягається ця позиція шляхом компромісів [23; с. 472].

У міжнародних відносинах беруть участь держави з різним суспільним ладом, рівнем економічного розвитку, характером державної влади, класовою і національною структурою, історичними традиціями. Всі ці чинники так чи інакше впливають на формування не тільки національного, але й на розвиток міжнародного права. Адже кожна держава прагне до того, щоб її інтереси були максимально відображені в нормах права. Більш того, часто безпосереднє, а то й вирішальне значення при виробленні принципів і норм міжнародного права має саме внутрішнє право держави. Учасники міжнародних відносин, як правило, не можуть піти на укладання угод і прийняття таких норм, які б суперечили їх конституціям та іншим національним основоположним законодавчим актам і закріпленим принципам їх економічного і політичного ладу, правам і гарантіям громадян.

Правові гарантії в концентрованому вигляді відображають політичний і економічний курс держави. Саме тому національне право багато в чому визначає позицію держави на зовнішньополітичний арені і, відповідно, розвиток міжнародного права [13; c. 176]

Вплив національного права на розвиток різних галузей міжнародного права неоднорідний. Особливо значний він при створенні норм і принципів міжнародного права, які відносяться до прав людини [24; c.181]. Саме тут яскраво виявляється «первинність» законодавства країни. Практично всі міжнародні норми з прав людини, які закріплюють перелік основних гарантій прав, були «запозичені» із внутрішнього права держав. Процес цей був дуже тривалим і відзначався складністю та суперечливістю.