Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону земель

Вступ

Контроль за використанням та охороною земель, за законодавчим визначенням, «полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України» (ст. 187 ЗКУ).

У доктрині земельного права державний контроль за використання і охороною земель визначається як врегульована нормами права владно організуюча діяльність спеціально уповноважених державних органів, спрямована на забезпечення додержання норм земельного законодавства всіма суб'єктами відповідних суспільних відносин, попередження та виявлення правопорушень, вжиття заходів впливу на порушників і поновлення порушених прав землевласників і землекористувачів. Саме у такому розумінні розглядатиметься даний термін нижче, оскільки, на наш погляд, воно більше відповідає тому значенню, якого надається терміну «контроль» у законодавстві.

Функція контролю повґязана із функцією моніторингу, проте, на відміну від моніторингу, для контролю характерний владний вплив на порушників.

За субґєктом здійснення виділяють такі форми контролю: державний, самоврядний та громадський контроль.

У даній індивідуальній роботі я зупинюсь на розкритті суті і нормативному забезпеченні саме громадського контролю.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону земель

На сьогодні нормативне визначення поняття громадського контролю за охороною земель міститься у статті 190 Земельного Кодексу України. Там вказано, що такий контроль «здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, і діють на підставі положення, затвердженого центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, охорони навколишнього природного середовища». І тут уже можна побачити першу проблему громадського контолю у земельному законодавстві - адже відповідного положення, яке б регулювало діяльність громадських інспекторів, закріплювало їх повноваження у здійсненні контролю за використанням і охороною земель, немає. Тому можна стверджувати, що громадських інспекторів, які б діяли відповідно до ст. 190 Земельного Кодексу України, зараз не існує.

Однак громадський контроль за використанням та охороною земель на даний час може здійснюватися в рамках громадського контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища. Законодавчою основою для здійснення такого контролю є ст. 36 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та наказ Міністерства екології та природних ресурсів України №88 від 27.02.2002 «Про затвердження Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля».

Згідно із статтею 36 Закону України «Про охорону навколшнього природного середовища» громадський контроль у галузі охорони навколишнього природнього середовища здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природнього середовища згідно з Положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Громадські інспектори охорони навколишнього природного середовища:

а) беруть участь у проведенні спільно з працівниками органів державного контролю рейдів та перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про охорону навколишнього природного середовища, додержання норм екологічної безпеки та використання природних ресурсів;

б) проводять перевірки і складають протоколи про порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища і подають їх органам державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища та правоохоронним органам для притягнення винних до відповідальності;

в) подають допомогу органам державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища в діяльності по запобіганню екологічним правопорушенням.

Органи громадського контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища можуть здійснювати й інші функції відповідно до законодавства України.

Ще одним нормативно - правовим актом, що може застосовується до громадських інспекторів з охорони земель, є Закон України «Про охорону земель». Ст. 21 даного Закону вказує, що громадський контроль за використанням та охороною земель здійснюють громадські інспектори, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, і діють на підставі положення, затвердженого центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища.

Наступним нормативним актом, що регулює діяльність громадських інспекторів і може бути застосоване до громадських інспекторів з питань охорони земель, є наказ Міністерства екології та природних ресурсів україни №88 від 27.02.2002 року «Про затвердження Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля». Згідно із цим Положенням, роботу громадських інспекторів організовують Держекоінспекція України та її територіальні органи (Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, державні екологічні інспекції в областях, містах Києві та Севастополі, Державна Азовська морська екологічна інспекція, Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція, Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря).

Дане положення містить і вимоги, що висуваються до громадських інспекторів. Серед них:

- громадянство України

- вік від 18 років

- досвід природоохоронної роботи

- проходження співбесіди в органах Держекоінспекції.

Громадянин, який бажає бути громадським інспектором, подає до відповідного органу Держекоінспекції письмову заяву та подання організації, що його рекомендує, або письмове клопотання державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища. Також вказується, що громадський інспектор виконують роботу на громадських засадах, без увільнення від основної роботи і без додаткової оплати праці.

Містить дане положення і права громадських інспекторів. Серед них такі:

1. спільно з працівниками органів Держекоінспекції, інших державних органів, які здійснюють контроль за охороною, раціональним використанням та відтворенням природних ресурсів, органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, брати участь у проведенні перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами вимог природоохоронного законодавства, норм екологічної безпеки охорони, раціонального використання та відтворення природних ресурсів;

2. за направленням органу Держекоінспекції, який призначив громадського інспектора, проводити рейди та перевірки і складати акти перевірок;

3. складати протоколи про адміністративні правопорушення при виявленні порушень природоохоронного законодавства, відповідальність за які передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, і подавати їх відповідному органу Держекоінспекції для притягнення винних до відповідальності;

4. доставляти осіб, які вчинили порушення природоохоронного законодавства, до органів місцевого самоврядування, органів внутрішніх справ та штабів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, якщо особу порушника не може бути встановлено на місці порушення;

5. перевіряти документи на право використання об'єктів тваринного світу, зупиняти транспортні (у тому числі плавучі) засоби та проводити огляд речей, транспортних (у тому числі плавучих) засобів, знарядь полювання і рибальства, добутої продукції та інших предметів;

6. проводити у випадках, установлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для попередження і розкриття порушень законодавства в галузі охорони, навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів;

7. брати участь у підготовці для передачі до судових органів матеріалів про відшкодування збитків, заподіяних унаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та виступати в ролі свідків;

8. роз'яснювати громадянам вимоги природоохоронного законодавства та їх екологічні права;

9. брати участь у проведенні громадської екологічної експертизи відповідно до Закону України «Про екологічну експертизу»;

10. одержувати в установленому порядку інформацію про стан навколишнього природного середовища, джерела негативного впливу на нього та заходи, що вживаються для поліпшення екологічної ситуації.

Важливим, на мою думку, є право громадського інспектора брати участь у проведенні громадської екологічної експертизи відповідно до Закону України «Про екологічну експертизу». Згідно з положеннями цього закону (ст. 9) суб'єктами екологічної експертизи є в тому числі громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування і окремі громадяни в порядку, передбаченому цим Законом та іншими актами законодавства. Також, згідно із статтею 11 даного закону, участь громадськості в процесі екологічної експертизи може здійснюватись шляхом виступів у засобах масової інформації, подання письмових зауважень, пропозицій і рекомендацій, включення представників громадськості до складу експертних комісій, груп по проведенню громадської екологічної експертизи.

Також у Законі України «Про екологічну експертизу» міститься визначення громадської експертизи (ст. 16): Громадська екологічна експертиза може здійснюватися в будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обгрунтування, за ініціативою громадських організацій чи інших громадських формувань.

Громадська екологічна експертиза може здійснюватися одночасно з державною екологічною експертизою шляхом створення на добровільних засадах тимчасових або постійних еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадських формувань.

Згідно ст. 41 даного закону: Висновки громадської екологічної експертизи можуть бути висвітлені у засобах масової інформації і надіслані відповідним радам, місцевим органам виконавчої влади, органам державної екологічної експертизи, іншим заінтересованим органам і особам та замовникам об'єктів екологічної експертизи, стосовно яких вона проводилася.

Висновки громадської екологічної експертизи можуть враховуватися при проведенні державної екологічної експертизи, а також органами, що приймають рішення про реалізацію об'єкта експертизи.

Тобто висновки такої експертизи не є обов'язковими для виконання.