Найважливішим елементом державного регулювання економіки є розробка державної інноваційної політики, яка має бути спрямована на створення благополучного клімату для здійснення інноваційних процесів. Проте при формуванні державної інноваційної політики виникають проблеми забезпечення взаємозв'язку між економічними, соціальними і науково-технічними аспектами розвитку в межах єдиної інноваційної політики; врахування рівня невизначеності інноваційних процесів; забезпечення оптимального використання ресурсів на основі альтернативного прогнозування Симсон О.Э. Инвестиционные и инновационные правоотношения : Перспективы развития публичной и частной сфер / О.Э. Симсон ; Акад. правовых наук Украины; Научно-исследоват. ин-т интеллектуальной собственности. - Киев : ІнЮре, 2005. - Ст. 214..

Як зазначає Атаманова Ю.Є. основними завданнями держави в науково-технічній та інноваційній сферах є: забезпечення умов для функціонування та сталого розвитку ефективної національної інноваційної системи, координація діяльності суб'єктів, що входять до неї, шляхом узгодження їхніх інтересів з інтересами та завданнями держави в соціально-економічній сфері, здійснення контролю за результатами роботи національної інноваційної системи та її підсистем з метою визначення їхнього впливу на рівень соціально-економічного розвитку країни. Виконання цих завдань країною припускає активну її діяльність в інноваційній сфері за багатьма напрямками, завдяки здійсненню якої в цілому відбувається реалізація інноваційної функції держави. На підставі аналізу переліку напрямків діяльності держави в сфері інновацій Атаманова Ю.Є. визначає низку підфункцій (або функцій нижчого порядку), які розкривають основний зміст інноваційної функції держави, а саме:

1) забезпечувальну;

2) програмно-стратегічну;

3) координаційну;

4) функцію інституційної підтримки;

5) контрольну;

6) охоронну.

Комплексне вираження та реалізацію інноваційна функція держави отримує через проведення державою інноваційної політики Атаманова Ю.Є. Основні проблеми системного господарсько-правового регулювання відносин в інноваційній сфері: автореф. дис... д-ра юрид. наук : 12.00.04 / Ю.Є. Атаманова; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. - Х., 2009. - Ст. 27..

В літературі наводиться визначення державної інноваційної політики як окремого напрямку економічної політики держави, в рамках якої розробляється та реалізується комплексна система заходів державного регулювання зі стимулювання, планування, управління, підтримання та контролю за інноваційними процесами, що мають місце в науково-технічній, виробничій та інших сферах соціально-економічного життя країни. На думку Атаманової Ю.Є., зміст інноваційної функції держави полягає в діяльності держави щодо стимулювання інноваційної діяльності, планування її результатів у контексті економічного розвитку країни, управління та контролю за діяльністю суб'єктів господарювання зі створення, комерціалізації, впровадження (використання) інноваційних продуктів як інновацій та випуску на їх основі нової продукції або застосування нових технологій Атаманова Ю. До питання про правові режими інноваційної діяльності / Ю. Атаманова // Право України. - 2010. - №8. - Ст. 74..

Стратегічною метою державної інноваційної політики можна вважати перетворення національного науково-технічного комплексу у дієвий загальнонаціональний ресурс, динамічну, самоврядну, багатоукладну систему виробництва науково-технологічних знань і продуктів, яка визнається пріоритетною державою, суспільством та приватним капіталом, що гарантує оптимальне сполучення масштабних фундаментальних досліджень з конкурентноздатними інноваційними розробками Ворона Д.М. Формування та реалізація державної інноваційної політики: галузевий аспект: автореф. дис... канд. з держ. управління : 25.00.02 / Д. М. Ворона; Класичний приватний ун-т. - Запоріжжя, 2008. - Ст. 8..

На думку Мироненко Н.М. для підвищення власних конкурентних позицій через інноваційний розвиток необхідно поєднати на практиці ринкові методи управління науково-технологічною сферою із заходами державного регулювання. При цьому одним з ключових моментів повинна стати розробка критеріїв, якими слід керуватися при визначенні переліку національних науково-технологічних пріоритетів та технологій для створення інформаційно-аналітичного забезпечення здійснення державної інноваційної політики, у тому числі: значення для прогресу існуючих базових технологій; участь у досягненні глобальної конкурентоспроможності галузей економіки; можливість здійснення на їх основі принципово нових технологічних проектів; істотний внесок у забезпеченні національної безпеки Актуальні проблеми правового регулювання розвитку підприємницької діяльності в Україні / [ред. Н.М. Мироненко]. - Київ - Тернопіль : Підручники і посібники, 2008. - Ст. 274..

Згідно з ч. 1 ст. 328 Господарського кодексу України держава регулює інноваційну діяльність шляхом:

· визначення інноваційної діяльності як необхідної складової інвестиційної та структурно-галузевої політики; формування і забезпечення реалізації інноваційних програм та цільових проектів;

· створення економічних, правових та організаційних умов для забезпечення державного регулювання інноваційної діяльності;

· створення та сприяння розвиткові інфраструктури інноваційної діяльності Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-І // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №18. - Ст. 147..

Ст. 6 Закону України «Про інноваційну діяльність» визначає також такі напрями державного регулювання інноваційної діяльності: забезпечення захисту прав та інтересів суб'єктів інноваційної діяльності, надання фінансової підтримки виконання інноваційних проектів, стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів, встановлення пільгового оподаткування суб'єктів інноваційної діяльності, забезпечення підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури Про інноваційну діяльність : Закон України від 04.07.2002 р. №40-І // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - №36. - Ст. 269..

2. Засоби державного регулювання інноваційної діяльності

На законодавчому рівні відсутнє системне викладення як засобів державного впливу на діяльність та відносини учасників національної інноваційної системи, так і відповідних їм правових засобів. Їх закріплення та розміщення в законодавстві відбувалося без попереднього обґрунтування та спрямованості на забезпечення функціонування національної інноваційної системи в цілому. Атаманова Ю.Є. звертає увагу на те, що в Господарському кодексі України відсутнє визначення чи роз'яснення самого терміна «господарсько-правові засоби» - у ст. 12 Господарського кодексу закріплено лише основні засоби регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання, які мають економічний характер. Використання одних із них (абз. 2-6 ч. 2 ст. 12) спрямовано на забезпечення усталеності економічної системи, інших же (абз. 7,8 ч. 2 ст. 12) - на стимулювання важливих для держави секторів, галузей економіки та видів господарської діяльності Атаманова Ю. До питання про правові режими інноваційної діяльності / Ю. Атаманова // Право України. - 2010. - №8. - Ст. 77..

В літературі господарсько-правові засоби, які використовуються для врегулювання діяльності суб'єктів господарювання в інноваційній сфері, фактично становлять собою правові механізми, конфігурація правових засобів у яких зумовлена та підкорена досягненню поставлених державою цілей або врахуванню інтересів публічного характеру, пов'язаних із підтриманням суспільного господарського порядку, національної безпеки країни, формуванням та ефективним функціонуванням національної інноваційної системи, підпорядкована задоволенню на рівних засадах приватних інтересів суб'єктів господарювання, які залучені до інноваційних процесів, а також забезпеченню балансу публічних та приватних інтересів в інноваційній сфері Атаманова Ю.Є. Основні проблеми системного господарсько-правового регулювання відносин в інноваційній сфері: автореф. дис... д-ра юрид. наук : 12.00.04 / Ю.Є. Атаманова; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. - Х., 2009. - Ст. 28..

Усі господарсько-правові засоби регулювання діяльності суб'єктів господарювання в інноваційній сфері, за допомогою використання яких реалізується державна інноваційна політика, запропоновано поділяти на:

1. загальні, що використовуються для врегулювання будь-яких видів господарської діяльності в різних галузях національної економіки (вони закріплені в ст. 12 Господарського кодексу України);

2. спеціальні, що пристосовані для використання саме в інноваційній сфері (спеціальний режим інноваційної діяльності, державна реєстрація та державна експертиза інноваційних проектів, інноваційних продуктів, технологій, технопарків та їхніх проектів, спеціальні організаційно-правові засоби державної підтримки інноваційної діяльності (центри інноваційного розвитку, трансферу технологій, наукові парки) Атаманова Ю.Є. Основні проблеми системного господарсько-правового регулювання відносин в інноваційній сфері: автореф. дис... д-ра юрид. наук : 12.00.04 / Ю.Є. Атаманова; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. - Х., 2009. - Ст. 28..

Серед основних засобів державного регулювання інноваційної діяльності виділяють такі:

1. експертиза та реєстрація інноваційних проектів;

2. реєстрація інноваційних структур;

3. надання фінансової підтримки та ін Кравець І. Державне регулювання інноваційної діяльності: окремі проблеми правового регулювання // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010. - Ст. 67. - (Юридичні науки ; Вип. 84)..

Державна реєстрація інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних проектів здійснюється на підставі Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2003 р. №1474 Порядок державної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних проектів : Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2003 р. №1474 // Офіційний вісник України. - 2003. - №38. - стор. 42. - Ст. 812.. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 р. №650 органом, що проводить державну реєстрацію інноваційних проектів і веде Державний реєстр інноваційних проектів на сьогодні є Держкомінформнауки (до цього часу ці функції здійснювало Міністерство освіти і науки України).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про наукові парки» - рішення про створення наукового парку приймається його засновниками за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності в порядку, визначеному Кабінетом міністрів України Про наукові парки : Закон України від 25.06.2009 р. №1563-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2009.- №51. - Ст. 757.. Рішення про створення наукового парку погоджується Міністерством освіти і науки України (тепер це Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України) відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 р. №93 Порядок погодження рішення про створення наукового парку : Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 р. №93 // Офіційний вісник України. - 2010. - №8. - Ст. 393..

Необхідність особливої підтримки, стимулювання розвитку окремих галузей народного господарства або визнаних за пріоритетні напрямків господарської діяльності зумовлюють зміну співвідношення юридичних засобів, що застосовуються державою для активізації інноваційної діяльності в них, на користь домінування різного характеру стимулів (пільг, дозволів, заохочень) Атаманова Ю. До питання про правові режими інноваційної діяльності / Ю. Атаманова // Право України. - 2010. - №8. - Ст. 75..