Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Юридичний факультет

Кафедра конституційного права

Джерела права у сфері утвердження та захисту конституційних прав дитини: поняття, види, система

кандидат юридичних наук, асистент

Кудрявцева О.М.

Анотація

У статті обґрунтовується концепція системи джерел права у сфері утвердження та захисту конституційних прав і свобод дитини в Україні. Відзначається, що категорія «джерело конституційного права у сфері прав дитини» є спорідненою з категорією «джерело конституційного права», але має власний предмет і метод свого регулятивного впливу на суспільні відносини, що виникають, змінюються, припиняються та поновлюються у сфері утвердження та захисту конституційних прав і свобод дитини. Визначається зміст категорії «джерело конституційного права у сфері прав дитини» та її сутнісні ознаки. Здійснюється класифікація та систематизація основних видів джерел конституційного права у сфері прав дитини. Наголошується, що поряд з такими традиційними джерелами права як Конституція та закони України, вагоме місце у системі відповідних джерел належить міжнародним договорам України, загальновизнаним нормам і принципам міжнародного права, що формують міжнародні стандарти у сфері захисту прав дитини.

Ключові слова: дитина, конституційні права та свободи дитини, джерело конституційного права, джерело конституційного права у сфері утвердження та захисту прав і свобод дитини, система джерел конституційного права у сфері прав дитини.

Аннотация

В статье обосновывается концепция системы источников права в сфере учреждения и защиты конституционных прав и свобод ребенка в Украине. Определяется, что категория «источник конституционного права в сфере прав ребенка» является сродненной с категорией «источник конституционного права», но имеет собственный предмет и метод регулятивного влияния на общественные отношения, которые возникают, прекращаются и возобновляются в сфере учреждения и защиты конституционных прав и свобод ребенка. Осуществляется классификация и систематизация основных видов источников конституционного права в сфере прав ребенка. Акцентируется внимание на том, что рядом с такими традиционными источниками права как Конституция и законы Украины важное место в системе соответствующих источников принадлежит международным договорам Украины, общепризнанным нормам и принципам международного права, которые формируют международные стандарты в сфере защиты прав ребенка.

Ключевые слова: ребенок, конституционные права и свободы ребенка, источник конституционного права в сфере учреждения и защиты прав ребенка, система источников конституционного права в сфере прав ребенка.

Annotation

Conception of sources of the constitutional law in the establishment and protection of the rights and freedoms of the child in Ukraine is substantiated in the article. It is determined that the category “source of the constitutional law in the field of children's rights” is similar to the category “source of the constitutional law”, but has its own subject and method of its regulatory influence on social relations, that arise, change, suspend and resume in the establishment and protection of rights and freedoms of the child. Content of the category “source of the constitutional law in the field of children's rights” and its essential features are substantiated. The attention is stressed on the diversity of sources of the constitutional law in the establishment and protection of the rights and freedoms of the child. The criteria for its classification are revealed. Classification and systematization of the major types of sources of the constitutional law in the field of children's rights is carried out. It is emphasized that together with such traditional sources of law as the Constitution and laws of Ukraine an important place in the system of relevant sources rank international treaties of Ukraine, universally acknowledged legal rules and principles of international law, that form international standards in the establishment and protection of children's rights.

Key words: child, constitutional rights and freedoms of the child, source of the constitutional law, source of the constitutional law in the establishment and protection of the rights and freedoms of the child, system of the sources of the constitutional law in the field of children's rights.

Конституція України у статті 3 визнає людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю, яка врешті й визначає сенс і спрямованість діяльності Української держави. При цьому в умовах усе більшого загострення воєнного конфлікту на сході України, жертвами якого все частіше стають діти, особливого значення набуває проблематика захисту конституційних прав і свобод дитини.

Механізм захисту прав дитини у сучасному світі є багатокомпонентним, і вчені по різному визначають його склад і структуру. Але поза дискусією теоретиків і практиків зостається положення про те, що важливим елементом цього механізму виступає нормативно-правовий, або ж законодавчий механізм захисту прав і дітей в Україні. Він, у свою чергу, містить як національний (внутрішньодержавний), так і міжнародний компоненти.

Для позначення нормативно-правового компоненту захисту прав і свобод дитини в Україні в юридичній науці використовуються такі поняття як «законодавчі механізми захисту прав дитини», «нормативно-правовий захист прав дитини», «конвенційний механізм прав дитини» тощо. Не заперечуючи права на існування кожного із них, відзначимо, що первинною для цих понять категорією є категорія «джерела конституційних прав дитини». Уточнюючи предмет зазначеної категорії, слід стверджувати про джерела права у сфері утвердження та захисту конституційних прав дитини. Разом із тим, наведена категорія на сьогодні не стала об'єктом самостійних наукових досліджень.

Аналіз останніх публікацій за проблематикою та визначення невирішених раніше частин загальної проблеми. Права дитини та їх захист в Україні, у тому числі й із залученням нормативно-правових механізмів захисту прав дитини, неодноразово ставали предметом наукової уваги таких вітчизняних учених-конституціоналістів як Ю. Барабаш, А. Колодій, Н. Крестовська, А. Крусян, О. Лотюк, О. Марцеляк, В. Погорілко, О. Пушкіна, А. Селіванов, Ю. Фрицький та ін. Самостійне монографічне дослідження цієї проблематики було здійснене й автором статті. Але проблеми джерел утвердження та захисту конституційних прав дитини залишаються на сьогодні не дослідженими.

Разом із тим, для їх дослідження нині сформована ґрунтовна теоретико-методологічна база, представлена концепціями і теоріями джерел конституційного права України. Питання теорії та практики джерел конституційного права стали предметом численних дисертаційних досліджень, монографічних досліджень, зокрема, таких ґрунтовних робіт, як «Система сучасних джерел конституційного права України» (2009 р.) [19], «Джерела конституційного права України» (2010 р.) [4] та ін., а також традиційним розділом навчальних видань із конституційного права України.

Метою цієї статті є формування та наукове обґрунтування концепції джерел утвердження та розвитку конституційних прав дитини, виявлення її сутнісних ознак, визначення системи відповідних джерел конституційного права та загальна характеристика її основних складових.

Кожне конституційно-правове явище чи режим, будучи предметом конституційно-правового регулювання, отримують власну джерельну базу, в якій поєднуються їх матеріальні та формально-юридичні витоки. При цьому категорія «джерело права» в загальній теорії права та галузевих юридичних науках залишається однією з найбільш дискусійних і суперечливих.

Як відомо, на дуалізм категорії «джерело права» українські та зарубіжні вчені-правознавці (Д. Градовський, Г Еллінек, М. Коркунов, Г Шершенович і ін.) вказували ще в кінці XIX - поч. XX ст. Ними відзначалося, що джерела права слід розуміти у матеріальному та формально-догматичному сенсах. У першому випадку йдеться про конкретні соціально-економічні передумови виникнення, зміни, припинення чи поновлення правовідносин, а у другому - про форми юридичного втілення конкретних правовідносин та правил, що їх регулюють у звичаях, договорах, нормативно-правових актах, судових і адміністративних прецедентах.

Радянські правознавці творчо переопрацювали та інтерпретували т.з. «дореволюційну» правову спадщину в сфері дослідження джерел права з позицій діалектичного методу, та обґрунтували положення про те, що система джерел права є похідною від системи права в цілому. Остання відображає внутрішню структуру права, а перша - форми буття, «юридичну оболонку» життя норм права. Запропоноване бінарне позиціювання джерел права з системою права отримало своє поширення й у галузевих джерелах права.

За часів незалежності України вчення про джерела права зазнало суттєвих трансформацій і наповнилося новим змістом як у загальній теорії права, так і в галузевих юридичних науках. Помітними у цій сфері стали і здобутки науки конституційного права.

Так, у вже згадуваній вище монографії В. Цоклана і В. Федоренка під сучасними джерелами конституційного права України пропонується розуміти політичну волю та законні інтереси народу України, Української держави, територіальних громад України, а також інших суб'єктів конституційного правотворення, реалізовані у передбачених Конституцією та законами України юридичних формах. Тобто сучасні джерела конституційного права України об'єктивізують і унормовують політико-владні інтереси основних суб'єктів національного конституційного правотворення в передбачених Конституцією та законами України юридичних формах буття конституційно-правових норм [19, с. 33].

Заслуговує на увагу й фундаментальне монографічне дослідження українських правознавців «Джерела конституційного права України» (2010 р.), в якому Н. Пархоменко також відмовляється від виключної монополії держави у сфері джерелотворення. Вчена пропонує розуміти під джерелами права акти волевиявлення суб'єктів правотворчості, що містять положення правових норм у письмовій формі або неписані нормативні факти, на основі яких виникають, змінюються та припиняються права та обов'язки суб'єктів правовідносин [4, с. 39].

Вдале, як на наш погляд, визначення джерел конституційного права запропоноване й В. Погорілком і В. Федоренком. На думку вчених, джерело конституційного права України у його правовому значенні - це зовнішня форма об'єктивації встановлених чи санкціонованих Українським народом, Українською державою, територіальними громадами чи громадською спільнотою Автономної Республіки Крим конституційно-правових норм, які мають належну юридичну силу.