Курсова робота

з дисципліни: «Цивільне та сімейне право»

на тему: «Дитячий будинок сімейного типу»

Зміст курсової роботи

Вступ

1. Створення дитячого будинку сімейного типу

2. Влаштування дітей до будинку сімейного типу

3. Батьки-вихователі, їхні права та обов'язки

4. Матеріальне забезпечення дитячого будинку сімейного типу

5. Ліквідація дитячого будинку сімейного типу

Висновок

Список літератури

дитячий будинок сімейний

Вступ

Актуальність обраної теми. Я вважаю, що тема є дуже актуальною, тому що в останні роки в Україні катастрофічно зростає кількість дітей, які за певних обставин лишаються поза сімейним вихованням, позбавляються батьківської опіки. Причин тому безліч, і не обов'язково це смерть батька чи матері.Серед дітей, які перебувають на обліку в органах опіки і піклування, лише десяту частину становлять біологічні сироти, решта - це діти, які стають сиротами при живих батьках, так звані соціальні сироти. Не можна стверджувати, що феномен “виходу” дитини із рідної сім'ї виник лише останнім часом. Батьків позбавляли батьківських прав через асоціальні прояви, пияцтво, наркоманію, недостатню увагу до власних дітей і раніше. Та останнім часом, у переважної частини населення, загострюються кризові явища в сім'ях, особливо неповних, багатодітних, малозабезпечених.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Усиновлення дітей-сиріт та встановлення над ними опіки в Україні були і залишаються пріоритетними варіантами влаштування долі дитини, залишеної без батьківської опіки. Поряд з тим провадиться робота по створенню альтернативних закладів для дітей, позбавлених батьківського піклування. У першу чергу це стосується розвитку сімейних форм влаштування таких дітей: дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей.

На необхідності сімейного виховання як оптимальної умови гармонійного розвитку дитини свого часу постійно наполягали видатні педагоги-гуманісти - Г. Гмайнер, П. Ф. Лесгафт, О. С. Макаренко, Й. Г. Песталоцці, В. О. Сухомлинський, К. Д. Ушинський. Вони доводили, що сім'я є одним із найважливіших інститутів соціалізації дитини, персональним навколишнім середовищем її розвитку, оскільки саме в сім'ї беруть початок світогляд, морально-естетичні ідеали і смаки, норми поведінки, трудові навички, ціннісні орієнтири дитини, тобто усі ті якості, які згодом становитимуть її сутність як людини. На формування дітей також впливають і характер стосунків між батьками та між батьками і дітьми, іншими членами сім'ї і ставлення батьків до праці, і їхня участь у суспільному житті, і їхні інтереси, моральні цінності тощо.Проблемам соціальної адаптації, морально-правового, естетичного, статевого виховання вихованців дитячих будинків сімейного типу присвячені роботи українських науковців: Л. С. Дробот, Л. В. Єременко, Л. В. Кузьменко, Н. О. Рєпи, В. Г. Слюсаренко, Л. М. Смагіної, В. В. Чечет, В. С. Яковенко.

Мета курсової роботи: Зважаючи на актуальність проблеми виховання дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування в умовах дитячого будинку сімейного типу, поставлено за мету визначити особливості функціонування такої специфічної сім'ї, створення та ліквідація дитячого будинку сімейного типу, влаштування дітей до будинку сімейного типу, права та обов'язки батьків-вихователів,а також матеріальне забезпечення дитячого будинку сімейного типу.

Завдання курсової роботи:Вивчення особливостей виховного процесу в дитячих будинках сімейного типу, розкриття специфіки взаємодії дітей і батьків-вихователів, аналіз основних її напрямків, сфер і засобів їх впливу на формування особистості вихованців є важливим напрямком у наукових пошуках оптимальних методик сімейної опіки над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, як органічної частини системи державного піклування.

1. Створення дитячого будинку сімейного типу

Дитячий будинок сімейного типу - окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Сім'я може отримати статус дитячого будинку сімейного типу лише за умови прийому на виховання п'яти та більше дітей, позбавлених батьківської опіки, що, безперечно, є досить доброю умовою для влаштування в родину більшої кількості дітей-сиріт. Але згідно з Положенням про дитячий будинок сімейного типу кількість дітей у сім'ї, як рідних, так і прийомних, не повинна перевищувати десяти осіб, зважаючи на необхідність створення оптимальних умов для їх повноцінного виховання та розвитку.

Можна зрозуміти прагнення батьків-вихователів та місцевих органів влади влаштувати долю якомога більшої кількості дітей-сиріт. Водночас необхідно враховувати, що це призводить до порушення соціальних вимог оптимального розвитку дітей, оскільки в такому разі дитячий будинок сімейного типу більше нагадує міні-інтернат, ніж родину.Переобтяженість батьків-вихователів як у фізичному, так і психолого-педагогічному плані не дозволяє приділити кожній дитині належні турботу та увагу.Чи є виправданим прийом на виховання великої кількості дітей? Безперечно, умови життя навіть у такій великій родині є кращими, ніж у державному закладі. Батьки-вихователі зазначають, що оптимальна кількість вихованців у родині залежить від особистості вихователів, їх індивідуальних здібностей вирішувати проблеми багатодітної родини. Це, безсумнівно, так, але неможливо визначити здібності вихователів на етапі створення дитячого будинку сімейного типу, коли батьки тільки добирають вихованців.Половина батьків вважає, що на вихованні в родині повинно перебувати не більше десяти дітей, саме така кількість є оптимальною і дозволяє створити оптимальні умови життєзабезпечення та виховання.Положенням про дитячий будинок сімейного типу визначено, що дитячий будинок комплектується дітьми поступово протягом трьох місяців, що безперечно є дуже обмеженим терміном. Прихід у родину одночасно п'яти і більше дітей, які потребують соціальної адаптації до умов родинного виховання, є складним випробуванням для батьків-вихователів, які не мають досвіду роботи. Батьки-вихователі, які мають досвід роботи більше десяти років, вважають, що дитячий будинок сімейного типу можна вважати “створеним” лише через рік-півтора, коли батьки “справляються” з першими вихованцями, родина призвичаюється до свого нового статусу - багатодітної сім'ї, в якій виховуються діти-сироти.Переважно сім'ї, що беруть на виховання дітей-сиріт, мають одну, дві або три рідних дитини, є окремі багатодітні родини, які мають 4-6 рідних дітей. В той же час, основною вимогою, яку називають батьки-вихователі для забезпечення нормального сімейного мікроклімату є відсутність поділу дітей на “рідних” і “вихованців”. Діти-вихованці, особливо на початку перебування в родині, потребують значно більше уваги з боку батьків, ніж рідні. Це може провокувати дитячі ревнощі, агресивність, непокору з боку дітей, які не хочуть ділити увагу батьків з новими членами родини. Батькам-вихователям необхідно враховувати можливість виникнення конфліктних ситуацій у родині і бути готовими до прояву ревнощів як з боку рідних, так і прийомних дітей.

Не викликає сумніву, що дитина, яка потрапляє до сім'ї, легше адаптується за умови дитячого оточення. Поряд з тим турботи про нового вихованця покладаються не лише на батьків-вихователів а й на дітей, які вже виховуються в родині. Діти в сім'ї, особливо у перші дні знайомства, повинні бути доброзичливо налаштовані на нового члена родини, не проявляти зверхності, агресивності, допомагати йому призвичаїтися до вимог, що сформувалися в сім'ї. Прихід нового вихованця потребує відповідної підготовки усієї родини, виваженого спільного рішення, не лише дорослих, а всіх членів родини. В дитячих будинках сімейного типу батьки-вихователі практикують проводити спільні обговорення проблем, які стосуються родини, разом, на так званих “сімейних радах”. Це дозволяє залучити дітей до спільних справ, заручитися їхньою підтримкою і допомогою.

Батьки-вихователі не можуть чітко розмежувати своє особисте і професійне життя, свій робочий та вільний час. Лише поєднання цих сфер може дати плідні результати. Самі батьки не розглядають життя у дитячому будинку сімейного типу як професійний обов'язок, а дітей-вихованців - як об'єкт професійного впливу. Дитячий будинок є для них сім'єю, вони почувають себе батьками для всіх дітей, не поділяючи їх на рідних та прийомних.

До дитячого будинку сімейного типу потрапляють діти, позбавлені батьківського піклування, та ті, яких у даний час ніхто не може усиновити чи встановити над ними опіку. Перевага, звичайно, віддається дітям, у яких є проблеми щодо подальшого їх влаштування на виховання у сім'ю - діти раннього віку, з ослабленим здоров'ям, відносно яких не прийнято рішення щодо подальшого влаштування тощо. Діти потрапляють у родину різними шляхами: з державних установ для дітей-сиріт, з лікарень, направляє міліція, приводять родичі, які не мають змоги опікуватися дитиною. Є випадки, коли дитина сама приходить до батьків-вихователів і просить, щоб її взяли у сім'ю. Є діти, яких знайшли і привели самі вихованці дитячого будинку сімейного типу.

Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається районною, районною у містах Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради (міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) на підставі заяви осіб або особи, які виявили бажання створити такий будинок, та висновку відповідного відділу у справах сім'ї та молоді про наявність умов для його створення.

На підставі рішення про створення дитячого будинку сімейного типу між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення про його створення, укладається угода за формою згідно з додатком (далі - угода).

Відповідно до п. 4 Положення про дитячий будинок сімейного типу на підставі рішення про створення такого будинку між батьками-вихователями і органом, який ухвалив рішення про його створення, укладається Угода про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу. Слід зауважити, що законодавець пропонує оформляти правовідносини між батьками-вихователями і органом опіки та піклування Угодою, хоча фактично укладається договір, тобто двосторонній правочин. Крім того, слід звернути увагу на те, що у ЦК України застосовується термін не «угода», а «правочин», а коментована стаття також вживає термін «договір». Тобто доцільним є подальше використання терміна «договір» для позначення того факту, який має місце при організації діяльності дитячого будинку сімейного типу для того, щоб підкреслити правову природу цього юридичного факту.

Сторонами Договору є орган опіки та піклування і батьки-вихователі. Договір передбачає права і обов'язки сторін, порядок грошового забезпечення батьків-вихователів, соціального забезпечення вихованців та матеріального забезпечення діяльності дитячого будинку сімейного типу.

Договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу є підставою виникнення різноманітних особистих немайнових та майнових відносин між згаданими особами, які мають різногалузеву природу:

- адміністративні - щодо здійснення органом опіки та піклування контролю за виконання батьками-вихователями своїх обов'язків щодо виховання та утримання дітей;

- сімейні - щодо виховання та утримання батьками-вихователями дітей, взятих ними для вихованим та спільного проживання;

- трудові - щодо надання органами опіки та піклування грошового забезпечення батькам-вихователям;