В той же час процес виховання не можна звести до простого копіювання дітьми вчинків вихователів, дотримання схеми - “я є приклад”. Батьки підкреслюють необхідність переосмислення вихованцями їхнього життєвого досвіду через свідоме сприйняття. Ефективні результати розвитку спостерігаються, якщо поряд з життєвим досвідом дорослого враховується ставлення і точка зору дитини. Тобто схема виховання повинна мати два складових компоненти.

Діти мають певний досвід і бачення проблеми. Бувають випадки, коли запропонований вихователем шлях, з точки зору дитини, вважається хибним, тоді дотримання принципу “я разом з ними” допомагає розібратися у ситуації, враховуючи обидві точку зору. А це дає підставу уникнути багатьох конфліктних ситуацій. Спілкування відбувається на рівні діалогу двох зацікавлених сторін, що робить можливим не тільки дітям приймати життєвий досвід дорослих, але й вихователям переглядати певні власні установки.

Емоційний тон, що встановлюється між батьками-вихователями та дітьми на основі почуття батьківської любові, веде до формування дуже близьких, теплих і доброзичливих стосунків між усіма членами дитячого будинку сімейного типу. Прояв батьківської любові є необхідною умовою формування самоповаги дитини, налагодження її добрих взаємин з іншими людьми, позитивної самооцінки. Відсутність же любові призводить до нервових та психічних розладів, викликає ворожість і агресивність, про що свідчить поведінка дітей, які тільки-но потрапляють на виховання до дитячого будинку.

4. Матеріальне забезпечення дитячого будинку сімейного типу

Фінансування дитячого будинку сімейного типу на утримання батьків-вихователів та вихованців здійснюється за рахунок видатків з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення.

Дитячому будинку сімейного типу щомісяця виділяються кошти на харчування вихованців, придбання для них одягу, взуття, м'якого інвентарю, лікарських засобів, предметів особистої гігієни, іграшок, книжок тощо відповідно до норм для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлених МОН.

Для господарського обслуговування приміщення, оплати тепло-, електро- і водопостачання, побутових послуг і послуг зв'язку виділяються бюджетні кошти за нормами і тарифами, що діють у відповідній місцевості, пропорційно кількості вихованців.

Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються батьками-вихователями для задоволення потреб вихованців у наступному році.

За згодою сторін угоди дитячому будинку сімейного типу може надаватися у користування земельна ділянка для ведення садівництва та городництва поблизу місця його знаходження, а також транспортний засіб. На час навчання вихованців у професійно-технічних навчальних закладах, вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації після досягнення ними 18-річного віку кошти на їх утримання виділяються дитячому будинку сімейного типу з відповідного місцевого бюджету, якщо вихованці на час навчання проживають у цьому будинку.

Місцеві відділи у справах сім'ї та молоді за участю об'єднань громадян, професійних спілок щороку забезпечують безкоштовне оздоровлення вихованців.

Вихованці, які за медичними показаннями потребують санаторно-курортного лікування, забезпечуються путівками до санаторіїв.

Інші питання матеріального та фінансового забезпечення дитячого будинку сімейного типу вирішуються органом, який прийняв рішення про його створення.

Дитячому будинку сімейного типу може надаватися юридичними та фізичними особами благодійна допомога.

5. Ліквідація дитячого будинку сімейного типу

П. 4 Положення про дитячий будинок сімейного типу містить перелік підстав припинення договору, а також вказівку на наслідки припинення його дії.

Дія договору припиняється у разі:

- невиконання батьками-вихователями обов'язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей;

- важкої хвороби батьків-вихователів;

- відсутності взаєморозуміння між батьками-вихователями та дітьми;

- виникнення конфліктних стосунків між дітьми;

- повернення вихованців рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю);

- досягнення дитиною повноліття;

- з інших причин, передбачених договором.

Аналіз Положення про дитячий будинок сімейного типу свідчить, що діяльність дитячого будинку сімейного типу може бути припинена у добровільному та примусовому порядку. У добровільному порядку діяльність дитячого будинку сімейного типу може бути припинено за рішенням органу опіки та піклування, а у примусовому - як за рішенням органу опіки та піклування, так і за рішенням суду.

Невиконання батьками-вихователями обов'язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей є підставою припинення діяльності дитячого будинку сімейного типу у примусовому порядку.

Примусове припинення діяльності дитячого будинку сімейного типу пов'язане із застосуванням до батьків-вихователів заходів юридичної відповідальності, а припинення його діяльності в добровільному порядку пов'язане з певними правомірними діями або подіями, що є підставами припинення зобов'язальних правовідносин, які виникли під час діяльності дитячого будинку сімейного типу.

Підстави припинення дії договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу вказані у п. 4 Положення, крім того, способи припинення зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення, перелічені у глави 50 ЦК України. Але не всі з них можуть служити способами припинення тих зобов'язальних правовідносин, які виникають на підставі договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу. Так, не можуть бути припинені зобов'язання щодо виховання дитини шляхом передання відступного, зарахуванням, прощенням боргу, поєднанням боржника та кредитора в одній особі, ліквідацією юридичної особи. Це пояснюється особливою правовою природою дитячого будинку сімейного типу, а також специфікою об'єктів і предметів договору про організацію його діяльності. Крім того, комплексний характер договору обумовлює різні способи припинення різних зобов'язальних правовідносин, які виникають з цього договору.

Зобов'язальні правовідносини, що виникли в процесі діяльності дитячого будинку сімейного типу, можуть бути припинені: 1) шляхом виконання, проведеного належним чином; 2) за домовленістю сторін; 3) неможливістю виконання; 4) смертю боржника. Отже, до правовідносин, які виникають в процесі припинення дії договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу можуть бути застосовані відповідні норми глави 50 ЦК України.

Договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу може бути припинений його належним виконанням при досягненні всіма вихованцями дитячого будинку сімейного типу повноліття. При цьому припиняються всі правовідносини між батьками-вихователями і органами опіки та піклування, а між батьками-вихователями і вихованцями припиняються особисті немайнові та зобов'язальні правовідносини. Відносини власності, що виникають між батьками-вихователями і вихованцями, припиняються тільки за бажанням когось із названих осіб і не обмежені строком дії договору. У випадку ліквідації дитячого будинку сімейного типу питання подальшого влаштування вихованців вирішується органом опіки та піклування, причому мають бути вжиті заходи щодо подальшого сімейного влаштування дітей.

Зобов'язальні правовідносини між батьками-вихователями і органом опіки та піклування за домовленістю між цими суб'єктами можуть припинятися також шляхом заміни первісного зобов'язання, що виникає з договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу, новим зобов'язанням - новацією. Юридичним фактом, що є підставою такої заміни, може стати зменшення кількості вихованців у дитячому будинку сімейного типу.

Дія угоди припиняється у разі, коли в дитячому будинку сімейного типу виникають несприятливі умови для виховання та спільного проживання дітей (важка хвороба батьків-вихователів, відсутність взаєморозуміння з дітьми, конфліктні стосунки між дітьми), повернення вихованців рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю), досягнення дитиною повноліття, за згодою сторін, з інших причин, передбачених угодою, та за рішенням суду.

У разі припинення дії угоди питання про подальше влаштування вихованців вирішується органом опіки і піклування.

Висновок

Висновки з даного дослідження. Отже, дитячий будинок сімейного типу як інститут виховання дітей-сиріт є не дитячим закладом особливого типу, тобто дитячим будинком, а є багатодітною сім'єю, що забезпечує вихованцям сімейне оточення та виховання. Виховний потенціал дитячого будинку сімейного типу, як форми сімейного виховання дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, має об'єктивні переваги перед іншими соціальними інститутами, перш за все інтернатного типу, виходи із таких міркувань:

природність процесу виховання;

основою виховного впливу є емоційний контакт дитини із батьками-вихователями, який базується на довірі дітей та дорослих;

тривалість виховного впливу батьків-вихователів на прийомних дітей;

комплексний підхід у вихованні;

індивідуальний підхід до кожної дитини;

взаємозацікавлений характер стосунків вихователів та вихованців;

контроль за негативними проявами та негативними впливами як серед дітей, так і зовнішніх факторів (однолітки, засоби масової інформації, література тощо).

У дитячому будинку сімейного типу формування особистості дитини відбувається в природних умовах, вплив батьків-вихователів на світогляд і самоусвідомлення дитини виконує домінуючу роль. Сімейне оточення формує у дитини морально-етичні ідеали і смаки, норми поведінки, трудові навички, ціннісні орієнтації, тобто усі ті якості, які формують особисту індивідуальність. На формування особистості виховання впливають характер стосунків між батьками і дітьми, іншими членами родини, відношення батьків до праці, їх участь у суспільному житті, інтереси, ціннісні орієнтири, загальний культурний рівень тощо.

Досвід функціонування дитячих будинків сімейного типу в Україні засвідчує, що їхні соціальні функції як соціального інституту не відрізняються від функціонування звичайної біологічної сім'ї. Водночас є ряд особливостей, притаманних лише дитячому будинку сімейного типу: батьки біологічно не пов'язані з прийомними дітьми; батьки-вихователі повинні виконувати обов'язки не тільки вихователів, а й господарів великої родини; прояв проблем між рідними та прийомними дітьми.

Формування особистості дитини в умовах дитячого будинку сімейного типу значною мірою залежить від особистості батьків-вихователів. Основною рисою характеру батьків є альтруїстичне бажання допомогти дітям, які перебувають у складних умовах. Завдання, яке необхідно вирішити батькам-вихователям, щодо подальшого влаштування долі їх вихованців, - це забезпечення подальшого життєвого влаштування, формування навиків самостійності, набуття дитиною соціального досвіду вирішення життєво необхідних проблем.

Розширення мережі дитячих будинків, як необхідна умова захисту прав дітей, позбавлених рідної родини, на сімейне виховання, потребує формування системи спеціалізованих соціальних служб зорієнтованих на підготовку, підтримку та соціальний супровід сімейних форм опіки над дітьми-сиротами. А це, в свою чергу, потребує впровадження науково-методичних розробок щодо основних положень і вимог реалізації такого виду діяльності.

Список літератури

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року із змінами від 08.12.2004р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. -№ 30.

2. Сімейний кодекс України ( станом на 5 червня 2012)

3. Цивільний кодекс України ( станом на 1 грудня 2011)