- цивільні, які виникають між батьками-вихователями та дітьми щодо здійснення першими повноважень законних представників цих вихованців тощо.

Після прийняття рішення про створення дитячого будинку сімейного типу батькам-вихователям надається позачергово індивідуальний житловий будинок або багатокімнатна квартира за нормами, встановленими законодавством.

Надане в користування житлове приміщення повинне бути обладнане необхідними меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку, перелік яких визначається органом, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу.Користування наданим житловим приміщенням здійснюється в порядку, встановленому законодавством для користування службовими приміщеннями.

Підставою виникнення правовідносин при створенні дитячого будинку сімейного типу є юридичний склад, який включає чотири елементи:

- письмову заяву особи або осіб, які виявили бажання створити дитячий будинок сімейного типу;

- проходження батьками-вихователями курсу відповідної підготовки;

- рішення про створення дитячого будинку сімейного типу;

- договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу.

Усі ці елементи в сукупності породжують виникнення правовідносин у дитячому будинку сімейного типу. Особливістю наведеного юридичного складу є те, що, по-перше, жоден з його елементів не може бути виключений з нього, а, по-друге, вони повинні мати чітку послідовність настання, визначену законодавством. Крім того, вказані юридичні факти мають бути закріплені у письмовій формі. Так, заява від потенційних батьків-вихователів має подаватися у письмовій формі; про проходження ними курсу відповідної підготовки їм видається довідка, а також рекомендація відповідного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; рішення про утворення дитячого будинку сімейного типу, а також договір укладаються у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» служба у справах дітей має також право оформляти клопотання щодо переведення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на інші форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Повноваження органу опіки і піклування щодо контролю за виконанням батьками-вихователями своїх обов'язків визначаються у ст. 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Відповідно до ч. 4 вказаної статті органи опіки та піклування мають право перевіряти умови влаштування, утримання, виховання, навчання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, можуть переводити дітей, життю та здоров'ю (у тому числі психічному) яких загрожує небезпека, до інших форм влаштування дітей.

2. Влаштування дітей до будинку сімейного типу

До дитячого будинку сімейного типу в першу чергу влаштовуються діти, які перебувають між собою у родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин вони не можуть виховуватися разом.

На кожну дитину орган опіки та піклування зобов'язаний надати батькам-вихователям такі документи:

свідоцтво про народження дитини:

медичну довідку про стан здоров'я або витяг з історії розвитку дитини;

довідку (атестат) про освіту або висновок психолого-медико-педагогічної консультації про рівень розвитку дитини;

документи про батьків або осіб, які їх замінюють (свідоцтво про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей);

довідку про наявність та місцезнаходження братів і сестер чи інших близьких родичів дитини;

опис належного дитині майна, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповідають за його збереження;

пенсійну книжку на дітей, які одержують пенсію, копію ухвали суду про стягнення аліментів.

У разі коли на момент влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу деякі із зазначених документів відсутні, орган опіки та піклування зобов'язаний надати їх протягом трьох місяців. За достовірність документів наданих батькам-вихователям несуть відповідальність органи опіки та піклування і керівник закладу, в якому перебувала дитина.

Дитячий будинок сімейного типу комплектується дітьми протягом трьох місяців з дня створення. Контроль за його комплектуванням здійснює місцевий відділ у справах сім'ї та молоді.

За вихованцями зберігаються раніше призначені аліменти, пенсії, інші виплати, які перераховуються на їх особисті рахунки, відкриті в установах банку.

Батьки-вихователі мають право використовувати зазначені кошти за погодженням з органом опіки та піклування тільки для спеціального лікування (операція на серці, трансплантація тощо), придбання спеціальних інструментів для розвитку здібностей дитини і спеціальних допоміжних засобів для дитини з вадами фізичного розвитку.

Органи опіки та піклування забезпечують збереження майна, у тому числі житла, вихованців за місцем його знаходження і здійснюють контроль за його використанням.

Вихованці мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їх інтересам і не заборонено рішенням суду. Форму такого спілкування визначають органи опіки та піклування за погодженням з батьками-вихователями.

Влаштовуючи життя дитини, необхідно створювати умови, які дали б змогу створити у дитини “почуття захищеності”. Дитина повинна бути впевненою, що за будь-яких обставин вона отримає з боку батьків-вихователів та родини необхідний захист. Це формує у вихованців впевненість у майбутньому.

3. Батьки-вихователі, їхні права та обов'язки

Батьки-вихователі - особи, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Батьки-вихователі називають три основні положення, що, на їх думку, є основними критеріями створення дитячих будинків сімейного типу: -

по-перше, прояв любові до дітей батьків-вихователів повинен бути активним, а не лише виражатися у співчутті і наріканні на їх проблеми, виявом такої активної позиції є офіційне звернення людини з приводу створення дитячого будинку сімейного типу; -

по-друге, людина повинна бути працьовитою, без цієї якості існування великої сім'ї неможливе. Виховувати дітей - це велика і тяжка праця і батьки-вихователі повинні реально оцінювати власні можливості; -

по-третє, в сім'ї не може існувати різниці між рідними та прийомними дітьми, щоб це була єдина родина. Діти не повинні відчувати себе зайвими, непотрібними, чужими. При цьому більше уваги необхідно приділяти саме вихованцям.

Батьками-вихователями можуть бути повнолітні особи, за винятком:

осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;

осіб, позбавлених батьківських прав;

осіб, звільнених від обов'язків опікунів (піклувальників, усиновителів) за неналежне виконання покладених на них обов'язків;

осіб, які за станом здоров'я не можуть виконувати обов'язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, особи, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психічні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства).

Не можуть бути батьками-вихователями особи, з якими проживають члени сім'ї, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психічні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.

Кандидати у батьки-вихователі подають до органу, який приймає рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, такі документи:

довідку про склад сім'ї (форма 3);

копію свідоцтва про шлюб (для подружжя);

довідку про проходження навчання;

копії паспортів;

довідку про стан свого здоров'я та осіб, які проживають разом з ними;

письмову згоду всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з кандидатами у батьки-вихователі, якщо останні вирішили створити дитячий будинок сімейного типу на власній житловій площі, засвідчену нотаріально.

Батьки-вихователі в обов'язковому порядку проходять курс навчання попередньої та періодичної (раз на п'ять років) підготовки, проведення якого забезпечують місцеві відділи у справах сім'ї та молоді.

Батьки-вихователі несуть відповідальність за життя, здоров'я, фізичний і психічний розвиток вихованців.

Батьки-вихователі є законними представниками вихованців і захисниками їх прав та інтересів у всіх органах, установах та організаціях без спеціальних на те повноважень.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на користь батьків-вихователів, сплата внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування із сум їх грошового утримання здійснюється органом, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, в порядку та розмірах, встановлених законодавством для найманих працівників.

Період, протягом якого особи вважалися батьками-вихователями у дитячому будинку сімейного типу, зараховується до їх загального трудового стажу.

Батькам-вихователям дитячого будинку сімейного типу виплачується грошове утримання, порядок визначення розміру якого встановлюється МОН.

Щороку батькам-вихователям надається матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі їх місячного грошового утримання.

Питання захисту житлових прав батьків-вихователів та осіб, які проживають з ними, регулюються угодою.

Контроль за виконанням договору, а також за умовами проживання, виховання вихованців здійснюють місцеві служби у справах дітей і органи опіки та піклування районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих комітетів міських рад.

Раз на рік місцева служба у справах неповнолітніх готує звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей в дитячому будинку сімейного типу на основі інформації, що надається соціальним працівником, який здійснює соціальне супроводження родини, вихователем дошкільного навчального закладу або класним керівником загальноосвітнього навчального закладу, де навчається дитина, дільничним лікарем-педіатром і дільничним інспектором місцевого відділу міліції. Батьки-вихователі обов'язково ознайомлюються зі складеним звітом, який затверджується начальником служби у справах неповнолітніх.

Успіх виховання, формування почуття довіри і любові у прийомної дитини багато в чому залежать від авторитету батьків-вихователів. Завоювання батьківського авторитету - справжньої поваги з боку дітей, духовної влади над їх свідомістю - складний і тривалий процес, що починається з першого дня появи дитини у дитячому будинку сімейного типу.

Спостерігаючи за дітьми, батьки підтверджують, той факт, що вчинки дорослих, методи вирішення проблем впливають на формування поглядів і свідомості дітей. Довіра до вихователя веде до наслідування його дітьми, підтверджуючи вислів польського педагога Я. А. Коменського, що “…дитячий вік взагалі виховується і направляється до дії більше прикладами, ніж правилами”15. Якщо дитині щось пояснювати, аби домогтися від неї дотримання певних вимог і правил поведінки, то це дуже слабо на неї впливає, але у випадку відповідних дій з боку оточуючих, дитина легко засвоює їх, навіть без вимог з боку вихователя.