Вступ

Дана робота присвячена темі "Диференціація та індивідуалізація кримінальної відповідальності".

Проблема даного дослідження носить актуальний характер в сучасних умовах. Про це свідчить часте вивчення піднятих питань у науковій періодиці та роботах провідних правознавців.

Тема "Диференціація та індивідуалізація кримінальної відповідальності" вивчається на стику відразу декількох взаємопов'язаних дисциплін.

Питанням дослідження присвячено безліч робіт.

Актуальність цієї роботи обумовлена, з одного боку, великим інтересом до теми "Диференціація та індивідуалізація кримінальної відповідальності" в сучасній правовій науці, а з іншого боку, недостатнім рівнем її вивчення у межах навчального курсу. Розгляд питань, пов'язаних з даною тематикою носить як теоретичну, так і практичну значимість.

Об'єктом даного дослідження є загальні положення науки кримінального права, видатні вчені та основні наукові школи.

Предметом дослідження є розгляд питань, сформульованих в якості завдань даного дослідження.

Метою дослідження є вивчення теми "Диференціація та індивідуалізація кримінальної відповідальності" з точки зору новітніх вітчизняних досліджень з подібної проблематики.

В рамках досягнення поставленої мети автором були поставлені і вирішені наступні завдання:

Позначити поняття, методи та завдання даної проблематики.

Розглянути структуру відповідних питань.

Описати спільні подібності та відмінності.

Робота має традиційну структуру і включає в себе вступ, основну частину, що складається з глав, підпунктів, висновку, переліку літературних джерел.

Джерелами інформації для написання роботи за темою "Диференціація та індивідуалізація кримінальної відповідальності" були використані - базова навчальна література, фундаментальні теоретичні праці видатних науковців в розглянутій області, результати практичних досліджень відомих вітчизняних і зарубіжних авторів, статті та огляди в спеціалізованих і періодичних виданнях, присвячених тематиці "Диференціація та індивідуалізація кримінальної відповідальності", довідкова література, інші актуальні джерела інформації.

1. Поняття кримінальної відповідальності

Вітчизняне законодавство та законодавство багатьох інших держав світу не дає визначення поняття "кримінальна відповідальність" (винятком є КК Республіки Білорусь, який у ст. 44 говорить, що кримінальна відповідальність виявляється у засудженні від імені Республіки Білорусь по вироком суду особи, яка вчинила злочин, та застосування на основі засудження покарання або інших заходів кримінальної відповідальності).

Кримінальна відповідальність - один з видів юридичної відповідальності, основним змістом якого виступають заходи, що застосовуються державними органами до особі у зв'язку із вчиненням ним злочину.

Кримінальна відповідальність є формою негативної реакції суспільства на протиправну поведінку і полягає у застосуванні до особи, яка вчинила злочин, фізичних, майнових і моральних позбавлень, покликаних запобігти вчиненню нових злочинів.

В теорії кримінального права багатьма авторами пропонується розглядати кримінальну відповідальність у двох аспектах: в позитивному і в негативному.

Позитивна кримінальна відповідальність зводиться до відсутності порушень заборон, встановлених кримінальним законом. Позитивна кримінальна відповідальність розуміється як "обов'язок дотримуватися вимог кримінального закону", "правові вимоги", "виконання належного", "соціальний правовий обов'язок". Правовим наслідком даного виду відповідальності є позитивна кримінально-правова оцінка поведінки особи з боку держави, у тому числі заохочення його дій. На думку прихильників теорії позитивної відповідальності, вона проявляється, наприклад, в тому, що виключається кримінальна відповідальність за злочин, який особа не вчиняла; в звільнення від відповідальності особи, добровільно відмовився від вчинення злочину і т. д.

Негативна (або ретроспективна) кримінальна відповідальність пов'язана з вчиненням особою злочину (порушенням кримінального закону) і полягає в застосовуваних державою репресивних заходів.

Розподіл кримінальної відповідальності на негативну і позитивну не є загальноприйнятим в науці кримінального права. Відзначається, що позитивна кримінальна відповідальність не має великого правового значення, оскільки "перенесення поняття відповідальності в область належного, тлумачиться не як об'єктивна реальність, а як певний психологічний процес, позбавляє її правового змісту". Г. В. Назаренко зазначає, що позитивна кримінальна відповідальність скоріше є інститутом моралі, ніж права.

Тому саме негативна кримінальна відповідальність має найбільше теоретичне і практичне значення; в більшості робіт в рамках розгляду інституту кримінальної відповідальності (у тому числі далі у цій статті) висвітлюється виключно цей її аспект.

Питання про те, що являє собою кримінальну відповідальність, є одним з найбільш спірних в кримінально-правової теорії.

Були запропоновані наступні концепції кримінальної відповідальності:

Кримінальна відповідальність є тотожною кримінальному покаранню або іншим заходам державно-примусового впливу.

Кримінальна відповідальність - це обов'язок особи підлягати дії кримінального закону.

Кримінальна відповідальність - це обов'язок особи зазнати позбавлення (пов'язані з покаранням і іншими юридичними заходами, накладеними на нього) як наслідок вчинення ним злочину.

Кримінальна відповідальність - це стан особи, пов'язане з поневірянь (покарання та інших заходів примусу), накладених на нього внаслідок вчинення злочину.

Кримінальна відповідальність виражається в осудженні особи від імені держави в обвинувальному вироку суду.

Кримінальна відповідальність ототожнюється з кримінальним правовідносинами, сторонами якого є держава і вчинила злочин особа.

На підставі узагальнення даних концепцій пропонується вважати кримінальну відповідальність комплексним утворенням, що включає кілька компонентів чи елементів: обов'язок особи постати перед судом за вчинення злочинного діяння та дати звіт у скоєному, осуд його самого і вчиненого ним діяння від імені держави в судовому вироку, призначене покарання або інші заходи кримінально-правового характеру, застосовані до особи, а також судимість.

Називаються також такі обов'язкові ознаки кримінальної відповідальності:

Кримінальна відповідальність заснована на нормах кримінального права, що встановлюють її підстави і межі.

Суб'єктом, що застосовують кримінальну відповідальність, є держава, яка використовує репресивні ( примусові) методи впливу.

Формальною підставою кримінальної відповідальності є обвинувальний вирок суду, що виноситься від імені держави.

Кримінальна відповідальність покладається на особу в особливому порядку, передбаченому нормами кримінально-процесуального права.

Кримінальна відповідальність має особистий характер.

Кримінальна відповідальність реалізується в особливому виді суспільних відносин: охоронних кримінальних правовідносинах. Щодо характеристик даного виду правовідносин у теорії кримінального права ведуться суперечки, єдиної думки немає, мабуть, ні про одне з їхніх елементів.

Об'єктом кримінальної правовідносини визнається поведінка особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, на яке виявляється вплив шляхом зміни його правового статусу. За іншими думкам, об'єктом кримінально-правового відносини є кримінальна відповідальність і заходи кримінально-правового характеру, інтереси і блага, яких позбавляється злочинець, що піддається кримінальної відповідальності і т. д.

Так, момент їх виникнення може зв'язуватися з такими юридичними фактами:

Вчинення конкретною особою діяння, яке містить ознаки злочину, передбаченого кримінальним законом.

Момент порушення кримінальної справи.

Момент притягнення особи як обвинуваченого.

Момент набрання законної сили вироком суду.

Як правило, момент виникнення кримінальної правовідносини одночасно вважається і моментом виникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин, однак деякими авторами зазначається, що юридичні факти, що є підставою виникнення кримінальної правовідносини, породжують лише обов'язок зазнати відповідальність, але сама відповідальність у цей момент ще реально не існує і виникне лише в момент вступу в законну силу вироку суду.

Суб'єктами кримінального правовідносини називаються:

Товариство в цілому і особа, яка вчинила злочинне діяння.

Обвинувачений і орган попереднього розслідування (Я.М. Брайнін).

Засуджений і суд, який виніс вирок (В.Г. Смирнов).

Держава, винний і потерпілий (який має право вимагати відновлення його порушених прав та інтересів) (І.Я. Козаченко).

Ці сторони наділені такими правами і обов'язками:

Держава (або інший суб'єкт, який виступає в інтересах суспільства) в даному правовідношенні має право і зобов'язана залучити винного до відповідальності за вчинене діяння і призначити йому покарання, застосувати інші заходи кримінально-правового впливу, або за наявності підстав звільнити його від несприятливих наслідків, пов'язаних із вчиненням злочину.

Вчинила злочинне діяння особа зобов'язана піддатися примусовому впливу з боку держави і має право на те, щоб його дії отримали правильну правову оцінку.

Припинятися кримінально-правове відношення може при звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання, в силу амністії або помилування, погашення або зняття судимості, завершення виконання інших заходів кримінально-правового характеру, а також в результаті зміни кримінального законодавства, що має зворотну силу, або смерті несе відповідальність особи. Деякі автори не включають до складу кримінальної відповідальності судимість, називаючи її правовим наслідком, а не складовою частиною; в цьому випадку кримінально-правове ставлення припиняється з відбуттям особою покарання.

Функції кримінальної відповідальності. Виділяють регулятивну, превентивну, каральну, відновлювальну і виховну функції кримінальної відповідальності. Регулятивна функція спрямована на формування поведінки громадян і організацій, на визначення кордону між правомірним і злочинним. Суть превентивної функції полягає в попередженні скоєння злочинів як самою особою, яке піддається кримінальної відповідальності (приватна превенція), так і іншими учасниками суспільних відносин. Каральна функція припускає накладення на суб'єкта, який несе відповідальність, несприятливих для нього обмежень його прав і свобод. Виховна функція пов'язана з формуванням в особи переконання про неприпустимість вчинення дій, що тягнуть кримінальну відповідальність; вона тісно переплітається з превентивною. Відновлювальна функція спрямована на досягнення мети реставрації порушених злочином суспільних відносин, відновлення громадського спокою, яке було розхитані вчиненням злочину.

2. Кримінально-правова характеристика диференціації кримінальної відповідальності

Термін «диференціація», як випливає із тлумачних словників та словників синонімів, означає розподіл цілого на різні частини, форми чи ступені і має такі синоніми, як «поділ», «розділення», «розходження», «різниця», «розшарування» тощо. Отже, у контексті кримінальної відповідальності - спрощено - він може означати різну міру кримінальної відповідальності за різні злочини.