План

Вступ

1. Поняття та загальна характеристика договору фрахтування (чартеру)

2. Сторони договору. Їх права та обов'язки

3. Види чартеру (фрахтування)

3.1. Договір чартеру повітряних суден

3.2. Договір чартеру суден

4. Відповідальність сторін за договором фрахтування (чартеру)

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми дослідження. Економіку будь-якої держави важко уявити без транспортних послуг. При цьому важливим є перевезення вантажів, багажу та пасажирів.

З розвитком науково-технічних досягнень зростає роль як повітряних так і морських перевезень, які дозволяють у максимально зручний та швидкий спосіб здійснити внутрішні та міжнародні перевезення.

Особливу роль серед авіаційних та морських перевезень відіграють чартерні перевезення, тобто перевезення, що здійснюються за договором повітряного та морського чартеру (фрахтування). Популярність чартерних перевезень пояснюється кількома факторами, зокрема, розвитком туризму і появою користувачів таким транспортом, для яких важливою є вартість, якість, комфорт перевезення, також повітряні перевезення на сьогодні дозволяють здійснити перевезення, які неможливо запланувати і здійснити регулярними рейсами.

Популярність чартерних перевезень зумовлює інтерес до дослідження юридичних аспектів їх здійснення, перш за все це стосується договору, на підставі якого виконується чартерне перевезення - договору фрахтувння (чартеру).

Слід зазначити, що на сьогодні в Україні відсутні монографічні чи інші дослідження, присвячені даному правовому інституту, хоча перевезення кожним із зазначених видів транспорту має свою специфіку. Вона проявляється у загальнообов'язкових правилах для даного виду перевезення, про які не повинні забувати ні перевізники, ні їх клієнти. Недотримання цих правил може обернутися додатковими проблемами і непередбаченими витратами для обох сторін договору.

Аналіз зарубіжних джерел дозволяє зробити висновок, що у світі існують декілька досліджень, присвячених різним аспектам чартерних перевезень. Безперечно, зазначені праці мають велику наукову цінність для пізнання договору чартеру повітряних та морських суден. Проте, у них або взагалі не приділяється, або приділяється дуже мала увага дослідженню чартеру (фрахтуванню) як договору, визначенню права, яке застосовується до регулювання даних договорів, питань відповідальності при виконанні вищевкзаних перевезень.

Недостатність саме сучасних наукових розробок із зазначеної проблематики, відсутність теоретичних узагальнень та практичних рекомендацій, належного правового регулювання відносин, що виникають з договору повітряного та морського чартеру (фрахтування), на національному рівні та неправильне застосування норм міжнародного права в Україні, є гальмівними чинниками як для внутрішніх так і для міжнародних перевезень.

Цими факторами обумовлена актуальність дослідження договору повітряного та морського чартеру.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення прогалин і суперечностей діючого законодавства України при регулюванні договору фрахтування (чартеру) та визначення способів їх усунення. На основі проведеного аналізу сформувати конкретні правила щодо укладення, зміни, розірвання даного договору.

Для досягнення цієї мети необхідним є вирішення наступних завдань:

ѕ проаналізувати поняття та виявити правову природу договору фрахтування (чартеру);

ѕ дослідити джерела регулювання договору;

ѕ проаналізувати права та обов'язки сторін договору фрахтування (чартеру);

ѕ дослідити особливості відповідальності при виконанні повітряних та морських чартерних перевезень.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом даного дослідження є відносини, що виникають з договору повітряного та морського чартеру (фрахтування).

Предметом дослідження є цивільно - правові аспекти регулювання вказаних відносин.

Методи дослідження. При здійсненні аналізу та дослідженні чинного законодавства було застосовано діалектичний метод із системно-структурним підходом до вивчення матеріалу. Для вирішення поставлених завдань дослідження були використані наступні методи: формально-логічний; логіко-юридичний; порівняльно-правовий; статистично-правовий.

1. Поняття та загальна характеристика договору фрахтування (чартеру)

Особливим різновидом договорів перевезення є договір чартеру, або як його ще називають фрахтування, цертепартія.

Договір чартеру є одним із найстаріших договорів, що застосовувалися у сфері перевезень. Цей договір зародився як інститут морського права, якому ще за часів середньовіччя був відомий договір під назвою "цертепартія" (франц. char-te-partie, charte -- хартія, грамота та partie -- частина; англ. -- charterparty). Сама назва договору виникла від стародавнього звичаю писати такі договори на аркуші паперу (charte), який належало розірвати на дві частини (partie), кожна з яких залишалась у контрагента; у разі виникнення спору одну частину приєднували до іншої і таким чином відновлювали документ [11, с. 302]. За цим договором судновласник за винагороду надавав у тимчасове користування власника вантажу: - все приміщення; - деяку його частину; - певне місце на даному судні, що направляється у заданому напрямі [15, с. 317].

В чартері детально обумовлювались умови перевезення, права і обов'язки сторін. З одного боку чартер відповідав інтересам судновласника, який міг бути впевненим в тому, що отримає винагороду за перевезення, незалежно від того, чи зможе відправник повністю навантажити судно. З іншого - чартер відповідав інтересам вантажовласників, забезпечуючи надійне перевезення вантажу за відсутності стійких транспортних сполучень.

Сьогодні договір чартеру, або фрахтування, широко використовується у сфері торговельного мореплавства, а також повітряних перевезень. Такий договір застосовують при неперіодичних вантажних або пасажирських перевезеннях морським і повітряним транспортом переважно в міжнародному сполученні.

Повітряні та морські чартери мають як спільні риси, так і свою специфіку, обумовлену відмінністю договірної практики, способом перевезень, об?єктами перевезень, порядком укладання договорів тощо, тому детальне регулювання чартерних перевезень здійснюється відповідними транспортними кодексами (Кодексом торгівельного мореплавства України, Повітряним кодексом України) та правилами перевезень, що затверджуються відповідно до них. Також регулювання чартерних перевезень, особливо морських, зазвичай відбувається відповідно до звичаїв ділового обороту.

Цивільний кодекс України (надалі - ЦК) у ст. 912 дає визначення договору чартеру, як договору за яким одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати іншій стороні (фрахтувальнику) за плату всю або частину місткості одного чи кількох транспортних засобів на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить законами та іншим нормативно-правовим актам.

Крім того, слід звернути увагу й на те, що у ЦК України стаття, присвячена договору чартеру міститься у главі "Перевезення", що дозволяє вирішити ще одну проблему, яка тривалий час була дискусійною, -- встановити місце договору чартеру у системі приватно-правових договорів.

Закріплення загального визначення договору чартеру саме у ЦК України є дуже важливим на сьогоднішній день, оскільки, норми, присвячені договору чартеру, що містяться у чинному законодавстві України, зокрема у Кодексі торгівельного мореплавства України не містять чіткого визначення цього договору.

В юридичній літературі часто зустрічається поділ договорів перевезення на основні та допоміжні, де основні договори перевезення опосереднюють головну сферу взаємовідносин транспортних організацій і клієнтури, а допоміжні в свою чергу сприяють нормальній організації перевізного процесу [19]. Такий поділ можна використати для того, щоб визначти до якої ж категорії відноситься договір фрахтування (чартеру). Виходячи із наданих визначень договір фрахтування (чартеру) відноситься до основних договорів.

За юридичними ознаками, договір чартеру (фрахтування) завжди є двосторонній та відплатний. Договір морського чартеру є також консенсуальним, оскільки вважається укладеним з моменту підписання рейсового чартеру сторонами договору. Договір повітряного чартерного перевезення вважається дійсним з моменту оплати чартерного рейсу або укладання відповідного кредитного договору, тобто він може бути як реальним, так і консенсуальним. Договір укладається в письмовій формі шляхом складання єдиного документа, що підписується фрахтівником і фрахтувальником або їх уповноваженими представниками.

Даний договір укладається на трьох видах транспорту - морському, річковому і повітряному. Чартерне повітряне перевезення може укладатися щодо перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти, морський рейсовий чартер щодо перевезення вантажу, а чартерне перевезення річковим транспортом - пасажирів.

Слід також звернути увагу на таку характерну ознаку даного договору як, умова про надання для перевезення всієї або частини місткості транспортного засобу. Якщо в чартері наперед обумовлюють в якому саме транспортному засобі (його частині, приміщенні) буде розташовано об'єкт перевезення, то при звичайному перевезенні дане питання вирішується перевізником самостійно. Практичне значення даної відмінності полягає, зокрема, в тому, що фрахтувальник має право вимагати від фрахтівника вилучення вантажу, що не належить йому, з поданого йому судна, частини судна чи суднового приміщення в порту відправлення, а у випадку надання всього судна - у будь-якому порту заходу (ст. 152 КТМ України).

2. Сторони договору. Їх права та обов'язки

Згідно із ст. 912 Цивільного кодексу України сторонами договору страхування є фрахтівник та фрахтувальник. Але зважаючи на особливості даного договору, спочатку розглянемо поняття сторін у договорі морського фрахтування (чартеру).

Фрахтівником є особа, що вступила від свого імені у договір фрахтування (чартер) і взяла на себе обов'язок за встановлену плату здійснювати перевезення вантажу морем у порт призначення з умовою надання для розміщення вантажу судна, його частини чи певних приміщень.

Фрахтувальник -- особа, яка вступила від свого імені у договір фрахтування і отримала у зв'язку із цим право вимагати, щоб обумовлений у договорі вантаж за встановлену плату був перевезений морем у порт призначення з умовою про надання судна для розміщення вантажу судна, його частини чи певних суднових приміщень [6, с. 219].

У договорах чартерного перевезення розрізняють фактичного і договірного перевізника.

Договірний перевізник є фрахтувальником, тобто це особа, яка бере на себе зобов?язання перед третіми особами (пасажирами, вантажовідправниками) організувати перевезення. Договірними перевізниками можуть бути туристичні агентства, експедиторські фірми тощо.

Фактичний перевізник виконує частину або все перевезення за договором чартеру згідно з повноваженнями, одержаними від перевізника за договором. Фактичним перевізником є фрахтівник.