ѕ за втрату або нестачу вантажу чи багажу, прийнятого для перевезення з оголошеною цінністю, -- в розмірі оголошеної цінності, а у випадках, коли перевізник доведе, що оголошена цінність перевищує дійсну вартість, -- у розмірі дійсної вартості;

ѕ за втрату, пошкодження або нестачу вантажу чи багажу, прийнятого для перевезення без оголошеної цінності, а також речей, які є у пасажира, -- в розмірі їх вартості або у сумі, на яку знизилась вартість вантажу.

Перевізник також поветрає одержану ним проїздну плату або фрахт, якщо вона не входить у ціну втраченого вантажу або вантажу, якого не вистачає.

Згідно з п. 20.5.1 Правил повітряних перевезень вантажів відповідальність перевізника за незбереження вантажу обмежено наступним чином:

ѕ якщо вантажовіправник не задекларував цінність і не оплатив відповідний збір, сумою 20 доларів США (або еквівалентом в іншій валюті) за один кілограм брутто в разі знищення, втрати чи пошкодження всього вантажу або його частини;

ѕ якщо вантажовіправник задекларував цінність і оплатив відповідний збір, відповідальність перевізника у разі знищення, втрати, пошкодження чи затримки цього вантажу обмежується його задекларованою цінністю.

Встановлені також такі межі відповідальності перевізника у договорі повітряного фрахту:

ѕ у випадку смерті пасажира або ушкодження його здоров'я відповідальність перевізника в жодному разі не перевищує 175000 розрахункових одиниць щодо перевезення в цілому;

ѕ відповідальність перевізника за втрату або пошкодження каютного багажу в жодному разі не перевищує 1800 розрахункових одиниць на пасажира щодо перевезення в цілому;

ѕ відповідальність перевізника за втрату або пошкодження автомашин, включаючи весь багаж, що перевозиться в автомашині чи на ній, в жодному разі не перевищує 10000 розрахункових одиниць за автомашину щодо перевезення в цілому;

ѕ відповідальність перевізника за втрату або пошкодження іншого багажу, ніж той, що зазначено в пунктах 2 і 3, в жодному разі не перевищує 2700 розрахункових одиниць на пасажира щодо перевезення в цілому.

Перевізник несе матеріальну відповідальність перед органами зв'язку за втрату, пошкодження або прострочення у доставці пошти з вини перевізника у розмірі відповідальності органів зв'язку перед відправниками або адресатами, за міжнародну пошту -- відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу, а за внутрішню -- згідно з правилами щодо розміру матеріальної відповідальності підприємств зв'язку за нестачу чи пошкодження вкладень поштових відправлень.

Перевізник зобов'язаний забезпечити схоронність валізи (сумки), особистих речей пасажира (крім дорогоцінностей та грошей), які пасажир перевозить у відведеному місці.

Перевізник не відповідає за втрату чи пошкодження грошей, цінних паперів, дорогоцінних металів і виробів з них, коштовностей, прикрас, виробів мистецтва або інших цінностей, за винятком випадків, коли такі цінності були здані на збереження перевізнику, який погодився їх зберігати в безпеці.

Якщо перевізник доведе, що вина або недбалість пасажира стали причиною або сприяли його смерті або ушкодженню здоров'я, втраті або пошкодженню його багажу, суд, що розглядає справу, може звільнити перевізника від відповідальності повністю чи частково.

Відповідно до ст. 94 ПК України, за договором повітряного фрахтування перевізник несе відповідальність за прострочення доставки пасажира, багажу або вантажу, якщо не доведе, що він ужив усіх необхідних заходів для запобігання простроченню або що таких заходів неможливо було вжити. Оскільки у ПК та Господарського кодексу України не конкретизується відповідальність перевізника за прострочення доставки вантажу, за це порушення має наставати відповідальність у вигляді відшкодування збитків відповідно до ст. 923 ЦК України. У даному разі до збитків мають належати реальні збитки та упущена вигода.

Згідно з ст. 175 КТМ України відправник або одержувач сплачує перевізникові пеню за прострочення сплати провізної плати.

Відправник несе перед перевізником відповідальність за простій судна та інші збитки, які виникли внаслідок: несвоєчасної передачі вантажних документів; несвоєчасної передачі, неправильності або недостатності документів, наявність яких вимагається портовими, санітарними, митними або іншими правилами; неправильності, неточності або неповноти даних в експертній поруці, вантажному ордері або накладній; несвоєчасного подання вантажу; несвоєчасного видання поруки для навантаження; затримання вантажних робіт, які виконуються силами відправника або його експедитора; інші обставини, які залежать від відправника (п. 4.12 Правил повітряних перевезень вантажів).

Повітряний перевізник і виконавець повітряних робіт зобов'язані страхувати осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу при виконанні авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків, членів екіпажу і авіаційного персоналу, які перебувають на борту повітряного судна, власні, орендовані та передані їм в експлуатацію повітряні судна, а також свою відповідальність щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятим для перевезення, іншим користувачам повітряного транспорту; при цьому рівень відповідальності страховика не може бути нижчим за рівень, встановлений у Постанові Кабінету Міністрів України від 13.07.1998 р. № 1083 “Про порядок і умови проведення обов'язкового авіаційного страхування”.