Так само Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя змінив обвинуваченому в учиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, Я.М. запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт. В основу цього рішення було покладено такі міркування: запобіжний захід, обраний Я.М. під час досудового розслідування, тричі продовжувався під час судового провадження; Я.М. вину в учиненні злочину не визнав, а сторона обвинувачення згідно з установленим порядком дослідження доказів за весь час судового розгляду не забезпечила участі свідків обвинувачення та потерпілих, явка яких визнана обов'язковою; встановити місце перебування більшості зазначених осіб прокурор не може, що виключає можливість впливу на них обвинуваченого; усунення інших ризиків, які зумовлювали застосування до Я.М. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, можливе і в разі застосування домашнього арешту [5].

Водночас суди доволі часто відмовляють у зміні запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт, мотивуючи прийняте рішення відсутністю постійного місця проживання обвинуваченого у місцевості, де здійснюється судове провадження (ризик ухилення від суду). Проте у разі надання стороною захисту доказів, що спростовують такий ризик, суди змінювали запобіжний захід.

Потрібно зазначити, що кримінальне процесуальне законодавство багатьох країн світу (Латвія, Литва, Німеччина, Росія, США, Швеція та ін.) передбачає застосування домашнього арешту як запобіжного заходу. Так, в американській юридичній термінології "домашній арешт" є синонімом "електронного спостереження", оскільки його суть полягає у встановленні повного електронного контролю за життям засудженого під час перебування вдома. При цьому, незважаючи на очевидні плюси (перебування у своєму помешканні), на арештанта покладаються значні обов'язки, невиконання яких лише обтяжує покарання у майбутньому: у житлі не повинно бути алкогольних напоїв, наркотиків та зброї; спілкування телефоном обмежується часовими рамками; за наявності комп'ютера з можливістю виходу до мережі Інтернет будь-які дії у цій сфері відстежуються; поліцейські можуть у будь-який час завітати до помешкання з метою перевірки його стану або стану електронного приладу, оглянути квартиру. В окремих випадках сам обвинувачений у визначений час телефонує за спеціальним номером до поліції,підтверджуючи присутність удома, називає дату народження, дані про свою особу, повторює вимовлені перевіряючим кодові слова [11, с. 234-240].

Висновки

Беручи до уваги зарубіжну практику, вітчизняне правове регулювання застосування домашнього арешту потребує вдосконалення на концептуальних засадах. Зокрема, убачається доцільним передбачити у КПК України визначення переліку конкретних заборон та обов'язків, що стосуються саме домашнього арешту як запобіжного заходу з урахуванням особливостей його застосування, а також можливість грошового стягнення за невиконання таких обов'язків [12, с. 9-14]. Підлягає уточненню місце виконання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту: замість терміну "житло" слід передбачити більше широке поняття "житло чи інше володіння особи, у якому вона проживає на законних підставах". Актуальним є і питання про можливість зміни місця виконання домашнього арешту на медичну установу у разі захворювання підозрюваного, обвинуваченого або на інше місце з урахуванням конкретних обставин справи.

Також законодавчого вирішення потребують питання, які останнім часом постали у судовій практиці, щодо обов'язкового з'ясування під час обрання домашнього арешту таких питань, як наявність згоди повнолітніх співмешканців підозрюваного, обвинуваченого чи власника орендованого ним житла на виконання такого запобіжного заходу за відповідною адресою. Як умову неможливості застосування домашнього арешту слід передбачити спільне проживання у квартирі чи кімнаті підозрюваного, обвинуваченого з особою, яка постраждала від учиненого ним насильницького злочину.

Отже, очевидним є те, що оскільки для українського кримінального процесу домашній арешт є новим явищем, нормативне регулювання його застосування потребує подальшої наукової розробки з урахуванням позитивних аспектів слідчої та судової практики.

Література

1. Рішення ЄСПЛ у справі "Вітторіо і Луіджи Манчи- ні проти Італії" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rrpoi.narod.ru/echr/anouther_3/vittorio_and_luigi_ mancini.htm.

2. Колоскова С.В. Домашний арест как мера пресечения в современном уголовном судопроизводстве России: доктрина, юридическая техника и правоприменительная практика: ав- тореф. дисс. ... канд. юрид. наук / С.В. Колоскова. - М., 2014 [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.iuaj.net/ node/1530.

3. Агакерімов О.Н. Домашній арешт в системі запобіжних заходів: автореф. дис. ... канд. юрид. наук / О.Н. Агакерімов. - О., 2016. - 20 с.

4. Аналіз даних судової статистики щодо розгляду справ і матеріалів місцевими загальними судами, апеляційними судами областей та міста Києва протягом І півріччя 2016 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sc.gov.ua/ua/ sudova_statistika.html.

5. Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua.

6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення

кримінального провадження [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sc.gov.ua/ua/sudova_statistika.html.

7. Про судову практику застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою: Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sc.gov.ua/ua/uzagalnennja_ sudovoji_praktiki.html.

8. Рішення ЄСПЛ у справі "Барило проти України" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: old.minjust.gov.ua/ file/28330.

9. Рішення ЄСПЛ у справі "Салахов та Іслямова проти України" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: old. minjust.gov.ua/file/26863.

10. Рішення ЄСПЛ у справі "Тодоров проти України" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/974_806.

11. Макаренко Є.І. Домашній арешт: поняття, мета, підстави і порядок застосування / Є.І. Макаренко // Право і суспільство. - 2014. - № 1. - С. 234-240.