а також додержання рівності всіх перед законом і судом, яка припускає безумовне право суб'єкта на судовий захист прав. Ось чому, крім юридичної рівності, важливою є наявність незалежного судового правосуддя, яке грунтується на верховенстві закону і додержанні принципу поділу влади. Цими вимогами законність проявляє себе як елемент (ознака) демократичного режиму.

Вимоги законності

Вимоги законності (те, чого вимагає законність) відображають її спрямованість, обумовлену змістом норм права. На відміну від принципів, які виражають зміст законності, діють у всіх її сферах, стосуються всіх видів діяльності будь-яких суб'єктів суспільних відносин, вимоги законності пов'язані з окремими видами діяльності певних суб'єктів. Вони є юридичними умовами (правилами) втілення в життя принципів права.

Розглянемо вимоги законності у сфері правотворчості і реалізації права.

Вимоги законності в правотворчості:

1) забезпечення відповідності змісту закону потребам життя. Для цього необхідно створювати закони на науковій основі, на основі рекомендацій і узагальнень учених;

2) забезпечення верховенства закону щодо інших правових актів, тобто додержання субординації в нормативних актах (наприклад, укази президента повинні відповідати законам, акти уряду -- указам президента);

3) забезпечення своєчасного створення закону і його скасування з додержанням певної процедури;

4) забезпечення стабільності правових актів, більш тривалого строку 'їх чинності, за винятком тих, які жадаються на певні строки (наприклад, закон про бюджет на рік);

5) видання правових актів у тій формі, яка передбачена законом, з усіма необхідними для цього реквізитами.

Вимоги законності у сфері реалізації права:

1) наявність спеціальних і юридичних механізмів, які забезпечують реалізацію права (додержання і виконання обов'язків, наявність можливостей для здійснення суб'єктивного права);

2) гарантоване якісне застосування права з урахуванням усіх обставин;

3) правильне тлумачення правових норм;

4) стабільність судової практики та ін.

РОЗДІЛ 2. ПРИНЦИПИ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА ТА ВЕРХОВЕНСТВА ЗАКОНУ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

2.1 Поняття принципу верховенства права

Принцип верховенства права вперше витлумачено в праці відомого англійського вченого-конституціоналіста Альберта Венна Дайсі «Вступ до науки конституційного права» Dicey A.V. Introduction to the Study of the Law of the Constitution. -- Indianapolis: Liberty Classics, 1982. -- P. 102, 114.. Він, зокрема, зауважив, що для досягнення максимального ефекту від застосування ідеї верховенства права необхідно розрізняти три близькі за своєю суттю концепції:

1) панування права: людина може бути притягнута до відповідальності в разі прямого порушення закону, у передбаченому законом порядку та в суді загальної юрисдикції;

2) верховенства права: кожна людина, незалежно від посади і становища в суспільстві, рівна перед законом;

3) панування духу законності: відповідність змісту Конституції принципу верховенства права на основі загальних конституційних принципів (наприклад, право на особисту свободу, на публічні збори), які є результатом судових рішень, що визначають права індивідів у окремих справах, розглянутих судами Таманага Браян. Верховенство права. Історія. Політика. Теорія / Браян Таманага. - К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2007. -С. 76.

Доктрину верховенства права А. Дайсі вибудовано на трьох основних ідеях :

1) право протистоїть деспотичній владі. Тільки в разі порушення певною особою закону суд призначає їй покарання у встановленому законом порядку. Уряди не повинні мати широких дискреційних повноважень, які обов'язково мають бути частково обмеженими;

2) кожна людина має бути рівною перед законом незалежно від посади і соціального статусу;

3) основним джерелом права є не норми конституції, а природні права людини. Кожна людина в суспільстві повинна мати права та свободи, які дозволять їй робити все, що вона бажає. Якщо її права порушено, вона має право на судовий захист Different approaches to the definition of the Rule of Law // http://www.revision-notes.co.uk..

Зарубіжні дослідники традиційно приділяють велику увагу вивченню змісту принципу верховенства права в національних правових системах. Закріплення принципу верховенства права на рівні конституцій багатьох європейських країн засвідчує важливе значення його концепції та принципів для розвитку демократичних засад державного управління. Ж. Зіллер, відомий в Україні своїми адміністративно- і конституційно-правовими дослідженнями у сфері євроінтеграції та адміністративної конвергенції, слушно зазначає: «Концепції правової держави, законності та верховенства права розвивалися в різних країнах, проте, не будучи ідентичними, принцип законності, Rechtstaatlichkeit та rule of law разом передбачають підкорення адміністративному праву, а отже, судовому контролю». На цьому, переконаний він, ґрунтується адміністративне право в усіх країнах Західної Європи у ХХ столітті Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС / Жак Зіллер ; пер. з франц. В. Ховхун. -- К. : «Основи», 1996. -- С. 113.

Принцип верховенства права володіє достатньою цінністю і авторитетом, щоб його розглядати в якості загального основоположного інструменту для інтеграції правових систем, особливо в межах окремих регіонів світу. І хоча принцип верховенства права належить до категорії понять, значення яких до кінця не визначено, оскільки він наповнюється різним вмістом в кожній правовій системі в міру її розвитку, проте його стрижень незмінний - права людини, їх реальне забезпечення Оборотов Ю. Н. Верховенство права и продвижение к правовой гармонии / Ю.Н. Оборотов // Введение в украинское право / под общей ред. С. В. Кивалова и Ю. Н. Оборотова. -- 2-е изд., перераб. и доп. -- О. : Юрид. л-ра, 2009. -- С. 146..

Із середини ХХ ст. принцип верховенства права здобув широке міжнародно-правове визнання. Вимоги щодо його утвердження та дотримання закріплені в багатьох міжнародних договорах, угодах, деклараціях і хартіях, статутах і документах провідних міжнародних (наприклад, Організації Об'єднаних Націй) та європейських регіональних організацій (Європейського Союзу (ЄС), Ради Європи (РЄ), Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) тощо), на підставі чого набули розвитку євроінтеграційний і глоба лізаційний аспекти розуміння концепції та принципу верховенства права, а в ЄС запроваджено принцип верховенства права Європейського Союзу.

Розгляд сучасних підходів європейських дослідників до визначення принципу верховенства права буде неповним без врахування вітчизняних підходів щодо тлумачення цієї державно-правової категорії. Cеред українських вчених, які зробили вагомий внесок у розвиток вітчизняних уявлень про зміст принципу верховенства права та його значення для розвитку доктринальних положень юридичної науки з урахуванням досвіду зарубіжних держав, слід зазначити В.Б. Авер'янова, С.П. Головатого, В.О. Зайчука, В.М. Кампо, М.І. Козюбру, А.М. Колодія, В.В. Копейчікова, Д.М. Лук'янця, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, А.О. Селіванова, В.Ф. Сіренка, Ю.М. Тодику, В.М. Шаповала, Ю.С. Шемшученка та ін.

Як слушно зауважує В.М. Шаповал, про принцип верховенства йдеться у конституціях, зокрема, Білорусі, Македонії, Хорватії, але тільки в Конституції України йдеться і про верховенство права (ст. 8), і про правову державу (ст. 1). Ці поняття є синонімічними, та все ж таки поняття «верховенство права» більше характеризує правопорядок, який існує в державі Шаповал В. Верховенство закону як принцип Конституції України // Право України. -- 1999. -- № 1. - С. 5. А поняття «правова держава» більше характеризує саму державу, її органи, їх організацію та функціонування.

Одним з найважливіших аспектів застосування принципу верховенства права розглядалася проблема забезпечення верховенства права у сфері виконавчої влади. «І це цілком зрозуміло, адже, - як відмітив у своїй доповіді професор В.Б. Авер'янов, - саме виконавча гілка державної влади найбільш наближена до людини гілка влади, з якою у людини відбуваються найчастіші контакти з приводу задоволення різноманітних суб'єктивних прав і законних інтересів особи» Аверґянов В. Б. Проблеми забезпечення верховенства права у сфері виконавчої влади // Українське право. -- 2006. -- № 1. - С. 7-10.

Досить цікавою і незвичною для української правової науки є позиція П.М. Рабіновича, який відзначає, що «під верховенством права слід розуміти всезагальну роль права у стосунках між усіма учасниками суспільного життя, у життєдіяльності державних і недержавних організацій, соціальних спільностей, груп, об'єднань, усіх людей» Рабінович П. М. Верховенство права (за матеріалами практики Страсбурзького Суду та Конституційного Суду України) // Вісник Академії правових наук України. -- 2006. -- № 2 (45). -- С. 8-16.. Спираючись на це, М.І. Козюбра, наприклад, стверджує, що принцип верховенства права може бути розкрито тільки за умови дотримання певних гносеологічних позицій щодо права: по-перше, повинно мати місце розрізнення права і закону; по-друге, право слід розглядати не як акт державної влади, а як соціальний феномен, пов'язаний з такими категоріями, як справедливість, свобода, рівність, гуманізм; по-третє, прав має розглядатися у нерозривній зв'язці з правами людини Козюбра М. І. Верховенство права -- основоположний принцип правової і політичної систем України. Правова система України : історія, стан та перспективи : у 5т. -- X., 2008. -- С. 163--164..

Узагальнюючи вищевикладене, вважаємо, що принцип верховенства права необхідно розглядати як правовий принцип, сучасне розуміння якого сформувалося під впливом глобалізаційних, міжнародних та європейських інтеграційних процесів, та який за своїм змістом являє собою поєднання низки критеріїв. Також слід відзначити, що принцип верховенства права виступає фундаментальним принципом для побудови правових систем сучасності.

2.2 Загальна характеристика принципу верховенство закону

Верховенство закону та повага людської особистості лежать, як наголошується в Паризькій хартії для нової Європи, в основі демократії і є одними з найважливіших принципів демократичної правової держави, об'єктивними рисами й умовами її існування.

Верховенство закону як одна з ознак правової держави означає, що головні суспільні відносини в економіці, політиці, соціально-культурній сфері регулюються законом не взагалі юридично, а саме вищими юридичними документами країни, прийнятими вищими органами.

Верховенство закону - саме вимога законності й один з ознак дійсно правової держави. Тому це повинно дотримуватися в роботі правоохоронних органів. Дотримання цієї вимоги зокрема охоплює такі основні моменти:

а) істотність законодавства - законодавство повинно бути присвячене дійсно вирішальним і корінним питанням життя країни;

б) повнота законодавства - у законах повинні бути з максимальною точністю урегульовані всі питання, що потребують законодавчого рішення;

в) недоторканість законодавства - суворе дотримання вищої юридичної чинності закону, у тому числі неприпустимість видання актів, що суперечать закону;

г) досконалість законодавства по його утриманню - його усталеність, систематичне відновлення й ін.;

д) культура законодавства (юридична досконалість) - його кодифікованість, широке застосування досягнень юридичної техніки, що забезпечує правильне й однакове розуміння законів Сильченко Н.В. Проблемі верховенства закона автореф. дис. Д. ю. н. - Минск, 1993.- С. 28-29..

Далі, верховенство закону означає його загальність (тобто поширення вимог закону на всіх суб'єктів правовідносин в рівній мірі), повний обсяг дії закону у просторі (на території всієї країни), в часі і по колу осіб.