Вступ

Згідно навчального плану я проходила виробничу практику в юридичному відділі сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колос».

Разом з керівником практики безпосередньо був складений план проходження практики, який я успішно виконала.

В процесі проходження навчальної практики я:

- ознайомилась з законодавством України, яке регулює діяльність сільськогосподарського виробничого кооперативу (далі кооперативу) та юридичного відділу зокрема;

- ознайомилась з основними положеннями Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України та ін.;

- ознайомилась з особливостями роботи юридичного відділу та юрисконсульта на підприємстві;

- навчилась ефективно використовувати законодавчу та нормативно-правової базу;

- навчилась оформляти документи, підготовка яких входила до плану проходження практики;

- була присутня на судових засіданнях;

- була присутня при наданні юридичних консультацій.

Спочатку у своєму звіті я розповім взагалі про діяльність кооперативу, про організаційно-правові форми його діяльності, адже це є також не менш важливим. Звичайно ж, потрібно знати до яких нормативно-правових актів повинен звертатися юрист, які завдання складають його діяльність, які він має права і яких обов`язків повинен дотримуватися. Саме з цього я вирішила розпочати звіт, тому що це являє його основу і саме з цим мені довелося ознайомитися на початку проходження практики.

Але, все наведене вище - теорія, і, як відомо, її доповнює практика, тому, відповідно до навчального плану головну частину змісту звіту складають практичні завдання, які я виконала у процесі проходження практики. Найбільше мені сподобалося бути присутньою під час судових засідань, але не менш цікавою була підготовка документів. Ці завдання для мене постали в образі своєрідного дослідження, дослідження аспектів діяльності юрисконсульта, тому що, перебуваючи на засіданні, я спостерігала за частиною роботи судді, наприклад, за його промовою.

Саме проходження практики я описала у третьому розділі звіту.

Діяльність юрисконсульта, юридичного відділу - відіграє важливу роль у вирішенні проблемних питань та попередження їх взагалі.

Юридичне обслуговування підприємств юрисконсультами здійснюється на підставі договорів або контрактів, в яких передбачено основні обов'язки сторін. Можна намітити декілька основних напрямів діяльності юрисконсульта по юридичному обслуговуванню підприємств: забезпечення законності в керівництві виробничими колективами з боку керівників адміністративно-управлінського апарату; опрацювання правових основ договірних відносин і фінансово-господарської діяльності; представництво від імені підприємства; підготовка і участь у розгляді справ в господарському та загальному суді, в адміністративних чи інших органах; сприяння в охороні прав і законних інтересів працівників, членів виробничих колективів; участь в опрацюванні правових основ, наукової організації праці і управління; пропаганда і роз'яснення трудовому колективу чинного законодавства.

У процесі керівництва виробничими колективами видаються численні накази, розпорядження, інструкції, вказівки. Дуже важливо щоб вони відповідали закону. Тому будь-який наказ має піддаватися правовому контролю, при оцінці відповідності наказу або розпорядження законові необхідно перевірити їх форму і зміст. Не можна допускати недбалості в формулюваннях, невдалих виразів, всього того, що знижує правову культуру документа.

До завдань юрисконсульта входить роз'яснення відповідних нормативних положень шляхом індивідуальних консультацій чи групового інструктажу. Це сприятиме усуненню порушень законності і в усних наказах та розпорядженнях, які важко попередньо проконтролювати. Практика ведення наказів і розпоряджень на підприємстві потребує системного узагальнення, яке провадять юрисконсульти, що сприяє дотриманню законності в керівництві виробничими колективами.

Робота з виявлення і встановлення найбільш раціональних договірних зв'язків, опрацювання правових методів впливу щодо недобросовісних конкурентів покладено на юрисконсульта. Договір має не лише відповідати закону. Важливо, щоб керівник підприємства міг використати його як ефективний важіль для покращення показників роботи підприємства. Тому юрисконсульт здійснює організаційну роботу по проведенню договірної компанії у взаємодії з оперативними службами і господарськими керівниками постачання, збуту, фінансів, економіки підприємства. Юрисконсульт перевіряє щоб договори мали необхідні реквізити, передбачені положенням про поставки, бере участь в опрацюванні конкретних умов поставок. Він має також оформляти переддоговірні спори, коли розбіжності сторін не вдається усунути шляхом прямих переговорів заінтересованих організацій. Залежно від того, в якості кого виступає підприємство в договорі поставки - покупця чи постачальника - юрисконсульт відповідно складає або протокол, де фіксуються розбіжності, або заяву в господарський суд, але в обох випадках він разом з керівником бере участь в розгляді переддоговірних спорів у господарському суді.

Юрисконсульт стежить за тим, щоб при підписанні договору до нього було додано всю необхідну документацію.

Належно проведена договірна компанія - це лише один із засобів забезпечення стійких взаємних відносин підприємств у процесі виробничої діяльності.

Розділ 1. Поняття та особливості сільськогосподарського виробничого кооперативу в Україні

Сільськогосподарська кооперація в нашій країні в сучасному її розумінні почала розвиватися за часів столипінської реформи. Проте в роки громадянської війни і запровадження політики воєнного комунізму розвиток кооперативного руху зовсім припинився. З введенням нової економічної політики сільськогосподарські кооперативи стали відроджуватися і швидко розвиватися. В 1922 р. в Україні працювали 4 тис. багатофункціональних кооперативів, 1191 кооператив буряководів, 390 молочних і м'ясних кооперативів, 102 кооперативи у птахівництві, 691 кредитне товариство.

Проте з проведенням масової насильницької колективізації і створенням колгоспів ці сільськогосподарські кооперативи припинили своє існування. Колгоспи за своєю економічною природою не були кооперативними підприємствами, бо були створені примусово. Колгоспники не були власниками виробленої продукції й одержаних доходів. Вони не мали права залишити колективне господарство, забравши належну їм частку майна. Управління колгоспами було одержавленим. Лише з прийняттям у травні 1988 р. Закону СРСР «Про кооперацію в СРСР» кооперативний рух набув нового імпульсу для свого розвитку. Але цей процес майже не торкнувся сільського господарства, а створені кооперативи в інших сферах діяльності орієнтувалися на одержання прибутку, що не відповідало загальновизнаним у світі принципам організації кооперативних підприємств.

Поштовхом для розвитку сільськогосподарських кооперативів уже в роки незалежної України стало прийняття Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» (від 13.08.1997 р.). Ним визначаються правові, організаційні, економічні й соціальні умови діяльності кооперативів у сільському господарстві та їх об'єднань. Закон визначає сільськогосподарський кооператив як юридичну особу, утворену фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства й об'єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу.

Сільськогосподарський виробничий кооператив - юридична особа, утворена шляхом об'єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов'язкової трудової участі у процесі виробництва.

Сільськогосподарський виробничий кооператив (далі - СГВК) - одна з організаційно-правових форм підприємницької діяльності на селі. СГВК і сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи різняться між собою наступним:

- мета виробничого кооперативу полягає в одержанні прибутків, а обслуговуючого - у наданні послуг для членів кооперативу і економічному захисті їх від експансії посередницького капіталу;

- члени виробничого кооперативу всі види господарської діяльності здійснюють сумісно (крім тих, які виконують для них обслуговуючі кооперативи). Члени останнього делегують йому окремі види діяльності, залишаючись при цьому самостійними сільськогосподарськими товаровиробниками (колективними, фермерськими чи особистими підсобними господарствами);

- трудову діяльність у виробничих кооперативах здійснюють самі члени кооперативу (наймані працівники також можуть бути), а в обслуговуючих - наймані працівники;

- участь членів виробничого кооперативу в діяльності свого кооперативу є трудовою, в обслуговуючих - отримання певних послуг (зберігання, переробка, реалізація продукції, ремонт сільськогосподарської техніки, придбання засобів виробництва та ін.).

Як зазначалося, сільськогосподарські виробничі кооперативи, можуть утворюватись на добровільних засадах як відособленими власниками майна, грошового капіталу і землі шляхом об'єднання їх в одному підприємстві, так і в процесі реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств, формуючи необхідні фонди і земельну ділянку кооперативу шляхом передачі йому відповідної частини майна і землі КСП, що відповідає кількості майнових паїв і земельних часток, які мали в КСП ті громадяни, які виявили бажання стати членами кооперативу.

Порядок створення сільськогосподарського виробничого кооперативу передбачає такі основні етапи:

- виявлення лідера (ініціативної групи);

- прийняття рішення про наміри щодо створення кооперативу;

- з'ясування можливостей, напрямів, обсягів та умов діяльності кооперативу;

- прийняття рішення про створення кооперативу (укладення установчого договору);

- опрацювання проекту статуту кооперативу;

- прийняття статуту кооперативу та вибори органів управління;

- державна реєстрація кооперативу.

Стаття 3 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» визначає принципи діяльності кооперативів, на основі яких також діють і сільськогосподарські виробничі кооперативи.

Відповідно до вищевказаної статті Закону загальними принципами на яких створюються і здійснюють свою діяльність кооперативи є:

- добровільність членства фізичних та юридичних осіб в кооперативі та безперешкодний вихід з нього;

- обов'язкова трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу;

- обов'язкова участь членів у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу;

- відкритість і доступність членства для тих, хто визнає статут кооперативу, бажає користуватися послугами цього кооперативу та у разі потреби погоджується брати участь у фінансуванні його на умовах, встановлених статутом кооперативу;

- демократичний характер управління, рівні права у прийнятті рішень за правилами «один член кооперативу - один голос»;

- обмеження виплат часток доходу на паї;

- розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі в діяльності кооперативу;

- контроль членів кооперативу та його роботою в порядку, передбаченому статутом цього кооперативу.

Проаналізувавши загальні принципи діяльності сільськогосподарських кооперативів, можна виділити ті, на основі яких діють виробничі сільськогосподарські кооперативи. Вони характеризуються наявністю певних ознак, що притаманні лише їм та відрізняють їх від обслуговуючих кооперативів.