Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Одеська національна морська академія

Факультет морського права і менеджменту

Кафедра цивільного і трудового права

Курсова робота

Дія цивільного законодавства у часі

Одеса-2011

Зміст

• Вступ
• Глава 1. Загальна характеристика цивільного законодавства України
• 1.1 Структура цивільного законодавства України
• 1.2 Значення судової практики в цивільному законодавстві
• Глава 2. Дія актів цивільного законодавства
• 2.1 Особливості дії актів цивільного законодавства у часі
• 2.2 Порядок оприлюднення нормативно-правових актів в Україні
• 2.3 Особливості дії цивільно-процесуального закону в часі та його відмінність від цивільного
• Висновки
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

Вступ Обґрунтування вибору теми та її актуальність. Цивільне законодавство охоплює найбільшу кількість правовідносин у сучасному суспільстві. Людина щодня бере участь у цивільних правовідносинах, укладаючи правочини, вчиняючи делікти тощо. З огляду на таку вживаність цивільних правовідносин, постає питання про те, які закони слід застосувати до цих відносин. Вибір вірного законодавства життєво важливий для правильного розуміння змісту правовідносин та визначення правових наслідків для їх учасників. Від того, наскільки правильно буде застосовано положення законодавства, залежить не тільки майновий стан людини, а й можливість суду винести об'єктивне та справедливе рішення при розгляді певного спору. Це обґрунтовує важливість вивчення особливостей дії цивільного законодавства у часі. Саме через важливість цієї теми та її фундаментальне значення у правозастосовній діяльності я обрала цю тему курсової роботи. Мета та задачі роботи. Метою роботи є дослідження механізму дії актів цивільного законодавства в часі. На основі мети визначено такі задачі роботи: надати загальну характеристику цивільному законодавству України, дослідити межі дії актів цивільного законодавства у часі згідно чинного законодавства, визначити порядок опублікування нормативно-правових актів, проаналізувати відмінності в дії цивільного та цивільно-процесуального закону. Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є цивільні правовідносини. Предметом дослідження є механізм дії нормативно-правових актів цивільного законодавства у часі. Методи дослідження. Під час написання курсової роботи я використовувала низку правових та загальнонаукових методів. Особливості дії нормативних актів цивільного законодавства у часі детально описані в чинному законодавстві, тому основним методом я обрала метод дослідження законодавчої бази. Проте лише нормативної бази виявилося недостатньо, тому я застосувала метод дослідження науково-практичної літератури з цивільного права. Порівняльний метод застосовувався при порівнянні дії у часі актів цивільного та цивільно-процесуального законодавства. Для впорядкування матеріалу, отриманого з джерел та літератури, я використовував аналітичний метод та метод систематизації. Аналіз використаних джерел та літератури. Основними джерелами для написання роботи стали три нормативно-правових акта - Конституція України, Цивільний кодекс України, та указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності». Також я використовувала низку інших нормативно-правових актів для детальнішого розкриття теми. З-поміж літератури переважну більшість становлять навчальні посібники з цивільного права, зокрема за редакцією О.Д. Дзери та Є.О. Харитонова. Для проведення порівняльного аналізу дії цивільного та цивільно-процесуального законодавства у часі я також використовувала посібники з цивільно-процесуального права. Обґрунтування структури роботи. З огляду на вузьку спрямованість теми дослідження, роботу було поділено на дві глави. В першій главі наведено загальну характеристику цивільного законодавства України, зокрема її структуру та опис кожного з її елементів. Друга глава містить дослідження механізму дії актів цивільного законодавства у часі. В першому підрозділі наводиться загальна характеристика цього механізму відповідно до чинного законодавства. Другий підрозділ описує процедуру публікації нормативно-правових актів в Україні. У третьому підрозділі проведено порівняльний аналіз дії у часі актів цивільного та цивільно-процесуального законодавства. Глава 1. Загальна характеристика цивільного законодавства України 1.1 Структура цивільного законодавства України

Цивільне право являє собою сукупність правових норм, що регулюють майнові та деякі особисті немайнові відносини. Цивільне законодавство -- це сукупність нормативних актів, в яких містяться дані норми. Тому "цивільне право" і "цивільне законодавство" -- це різні поняття.

Цивільне право -- це сукупність юридичних норм. Цивільне законодавство -- система нормативних актів. Цивільне право -- внутрішня форма права, зміст якого визначається соціально-економічними особливостями суспільних відносин, що ним регулюються; цивільне законодавство -- зовнішня форма права, тісно пов'язана з його змістом. Отже, цивільне право становить зміст цивільного законодавства, а останнє є формою вираження цивільного права.

Відмінність між галуззю права і галуззю законодавства є загальновизнаною в теорії права; норми однієї галузі права можуть знаходитися в нормативних актах, що відносяться до різних галузей законодавства [17, 56].

Термін "джерела права" може застосовуватися у різних значеннях. В юриспруденції під джерелами цивільного права звичайно розуміють нормативні форми (способи) вираження волі народу і держави (наприклад, в прийнятих у встановленому порядку компетентними органами актах, в яких містяться норми права).

З трьох відомих історії основних форм (джерел) права, а саме -- звичай, прецедент і нормативно-правовий акт, для українського цивільного права характерною і майже єдиною формою є нормативно-правовий акт.

Загальними засадами цивільного законодавства є:

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;

3) свобода договору;

4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

5) судовий захист цивільного права та інтересу;

6) справедливість, добросовісність та розумність.

Форми, які використовує держава для втілення своєї волі у вигляді цивільно-правових норм, досить різноманітні.

За юридичною силою та територіальною ознакою джерела цивільного права поділяються на:

1. Закони

2. Інші правові акти, в яких містяться норми цивільного права: укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств та відомств, виконавчої влади.

3. Діючі (ті, що не втратили сили) нормативні акти Союзу РСР та Української РСР.

4. Норми міжнародного права і міжнародні договори [15, 59].

Закони. Закон є основною формою правотворення в Україні. За ступенем юридичної сиди закони поділяються на основні (конституційні) і звичайні, тобто ті, що приймаються на підставі Конституції.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативні акти приймаються на основі Конституції. Для цивільного права особливе значення мають ст. ст. 13, 14, 41 Конституції, в яких встановлюються цивільно-правові засади регулювання відносин власності, та ст. ст. 21--24, 27--34, які визначають основні права і обов'язки громадян України, зміст правоздатності громадян в нормах цивільного права [1].

Закони, які приймаються на базі Конституції, називаються звичайними.

Згідно з Конституцією України (ст. 92), виключно законами України визначаються:

-- права і свободи громадян, гарантії цих прав і свобод;

-- основні обов'язки громадян;

-- правосуб'єктність громадян;

-- правовий режим власності;

-- правові засади та гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання;

-- засади цивільно-правової відповідальності та ін. [1].

Закони в державі приймаються в різні часи, тому вони потребують відповідної систематизації. Зведення законів у ту чи іншу систему без зміни їхнього змісту називається інкорпорацією. Так, за останні роки видані збірники нормативних актів із страховою, транспортного законодавства, законодавства про інтелектуальну власність тощо.

Систематизація нормативного матеріалу, коли діючі правової норми істотно доопрацьовуються, виключаються застарілі норми, усуваються прогалини та колізії в правовому регулюванні і потім видається новий закон в систематизованому вигляді, називається кодифікацією, а її результат -- кодексом. Кодекс -- це законодавчий акт, в якому об'єднані і систематизовані норми права, що регулюють певну область суспільних відносин. Головним кодифікаційним актом цивільного права є Цивільний кодекс України, один з найважливіших законів України. Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж Цивільний кодекс України, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Інші нормативні акти. Елементами системи цивільного законодавства поряд із законами є також укази Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств та відомств. З метою забезпечення законності актів відомчого законодавства, їх відповідності законам і підзаконним актам, Указом Президента України від 3 жовтня 1992 р. (із змінами від 21 вересня 1998 р.) введено державну реєстрацію нормативно-правових актів, що видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління за контролю, якщо ці акти стосуються прав, свобод та законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер. Державну реєстрацію відомчих нормативних актів, прийнятих центральними органами, здійснює Міністерство юстиції України, а реєстрацію актів місцевих органів управління -- управління юстиції областей і міст Києва та Севастополя [16, 41].

Постановами уряду затверджені такі важливі нормативні акти, як "Статут залізниць" (6 квітня 1998 р.), "Про затвердження надання правил послуг поштового зв'язку" (5 березня 2009 р.).

На рівні відомств прийняті такі акти, як "Про затвердження договорів оренди (23 серпня 2000 р.), " Інструкція про ведення Державного реєстру правочинів " (18 серпня 2004 p.), "Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб" (9 червня 1998 р.).