Правила ЦК про відповідальність за порушення договору застосовуються у тих випадках, коли відповідні порушення допущені після набрання чинності ЦК, крім випадків, коли у договорах, укладених до 1 січня 2004 p., була встановлена інша відповідальність за такі порушення [3]. 2.2 Порядок оприлюднення нормативно-правових актів в Україні Порядок оприлюднення нормативно-правових актів регулюються указом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності». Закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях [10]. Офіційними друкованими виданнями є: · "Офіційний вісник України"; · газета "Урядовий кур'єр". Офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України, є також газета "Голос України", "Відомості Верховної Ради України". Офіційним друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів Президента України, є також інформаційний бюлетень "Офіційний вісник Президента України" (далі - "Офіційний вісник Президента України"). Акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України можуть бути в окремих випадках офіційно оприлюднені через телебачення і радіо. Нормативно-правові акти можуть бути опубліковані в інших друкованих виданнях лише після їх офіційного оприлюднення. Нормативно-правові акти, опубліковані в інших друкованих виданнях, мають інформаційний характер і не можуть бути використані для офіційного застосування. Громадяни, державні органи, підприємства, установи, організації під час здійснення своїх прав і обов'язків повинні застосовувати закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, опубліковані в офіційних друкованих виданнях або одержані у встановленому порядку від органу, який їх видав. Нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях. Якщо закон України, інший акт Верховної Ради України опубліковано в будь-якій із газет, зазначених у частинах другій і третій статті 1 указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності», чи в "Офіційному віснику Президента України", до його опублікування в "Офіційному віснику України", "Відомостях Верховної Ради України", він набирає чинності після опублікування в тій із вказаних газет, чи в "Офіційному віснику Президента України", де його опубліковано раніше [10]. Якщо інший нормативно-правовий акт опубліковано в "Офіційному віснику Президента України" чи в газеті "Урядовий кур'єр" до його опублікування в "Офіційному віснику України", він набирає чинності після опублікування в тому із вказаних офіційних друкованих видань, де його опубліковано раніше. Нормативно-правові акти органів виконавчої влади, які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян чи мають міжвідомчий характер, набирають чинності через десять днів після їх державної реєстрації, якщо в них не встановлено більш пізній строк, але не раніше дня їх офіційного оприлюднення. Державну реєстрацію здійснюють Міністерство юстиції України та його органи в Автономній Республіці Крим, областях, района. Це правило поширюється на акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, управлінь, відділів та інших служб обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та їх управлінь, відділів тощо. Такі нормативно-правові акти набирають чинності через десять днів після їх державної реєстрації, якщо в них не встановлено більш пізній строк набрання чинності. Нормативні акти Національного банку (постанови правління), що регулюють відносини з участю громадян, підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції і набирають чинності відповідно до тих же правил, що й акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (ст. 56 Закону "Про Національний банк України"). Постанови Національного банку, що регулюють відносини за участі юридичних осіб і не стосуються фізичних осіб, набирають чинності в строки, встановлені в таких постановах, але не раніше дня прийняття. Нормативні акти Національного банку України також не можуть мати зворотної сили [7]. Рішення сільських, селищних, міських, районних в містах рад, районних і обласних рад набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк набрання ними чинності [6]. Акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, які не мають загального значення чи нормативного характеру, можуть не публікуватися за рішенням відповідного органу. Ці акти та акти з обмежувальними грифами офіційно оприлюднюються шляхом надіслання відповідним державним органам та органам місцевого самоврядування і доведення ними до відома підприємств, установ, організацій та осіб, на яких поширюється їх чинність. Неопубліковані акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності з моменту одержання їх державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо органом, що їх видав, не встановлено інший строк набрання ними чинності. Акти Верховної Ради України і Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття. 2.3 Особливості дії цивільно-процесуального закону в часі та його відмінність від цивільного Дія цивільного процесуального законодавства у часі істотно відрізняється від дії цивільного законодавства у часі. Якщо цивільні правовідносини регулюються нормами, які діяли на момент виникнення цивільних правовідносин, то цивільні процесуальні правовідносини регулюються нормами, яки є чинними на момент вчинення певних процесуальних дій [4]. Дія в часі полягає в тому, що провадження в цивільних справах ведеться відповідно до цивільних процесуальних законів, які діють під час розгляду справи, здійснення окремих процесуальних дій. Зворотної сили цивільний процесуальний закон, як правило, не має, але допускаються винятки. Перехідні положення Закону № 2540-ІП від 21 червня 2001 р. «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» розповсюдили на цивільні справи, що перебували в провадженні, які до 29 червня 2001 р. надійшли для касаційного розгляду, -- апеляційний порядок їх розгляду, а на справи з протестами у порядку нагляду -- касаційний порядок їх розгляду (п.п. 2,3); на рішення суду, що набрали чинності, -- касаційний порядок їх оскарження [4]. Частиною 4 статті 2 ЦПК України, однак, встановлено, що закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Таким чином, принциповою відмінністю між цивільним та цивільним процесуальним правом є те, що для цивільних правовідносин застосовуються норми закону, які набрали чинності на момент виникнення цих правовідносин, і наступні зміни у законодавстві не можуть застосовуватися до цих правовідносин, за винятком випадків, коли вони пом'якшують цивільно-правову відповідальність учасників правовідносин або старий закон втратив чинність, а в цивільному процесі застосовується закон, який діє на момент вчинення певних процесуальних дій. Висновки

Цивільне право являє собою сукупність правових норм, що регулюють майнові та деякі особисті немайнові відносини. Цивільне законодавство -- це сукупність нормативних актів, в яких містяться дані норми. Тому "цивільне право" і "цивільне законодавство" -- це різні поняття.

За юридичною силою та територіальною ознакою джерела цивільного права поділяються на закони, інші правові акти, в яких містяться норми цивільного права: укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств та відомств, виконавчої влади, діючі (ті, що не втратили сили) нормативні акти Союзу РСР та Української РСР та норми міжнародного права і міжнародні договори.

Рішення суду по конкретній справі мають обов'язкову силу лише для суб'єктів цієї справи і, звичайно, джерелом права вони не є. Джерелом права не можуть вважатися і узагальнення судової практики з певних категорій справ, позиції колегії в цивільних справах Верховного Суду України. Разом з тим судова практика тісно пов'язана з джерелами права і має важливе значення в цивільному законодавстві.

Дія нормативно-правового акта цивільного законодавства у часі - це офіційно встановлений проміжок його юридичного буття, котрий, як правило, не обмежений певним строком, а визначається моментом набрання ним чинності та моментом припинення його дії.

Закріплення принципу незворотності дії актів цивільного законодавства у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і людиною

Частина п'ята ст. 94 Конституції не допускає набрання законом чинності раніше дня його опублікування. Однак Конституція (ст. 58) встановлює зворотну силу законів та інших нормативно-правових актів, що пом'якшують або скасовують будь-яку юридичну відповідальність.

До цивільних відносин, які виникли раніше, новий акт цивільного законодавства застосовується до тих прав та обов'язків, які виникли з моменту набрання ним чинності. Для цього норма ч. 3 ст. 5 ЦК вимагає дотримання трьох умов:

а) відносини відносяться до сфери цивільно-правового регулювання;

б) акт, що регулює їх, втратив чинність;

в) права та обов'язки учасників цих відносин виникають і після набрання чинності нового акта цивільного законодавства.

Чинність закону не обмежена строком, якщо в самому законі не вказано інше або його сама сутність закону не передбачає його дію протягом певного періоду часу.

Порядок оприлюднення нормативно-правових актів регулюються указом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності». Нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

Дія цивільного процесуального законодавства у часі істотно відрізняється від дії цивільного законодавства у часі. Якщо цивільні правовідносини регулюються нормами, які діяли на момент виникнення цивільних правовідносин, то цивільні процесуальні правовідносини регулюються нормами, яки є чинними на момент вчинення певних процесуальних дій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України. Закон України від 28.06.1996 №254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. --1996. -- №30. -- Ст. 141.

2. Кодекс торговельного мореплавства України. Закон України вiд 23.05.1995 № 176/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. --1995. -- №47. -- Ст. 349.

3. Цивільний кодекс України. Закон України від 16.01.2003 №435-IV // Відомості Верховної Ради України. --2003. -- № 40. -- Ст. 356.

4. Цивільний процесуальний кодекс України. Закон України від 18.03.2004 № 1618-IV // Відомості Верховної Ради України. --2004. -- №40. -- Ст. 402.

5. Про правонаступництво України. Закон України вiд 12.09.1991 № 1543-XII // Відомості Верховної Ради України. --1991. -- №46. -- Ст. 617.