Також слід вказати, що при надмірній централізації виконавчої влади розвивається бюрократизація господарського механізму та економічних зв'язків. За своєю природою бюрократичний централізм не здатний забезпечити зростання ефективності господарської діяльності. Повне одержавлення господарства викликає масштабну монополізацію виробництва і збуту продукції. Монополії при відсутності конкуренції не піклуються про впровадження нововведень техніки і технології. Для породжуваної монополізмом дефіцитної економіки характерна відсутність нормальних матеріальних і людських резервів на випадок порушення збалансованості народного господарства.

Вкажемо, що розподіл створеної продукції між учасниками виробництва жорстко регламентувалося центральними органами за допомогою повсюдно застосовується тарифної системи, а також централізовано затверджуваних нормативів коштів фонду заробітної плати. Це вело до переваги зрівняльного підходу до оплати праці, а, отже, і до зниження зацікавленості в результатах своєї праці кваліфікованого персоналу. [20]

Планова економічна система України (на той час УРСР) існувала і перебувала під керівництвом єдиної партії - Комуністичної Партії Радянського Союзу, і її територіальної організації - Комуністичної Партії Української РСР. Це накладало певний відбиток як на економічну систему в цілому, так і на її дію у конкретних областях. КПРС прийняла на себе практично всі функції держави, при цьому для КП УРСР залишалася єдина функція, яка полягає у прийнятті та узаконення всіх вказівок і приписів з центру на місцевому рівні, їх поширення на території УРСР і приведення їх у дію. Масштаб всього Радянського держави при цьому у багато разів збільшував всі негативні сторони системи, так як від конкретного підприємства, а тим більше людини до центральної влади в Москві було занадто далеко. У результаті цього в економіці з'являлися такі не властиві ринковій системі явища, як дефіцити товарів першої необхідності, перевиробництво окремих складових товару, екстенсивні методи розширення виробництва і ведення сільського господарства тощо. [23, с. 343]

Незважаючи на спроби реформування і децентралізації директивного планування, саме його неефективність послужила одним з головних факторів краху одержавленої економічної системи СРСР. Несприйнятливість цієї системи, до досягнень НТР і нездатність забезпечити перехід до інтенсивного типу економічного розвитку зробили неминучими корінні соціально-економічні перетворення майже у всіх соціалістичних (комуністичних) країнах. Стратегія економічних реформ в цих країнах визначається законами розвитку світової цивілізації, в результаті чого з більшою чи меншою швидкістю там будується сучасна ринкова економіка.

Таким чином, в цілому адміністративно-командна економіка - це господарство малоефективне, його важко реформувати і воно характеризується постійним дефіцитом виробничих ресурсів і товарів для споживання населення. Перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової, що почався в 2-ій половині 1980-х рр., Виявився тривалим і досить складним процесом, що вимагає зваженої концепції та науково обґрунтованої програми дій, що враховують як загальносвітові цінності, так і особливості, менталітет, ресурсну базу, науковий, технічний потенціал і конкретну соціально-економічну ситуацію в кожній країні з такою економічною системою.

2. Основні економічні умови, які необхідні для підприємницької діяльності

2.1 Економічні умови необхідні для формування підприємництва

Зазначимо, що економічні умови - це в першу чергу пропозиції товарів і попит на них; види товарів, що можуть придбати покупці; обсяги коштів, що вони можуть витратити на ці покупки; надлишок чи недостатність робочих місць, робочої сили, що впливають на рівень заробітної плати працівників, тобто на їхню можливість придбання товарів.

Створення економічних умов для розвитку підприємництва в Україні вимагає реалізації комплексу заходів, які пов'язані з:

- роздержавленням економіки і приватизацією державної і комунальної (муніципальної) власності;

- реформою фінансової, кредитно-грошової системи і системи ціноутворення;

- демонополізацією економіки;

- створенням ефективної системи соціального захисту населення. [27]

На економічну ситуацію суттєво впливають наявність та доступність грошових ресурсів, рівень доходів на інвестований капітал, а також величина займаних сум, до яких готові звернутися підприємці для фінансування своїх ділових операцій і які готові передати їм кредитні установи.

Усім цим займається безліч різноманітних організацій, що складають інфраструктуру ринку, за допомогою якої підприємці можуть установлювати ділові взаємини і вести комерційні операції. Серед них:

- банки - надання фінансових послуг;

- постачальники - постачання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що комплектують виробами, енергією, машинами й устаткуванням, інструментами й ін.;

- оптові і роздрібні продавці - надання послуг по доведенню товарів до споживача;

- спеціалізовані фірми й установи - надання професійних юридичних, бухгалтерських, посередницьких послуг;

- агентства по працевлаштуванню - надання допомоги в підборі робочої сили;

- навчальні заклади - навчання робітників і фахівців-службовців;

- інші агентства - рекламні, транспортні, страхові й ін.;

- засоби зв'язку і передачі інформації. [25]

2.2 Створення соціально-економічного клімату для заохочення підприємництва

Зазначимо, що ефективна підприємницька діяльність можлива лише за певних соціально-економічних умов при певному політичному устрої, який заохочує підприємництво. Історична практика підтверджує це. Зокрема, в країнах, де підприємництво бурхливо розвивалося й розвивається, як правило, завдяки цілеспрямованим зусиллям держав, створювався соціально-економічний клімат, сприятливий для цієї діяльності (СІЛА, Японія, ФРН, Гонконг, Сінгапур і т.д.) і навпаки - СРСР, країни Східної Європи. Які ж умови найбільш сприяють розвитку підприємництва? Незважаючи на специфіку кожної країни, їх можна звести в таку систему:

- стабільність державної економічної й соціальної політики, спрямованої на підтримку підприємництва;

- позитивна суспільна думка по відношенню до підприємців і підприємництва;

- пільговий податковий режим, який забезпечує дійовий стимул для підприємництва;

- наявність розвинутої інфраструктури підтримки підприємництва (наявність інноваційних центрів; спеціалізованих фірм, що надають фінансову допомогу початкуючим підприємцям; консультативних центрів з питань управління, маркетингу, реклами; курсів і шкіл підготовки підприємців і т.д.);

- існування ефективної системи захисту інтелектуальної власності, дія якої розповсюджується не лише на винаходи, але й на всю продукцію, новаторські ідеї, концепції і методи ділової активності;

- дебюрократизація процедур регулювання господарської діяльності з боку державних органів (скорочення форм звітності, полегшення правил реєстрації і т.д.);

- підприємницька етика. [6, 11.3]

Слід зазначити, що формуванню цих умов певною мірою сприяє Господарський кодекс України [1], який гарантує загальні й майнові права підприємців, передбачає державну підтримку підприємництва й державне його регулювання. Але мало прийняти закони (Це робиться досить швидко); треба створити умови для його реалізації. А цього поки що в Україні немає. З одного боку, стара бюрократично-адміністративна система всілякими методами гальмує його виконання, бо розвиток підприємництва неминуче веде до зламу старих структур, робить непотрібною діяльність цілої армії бюрократів-чиновників. З іншого боку, нові чиновники, які прийшли у владні структури на хвилі руйнування, основу своєї діяльності, як правило, вбачають лише в особистому збагаченні і тому процес державної реєстрації та забезпечення державних прав і гарантій підприємництва, передбачених Законами, обставляють цілою системою хабарництва, поборів, що, звичайно, робить неможливим розгортання підприємництва в потрібних масштабах, прищеплює йому криміногенні риси.

Але в умовах відродження капіталістичної системи господарювання зупинити розвиток підприємництва неможливо. Підприємницька революція стає об'єктивно неминучою. Тому ми повинні бути готові до майнового розшарування суспільства, бо зняття обмежень на підприємницьку діяльність неминуче приведе до значного збільшення осіб з великими доходами. Будуть і люди з доходами незначними і зовсім без доходів. Це є об'єктивні результати дій закону вартості, який в умовах ринкової економіки є визначальним. [6, 11.3]

3. Становлення українського підприємництва в сучасних економічних умовах

3.1 Розбудова сучасного підприємництва України та основні фактори гальмування його розвитку

Слід зазначити, що сучасний стан та розвиток українських підприємств знаходиться у тяжкому становищі. Відслідковуючи стан українських підприємств, можна побачити, що на їх діяльність певним чином впливає спадщина радянської системи господарювання. Особливо яскраво це відбувається на вітчизняних машинобудівних підприємствах. На цих підприємствах значною мірою збереглися керівні кадри, які сформувалися за умов радянської системи господарства, що негативно позначається на результатах діяльності. Зокрема, на вітчизняних машинобудівних підприємствах зберігається високий рівень затрат, через що їхня продуктивність стає неконкурентоспроможною навіть на національному ринку. Високий рівень затрат часто супроводжується невисокою якістю продукції, низькою ефективністю інноваційної діяльності.

Також вагомою причиною нинішнього стану економіки України стало багаторічне випереджувальне зростання засобів виробництва порівняно з виробництвом предметів споживання. Внаслідок такої політики Україна успадкувала від СРСР нераціональну структуру промисловості, три чверті виробництва якої становила продукція важкої промисловості і лише чверть - продукція, призначена для задоволення потреб споживачів. [9]

Нами встановлено, що в економіці України роль промисловості залишається провідною. В цьому секторі виробляється близько 40% загальноукраїнського випуску товарів і послуг, 80% їх експорту, створюється понад 30% ВДВ. У цій галузі сконцентровано приблизно третину основних засобів виробництва і зайнятих в економіці. При всій складності сьогоднішньої ситуації промислове виробництво є одним з основних джерел оплати праці найманих працівників, прибутків підприємств, податкових і валютних надходжень держави. [8]

Відслідковуючи показники металургійної промисловості, можна побачити, що збитки у 2012 р. зросли в 3,3 рази, тобто на 9,5 млрд. грн., а в порівнянні з 2011 р. - до 13,7 млрд. грн. Від'ємна рентабельність метпідприємств у 2013 р. зросла до 8% порівняно з 3,4% за підсумками 2012 р.

За інформацією Держстату в металургійній галузі України в 2012 р. не було жодного рентабельного підприємства, тобто всі дістали збитки. Перебіг кризових процесів у промисловості підтвердив песимістичні оцінки і прогнози щодо її високої кон'юнктурної уразливості та недостатньої конкурентоспроможності в умовах загострення проблеми збуту на світових ринках. [26]

Аналізуючи стан легкої промисловості, можна побачити, що з перших років незалежності в Україні створювалися демпінгові умови для вітчизняних товаровиробників внаслідок широкого імпорту з Китаю, Польщі, Туреччини та інших країн. Тим самим було підготовлено катастрофічний занепад вітчизняної легкої промисловості. [7]