Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів мають вирішальне значення в формуванні підприємництва, яке відповідає вимогам сучасного етапу розвитку країни та націленого на прискорення науково-технічного прогресу, забезпечення ефективного використання матеріальних, людських та фінансових ресурсів, посилення соціальної відповідальності бізнесу. Забезпечення підприємницької діяльності фінансовими ресурсами, впровадження нових засобів державного регулювання, імпорт новітньої техніки і технології не будуть давати належної віддачі без запровадження виважених, раціональних підходів до підготовки підприємців, націлених на вирішення задач бізнесу в умовах ринкової економіки з урахуванням специфіки економічного та соціального розвитку нашої крани, особливостей державного регулювання економіки та стану підприємництва в регіонах України.

Водночас, рівень кваліфікації підприємців, зайнятих у сфері бізнесу, в Україні є невисоким, що значно ускладнює перспективи його інноваційного розвитку. Відсутність спеціальних знань у сфері бізнес-освіти, неефективний менеджмент знижують конкурентоспроможність бізнесу, погіршують якість його персоналу.

Для вирішення зазначених проблем необхідно запровадити заходи з реформування підготовки кадрів для забезпечення підприємницької діяльності. Така система повинна стати комплексною та охоплювати як початковий рівень навчання, так і підготовку у вищих начальних закладах, впровадження спеціальної післявузівської освіти, орієнтованої на підвищення рівня підприємців, запровадження постійно діючої системи перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців, зайнятих у сфері бізнесу.

Потрібно подолати інерційний характер розвитку системи підготовки кадрів для сфери малого бізнесу, удосконалити роботу навчальних центрів з підготовки та перепідготовки спеціалістів для малих підприємств, формування економічних знань, підприємницької культури, набуття практичних навичок роботи в умовах підприємницького середовища.

В рамках Європейського Союзу провідна роль стосовно ініціатив щодо освітніх програм для підприємців належить Європейській Комісії.

Європейська Комісія прийняла низку рекомендацій щодо розвитку освітніх програм в рамках ЄС:

- продовження роботи Європейської Комісії щодо впровадження «підприємництва» у навчальні плани навчальних закладів всіх рівнів;

- мульти-дисциплінарна освіта (студенти технічних спеціальностей вивчають підприємництво з метою активізації впровадження своїх розробок у життя);

- стимулювання національних ініціатив щодо впровадження підприємництва в освіту на початковому рівні і в рамках існуючих МСП;

- стимулювання внутрішньогалузевих ініціатив з метою розширення підприємницьких знань;

- стимулювання підприємництва в університетах;

- впровадження фінансових ініціатив (податкові канікули для компаній, які підтримують своїх працівників у створенні власних фірм);

- доступна система відпустки з вагітності для жінок - підприємців;

- стимулювання студентів і випускників до роботи в МСП у вільний від навчання час;

- розробка державного інструментарію щодо заохочення МСП брати на роботу студентів і випускників.

Виходячи з необхідності одночасного подолання кризових явищ та забезпечення економічного зростання, грошово-кредитна політика держави має охоплювати як короткострокові заходи, спрямовані на обмеження кризових явищ, так і інструменти довгострокового, перспективного характеру, що націлені на проведення структурної перебудови економіки. Особливого значення набуває запровадження дієвих механізмів стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності вітчизняного бізнесу.

Насамперед, необхідним є посилення координації монетарної та фіскальної політики з метою обмеження емісійних антикризових заходів та ризиків курсової і цінової стабільності. Такими заходами мають бути: створення відповідної інфраструктури (гарантійної, страхової, кредитної та ін.), визначення режимів кредитування (загального, пільгового, компенсаційного, стимулюючого) та податкових стимулів (як для кредиторів, так і для позичальників) для забезпечення кредитування пріоритетних напрямів розвитку країни.

Зазначимо, що малому та середньому бізнесу належить важлива роль у забезпеченні сталого економічного зростання, підвищенні інноваційного та експортного потенціалу країни. Підприємства малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах забезпечують більше половини ВВП, біля двох третин загальної кількості робочих місць, четверту частку експорту та прямих іноземних інвестицій. У розвинутих країнах проводиться цілеспрямована державна підтримка розвитку малого та середнього бізнесу, яка враховує галузеві та регіональні його особливості та виконує важливу роль у підвищенні його конкурентоспроможності.

У зв'язку з цим, доречно звернутися до зарубіжного досвіду побудови державної підтримки експортноорієнтованих підприємств, яка включає кредитування, страхування, надання експортних гарантій, підтримки венчурного інвестування. До джерел фінансування такої підтримки відносяться залучення державних коштів, ресурсів міжнародних фінансових організацій, капіталів приватних фірм.

Позитивний зарубіжний досвід слід використовувати в Україні. В розвинутих країнах інвестиції в інновації перетворилися на основний фактор економічного зростання. Саме тому знаннєво-інноваційний розвиток стає центром економічної політики країн, які спрямовані на забезпечення високого динамізму національної економіки.

Міжнародна конкурентно-здатність країни у першу чергу залежить від інвестицій в інновації. Більшість країн світу активно включилися у змагання з конкурентно-здатності, тому зволікання України з проведення адекватної економічної політики щодо формування базових засад знаннєво-інноваційної економіки, з інвестуванням у відповідні структурні зміни не просто спричинить гальмування розвитку країни, а й може призвести до її економічної деградації. [2]

Тому головним завданням політики щодо розвитку інноваційного підприємництва є забезпечення сприйнятливості суб'єктів підприємництва до позитивних сигналів з боку ринкового середовища та спеціальних заходів, які стимулюють інноваційну активність та забезпечують поширення інновацій по усіх сферах національної економіки. Таких результатів можна досягнути лише шляхом посилення співпраці між різними гілками законодавчої та виконавчої влади, широкого залучення до вирішення зазначених проблем громадськості. Особлива роль належить проведенню діалогу бізнесу і влади та виробленню узгоджених підходів до створення адекватних умов для активізації інноваційної діяльності в Україні.

Висновки

Отже, підводячи підсумок розглянутої курсової роботи ми дійшли наступних висновків:

Нині особливо важливою умовою для розвитку підприємництва є створення привабливого інвестиційного середовища для вітчизняних та іноземних інвесторів. Україна має великі можливості для активної діяльності інвесторів - значний споживчий ринок, вигідне геополітичне розташування, багаті природні ресурси, кваліфіковану й водночас дешеву робочу силу, потужну наукову базу. Однак макроекономічне середовище дуже несприятливе для інвестицій - високі реальні процентні ставки, високі податкові ставки, суперечливе і невідповідне сучасності господарське законодавство, тінізація економіки тощо. Для збільшення кількості товарів та послуг, які продукує національна економіка необхідна концентрація державних інвестицій на стратегічно важливі напрямки.

У сфері зовнішньоекономічних зв'язків головним завданням є поступове входження України у світовий економічний простір. Для цього слід створити стабільну і сприятливу правову основу для залучення іноземних інвестицій. Водночас необхідний захист молодого національного виробника від конкуренції іноземних фірм.

Що ж стосується перебудови структурної політики, то вона повинна ґрунтуватися, з нашої точки зору, на визнанні пріоритетності наукомістких і високотехнологічних галузей економіки, які не зруйновано до кінця і які в змозі зберегти здатність України ввійти у світовий економічний простір з високим технологічним потенціалом.

На нашу думку, щоб зменшити залежність від ціноутворення у паливно-енергетичній сфері потрібно розробляти систему щодо економного використання ресурсів, знижувати енергомісткість базових галузей, приділяти більшої уваги розробці енергоефективних технологій.

На основі вищезазначеного пропонуємо брати до уваги основні напрямки прискорення розвитку підприємництва в економіці України:

- подальше удосконалення законодавчої та нормативної бази щодо створення сприятливих умов для розвитку підприємництва;

- удосконалення кредитної політики, організація державних кредитних установ з метою пільгового кредитування суб'єктів підприємницької діяльності;

- удосконалення податкової політики, тобто забезпечення функціонування спрощеної системи оподаткування;

- посилення державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва;

- стимулювання розвитку підприємництва в галузях, що забезпечують найвищу ефективність суспільного виробництва та його конкурентоспроможність завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, ресурсозберігаючих технологій,

випуску принципово нових видів продукції;

- посилення відповідальності органів виконавчої влади, державних службовців за виконання відповідних законів щодо розвитку підприємницької діяльності, зокрема малого бізнесу;

- встановлення відповідних законів з метою посилення боротьби з корупцією;

- формування потужного внутрішнього сукупного попиту на вітчизняну продукцію;

- орієнтація на експорт, що вимагає створення наукомістких робочих місць з метою використання інтелектуального потенціалу у виготовленні високоякісної продукції.

Україна повинна формувати вигідну митну політику, сприяти іморту сировини, а не готових товарів. Також необхідно вміло організовувати власне виробництво необхідної продукції, щоб уникати залежності від аналогічного імпорту.

Таким чином, лише за розробки ефективної якісної моделі розвитку вітчизняних підприємств Україна зможе збільшити виробництво національних товарів та послуг. Такі покращення сприятимуть економічному зростанню, поліпшенню рівня життя та зниженню безробіття.

Список використаних джерел

1. Бандирська О.В. Соціальна відповідальність бізнесу в Україні. / О.В. Бандирська // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №10 - 15 с.

2. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С., Ч. 1; Ч. 2: Загальна економічна теорія; Спеціальна економічна теорія. - К.: Ніка-Центр; Ельга, 2002. - 527 с.

3. Бондаренко С.С Застосування системи «Бережливе виробництво» навітчизняних підприємствах./ С.С. Бондаренко // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №10 - 31 с.

4. Бурлай Т. Прогнозна економетрична модель для оцінки змін реального ВВП України з урахуванням потенціальних шокових впливів./ Т. Бурлай // Економіка України. - 2009. - №11 - 7 с.

5. Ващенко К.О., Варналій З.С., Воротін В.Є., Геєць В.М., О.М. Кужель, Лібанова О.В. Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні: Національна доповідь./ К.О. Ващенко, З.С. Варналій, В.Є. Воротін, В.М. Геєць, О.М. Кужель, О.В. Лібанова. - К.: Держкомпідприємництво, 2008. - 52 с.

6. Грузинов В., Грибів В. Підприємництво: форми і методи організації підприємницької діяльності - М., 1996

7. Дзюбик С.Д., Ривак О.С. Основи економічної теорії: Навч. посіб. - К.: Знання, 2006. - 481 с.

8. Клочко Ю., Черняк Т. - Проблеми малого бізнесу в Україні // Економіка України. - 2000. - №1