Мало хто має мужність визнати свою помилку. Фактичні підстави затримання як запобіжного заходу - наявність системи незаперечних доказів вчинення відповідною особою злочину. Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, негайно складається протокол із зазначенням підстав і мотивів затримання, року, місяця, дня і години затримання, осіб, які затримали підозрюваного, часу складання протоколу і результатів особистого обшуку, місце утримання підозрюваного [30, 512]. Протокол оголошується підозрюваному і йому роз'яснюються права і обов'язки, з'ясовується, чи бажає він мати захисника з моменту затримання, про що робиться відмітка в протоколі. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу затримання з переліком прав та обов'язків підозрюваного негайно вручається затриманому. Невиконання даної вимоги слід вважати суттєвим порушенням процесуального законодавства, що може спричинити визнання показань затриманого такими, які не мають доказової сили, та інші процесуальні санкції. Окрім роз'яснення затриманому його прав та порядку їх реалізації, про що відмічається в протоколі затримання, копія якого має бути вручена підозрюваному, йому окремо пояснюється право користуватись юридичною допомогою захисника та мати побачення з ним до першого допиту наодинці. Одночасно копія протоколу надсилається прокуророві. Про затримання особи та її місце перебування особа, яка здійснює дізнання, слідчий, суд зобов'язані повідомити негайно його близького родича чи інших осіб за його вибором, а на його прохання - сповістити також адміністрацію за місцем роботи або навчання. Затриманий має право на побачення віч-на-віч до першого допиту зі своїм захисником. Побачення родичів або інших осіб із затриманим на строк до двох годин може дозволити особа або орган, у провадженні яких знаходиться справа. Таке побачення відбувається в присутності представника адміністрації місця тримання під вартою [30, 513]. Затримані користуються всіма громадянськими правами і свободами, за винятком тих, щодо яких здійснено обмеження відповідно до процесуального законодавства. Вони отримують статус підозрюваного і наділяються правами названого учасника кримінального процесу, які можуть використовувати для захисту своїх законних інтересів. Затриманий підлягає негайному допиту, а якщо цього зробити не можна, то він має бути допитаний не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання. До першого допиту він має право на побачення із своїм захисником віч-на-віч, тобто в обмежений певними межами час і наодинці. При допиті підозрюваного присутність захисника є обов'язковою, за винятком випадку, коли підозрюваний відмовляється від захисника, а відмова може бути прийнята, тобто закон для цього випадку не вимагає обов'язкової участі захисника. Така відмова допускається лише з ініціативи підозрюваного і не може бути перешкодою для провадження участі у справі захисника інших підозрюваних. Затримані утримуються в ізоляторах тимчасового утримання в умовах ізоляції від суспільства з дотриманням установленого законом режиму. Затримані працівники органів внутрішніх справ, прокуратури, СБУ та військовослужбовці мають утримуватись на гауптвахті. Протягом сімдесяти двох годин після затримання особа, яка здійснює дізнання, слідчий, прокурор: а) звільняють затриманого - якщо не підтвердилась підозра у вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або затримання було здійснено з порушенням вимог, передбачених законом; б) обирають затриманому запобіжний захід у виді підписки про невиїзд, особистої поруки, передачі неповнолітнього під нагляд, передачі під нагляд командування військової частини і звільняють його з-під варти; в) доставляють затриманого до судді з поданням про обрання йому запобіжного заходу у виді взяття під варту [30, 514]. У поданні про застосування до обвинуваченого, підозрюваного запобіжного заходу у виді взяття під варту мають зазначатися: дані про особу обвинуваченого чи підозрюваного; обставини справи як їх встановлено на попередньому слідстві; докази, які підтверджують, що саме затримана особа вчинила злочин; чому до неї не може бути застосований інший запобіжний захід. Застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту до кожної із затриманих у справі осіб потребує внесення окремого подання. Подання про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту має бути розглянуто судом протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання підозрюваного чи обвинуваченого. Якщо для обрання затриманій особі запобіжного заходу є необхідність додатково вивчити дані про особу підозрюваного, обвинуваченого чи з'ясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення з цього питання, то слідчий, суддя вправі продовжити затримання до десяти, а за клопотанням особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора - до п'ятнадцяти діб, про що виноситься постанова. У випадках оскарження затримання до суду скарга затриманого начальником місця утримання затриманих негайно передається судді і розглядається ним одночасно з поданням про обрання запобіжного заходу. Суддя, отримавши подання слідчого, затверджене прокурором або подання прокурора про обрання затриманому як запобіжного заходу взяття під варту, до закінчення строку затримання, знайомиться з матеріалами, що були підставою для затримання, опитує підозрюваного чи обвинуваченого, за необхідності опитує особу, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора та висновок служби з досудових питань, після чого залежно від наявності до того підстав виносить постанову: про звільнення затриманого - якщо не підтвердилася підозра у вчиненні злочину або затримання було здійснено з порушенням вимог, передбачених законом; про обрання затриманому запобіжного заходу у виді застави, підписки про невиїзд, особистої поруки, передачі неповнолітнього під нагляд, передачі під нагляд командування військової частини і його звільнення з-під варти; про обрання затриманому запобіжного заходу у виді взяття під варту [30, 515]. Якщо у встановлений законом строк затримання постанови про звільнення затриманої особи чи застосування до неї запобіжного заходу у виді взяття під варту не надійшло, начальник місця утримання затриманих звільняє цю особу, про що складає протокол, і направляє повідомлення про це посадовій особі чи органу, які здійснили затримання. У разі необхідності начальник місця утримання затриманих забезпечує звільнену особу безкоштовним проїздом до місця її проживання; на її прохання видає довідку про час перебування в місці утримання затриманих. Взяття під варту - запобіжний захід, який полягає в ізоляції обвинуваченого чи підозрюваного від суспільства, ув'язненні (арешті)1, тобто позбавленні волі особи, яка вчинила злочин, до визнання її винною судом, і утриманні її під вартою на встановлених законом підставах і умовах. Взяття під варту як запобіжний захід застосовується у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути застосовано у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі і на строк менше трьох років. Місцем попереднього ув'язнення, тобто місцем для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчий ізолятор. В окремих випадках ці особи можуть утримуватися в тюрмі або в місцях тримання затриманих. У місцях тримання затриманих особи, взяті під варту, можуть перебувати не більше трьох діб. Якщо доставка ув'язнених до слідчого ізолятора в цей строк неможлива з причини віддаленості або відсутності належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати в місцях тримання затриманих до десяти діб [30, 516]. Працівники міліції, щодо яких обрано запобіжний захід у виді взяття під варту утримуються на гауптвахті. Якщо взяття під варту як запобіжний захід обрано щодо осіб, які вчинили злочин під час відбування покарання в місцях позбавлення волі, вони можуть утримуватися у штрафному ізоляторі виправно-трудової колонії або в дисциплінарному ізоляторі виховної колонії. Взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, що застосовується, як правило, лише у справах про злочини, за вчинення яких кримінальний закон передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. Взяття під варту обирається, звичайно, тільки тоді, коли ніякий інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу. При цьому повинні враховуватися вік, стан здоров'я, сімейний стан, особистість обвинуваченого, тяжкість вчиненого злочину. Фактичною підставою взяття під варту є наявність системи неспростовних доказів вчинення обвинуваченим (підозрюваним) кримінально караного діяння (злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі). Арешт може застосовуватись лише за постановою судді чи за ухвалою суду і лише у виняткових випадках, коли це викликано тяжкістю вчиненого злочину, в якому він обвинувачується, обумовлюється крайньою необхідністю, здійснюється для запобігання більш значної шкоди інтересам суспільства і держави, правам і свободам громадян. Взяття під варту здійснюється лише тоді, коли застосування іншого запобіжного заходу не може гарантувати, що обвинувачений не розпочне спроб до вчинення нових злочинів, не буде перешкоджати встановленню істини в справі, не сховається від слідства і суду. Обрання запобіжного заходу "взяття під варту" включає в себе: внесення клопотання до суду про обрання запобіжного заходу, прийняття рішення про обрання запобіжного заходу та його оформлення; доведення рішення до відповідних осіб та складання необхідних документів; вжиття необхідних додаткових заходів, які випливають із суті обраного запобіжного заходу [30, 517]. Якщо орган дізнання, слідчий вважає, що є підстави для обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту, він вносить за згодою прокурора подання до суду. Таке саме подання вправі внести прокурор. Якщо в поданні ставиться питання про взяття під варту особи, яка перебуває на волі, суддя вправі своєю постановою дати дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого і доставлення його в суд під вартою. Затримання в цьому випадку не може продовжуватися більше сімдесяти двох годин, а в разі, коли особа перебуває за межами населеного пункту, в якому діє суд, - не більше сорока восьми годин з моменту доставки затриманого в цей населений пункт. Отримавши подання, суддя вивчає матеріали, представлені органами дізнання, слідчим, прокурором, опитує підозрюваного чи обвинуваченого, за необхідності опитує особу, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він з'явився, після чого залежно від наявності для того підстав виносить постанову. про відмову в обранні запобіжного заходу, якщо для його обрання немає підстав; про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у виді взяття під варту [30, 517]. Відмовивши в обранні запобіжного заходу у виді взяття під варту, суд вправі обрати підозрюваному, обвинуваченому запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою. На постанову судді прокурором, підозрюваним, обвинуваченим, його захисником чи законним представником протягом трьох діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді. Якщо для обрання затриманому запобіжного заходу є необхідність ДОДАТKOBO вивчити дані про особу затриманого чи з'ясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення з цього питання, суддя вправі продовжити затримання до десяти, аза клопотанням підозрюваного, обвинуваченого - до п'ятнадцяти діб, про що виноситься постанова.