Аналіз інституту юридичної відповідальності за екологічні правопорушення дає підстави зробити висновок про, щонайменше, три важливі проблеми, які стоять на заваді його ефективного використання: окрім еколого-правового нігілізму ще ухилення окремих посадових осіб від застосування санкцій щодо порушників, а також слабкість та малозначність цих санкцій. Маються на увазі законодавчі протиріччя, неузгодженості у визначенні певних діянь як правопорушення у Законі "Про охорону навколишнього природного середовища", Кодексі про адміністративні правопорушення, Кримінальному

кодексі України, Законі "Про охорону навколишнього природного середовища" та між Земельним, Лісовим, Водним кодексом, Кодексом про надра, іншими законами. І нарешті, суперечності між Кодексом про адміністративні правопорушення і Кримінальним кодексом України та галузевими законодавчими актами, природоресурсовим законодавством у цілому.

Інститут юридичної відповідальності слід надалі вдосконалювати шляхом розширення санкцій майнового характеру, оскільки кримінально-правова репресія, навіть смертна кара не забезпечують підвищення ефективності юридичної відповідальності у демократичному суспільстві. Інститут юридичної відповідальності за екологічні правопорушення, з одного боку, є складовою системи екологічного права, а з другого, - поєднує її з інституційною та функціональною підставами економіко-правового механізму охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, оскільки застосування заходів адміністративного впливу, відшкодування заподіяної шкоди (забруднювач платить), притягнення до кримінальної відповідальності за екологічні злочини є однією зі складових повноважень ряду органів управління, формою реалізації їх компетенції у цій сфері і викликає значний науковий інтерес.

Чинним законодавством, зокрема Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", екологічне правопорушення поряд з екологічним злочином виділено як окреме самостійне правопорушення.

Виділення екологічного правопорушення в окремий вид правопорушення дозволяє представити його у єдності трьох ознак - екологічної спрямованості, екологічної небезпеки та екологічної протиправності. [11, с. 6-7]

Специфіка юридичної відповідальності за екологічні правопорушення виявляється у функціях, що вона виконує. Можна виділити такі функції юридичної відповідальності за екологічні правопорушення:

--забезпечувальна -- забезпечує охорону і збереження належного стану навколишнього природного середовища, окремих його компонентів;

--превентивна--виявляється в попередженні нових правопорушень, їх профілактиці;

--компенсаційна -- спрямована на поновлення порушеного стану природного середовища, відшкодування шкоди, заподіяної відповідним природним ресурсам, об'єктам чи умовам;

--стимулююча -- стимулює виконання і додержання вимог екологічного законодавства всіма громадянами та юридичними особами незалежно від форм власності;

--виховна-- є засобом виховання людей, підвищення їх екологічної культури, формує у громадян впевненість в стабільності існуючого правопорядку, у захищеності їх екологічних прав та інтересів;

--каральна -- полягає в обмеженні прав і свобод правопорушника або покладенні на нього додаткових обов'язків, настанні негативних наслідків.

2. Суб'єкти юридичної відповідальності екологічних правовідносин

Екологічні правопорушення мають різну природу, різний ступінь суспільної шкідливості (небезпеки). Крім того, інститут юридичної відповідальності за екологічні правопорушення має комплексний характер. Незважаючи на відмінності між ними, екологічні правопорушення мають цілу низку спільних юридичних ознак, через які можна розкрити зміст екологічного правопорушення як підстави для застосування екологічних санкцій. Ця сукупність ознак формує склад екологічного правопорушення. До них належать об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.

Суб'єктом екологічного правопорушення можуть бути фізичні, в тому числі посадові, особи і особи, які виконують організаційно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації). При цьому слід зазначити, що суб'єктами кримінальної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності можуть бути тільки фізичні особи -- громадяни та посадові особи, а суб'єктами адміністративної та цивільно-правової (майнової) відповідальності можуть бути і фізичні, і юридичні особи. Деякі екологічні правопорушення можуть бути вчинені тільки спеціальним суб'єктом, тобто особою, яка за законом, розпорядженням або з інших підстав наділена правами та обов'язками у сфері здійснення певних функцій, завдань, видів діяльності (наприклад, капітан судна, завідувач лабораторії). [5, с. 291; 294]

Суб'єктом екологічного правопорушення є юридичні та фізичні особи. Окремо виділяються посадові особи та іноземні юридичні і фізичні особи, що

вчинили екологічне правопорушення на території України. Крім того, виділяють так званого спеціального суб'єкта, представленого особою, що наділена спеціальними правами і обов'язками в галузі довкілля. Як правило,

склад суб'єктів екологічного правопорушення структурується в залежності від виду екологічного правопорушення та відповідно виду юридичної відповідальності, що застосовується щодо кокетного виду правопорушення -

дисциплінарної, кримінальної, адміністративної чи цивільно-правової. Екологічні правопорушення тягнуть за собою юридичну відповідальність винних суб'єктів за винятком випадків, коли чинним законодавством не передбачено звільнення правопорушника від відповідальності. [11, с.10] Суб'єктами екологічних злочинів є фізичні особи. Серед екологічних злочинів немає таких, за якими відповідальність несли лише посадові особи. Однак є такі склади злочинів, відповідальність за які покладається на посадових осіб. У таких випадках вони притягуються до кримінальної відповідальності за ст. КК України про службові злочини: розділ17 КК України.

Ст. 364 - зловживання владою або службовим становищем;

Ст. 365 - перевищення влади або службових повноважень;

Ст. 367 - службова недбалість.

До таких складів злочинів відноситься, наприклад, забруднення водойм, забруднення атмосферного повітря. [4, с. 29]

Суб'єктом злочинів проти довкілля є, здебільшого, посадові особи, а також працівники підприємств, установ і організацій, на яких покладені певні обов'язки (проведення екологічної експертизи, виконання (врахування в роботі) висновків екологічної експертизи, визначення екологічних нормативів чи видача дозволів на використання природних ресурсів та на забруднення довкілля, контроль за дотриманням встановлених екологічних нормативів, у тому числі визначених у дозволах на використання природних ресурсів та забруднення довкілля). Фізична особа є суб'єктом екологічного злочину у випадках, прямо зазначених у кримінальному законі. Фізична особа може бути суб'єктом злочину, визначеного статтею 236 Кримінального кодексу України, за порушення правил екологічної безпеки, якщо вона займається підприємницькою діяльністю без реєстрації юридичної особи або у випадках екологічних аварій і катастроф, які сталися з вини фізичних осіб. [11, с. 19]

Сьогодні вчені також виділяють такі види відповідальності за екологічні правопорушення, як конституційна та еколого-правова. Якщо конституційна

відповідальність полягає у застосуванні норм Конституції України щодо державних органів та поєднується з політичною відповідальністю суб'єктів політичного процесу, то еколого-правова відповідальність зводиться до застосування санкцій, пов'язаних з обмеження природокористування. Суб'єктами конституційної відповідальності можуть бути держава у цілому, державні органи, посадові чи службові особи, але не всі, а тільки призначені на посади відповідно до Конституції України, у тому числі і посадові та службові особи, про яких у Конституції України не згадується, але ці особи були призначені за результатами виборів та домовленостями між політичними партіями в особі фракцій та депутатських груп. [11, с. 12] У сучасних конституціях охорона довкілля розглядається як взаємний обов'язок особи і держави. Праву на екологічно чисте довкілля відповідає конституційне закріплення відповідних обов'язків громадян. Тому можна говорити про моральну відповідальність особи і соціуму, юридичну відповідальність особи та інститутів громадянського суспільства у системі охорони довкілля. Суб'єктами моральної відповідальності у системі охорони довкілля є громадські організації, політичні партії, професійні об'єднання, інтелектуальна духовна та політична еліта.

Суб'єктами адміністративних правопорушень в галузі охорони довкілля, забезпечення раціонального природокористування та екологічної безпеки, дотримання в цій галузі різноманітних правил і нормативів в основному є фізичні осудні (деліктоздатні) особи, що досягли 16-річного віку. В той же час, серед загального кола таких суб'єктів виділяється і категорія спеціальних суб'єктів. До цієї категорії слід віднести посадових осіб - працівників державних органів і органів місцевого самоврядування, керівників підприємств та інших юридичних осіб і їх структурних підрозділів. [11, с. 17; 30]

Щодо відшкодування цивільної шкоди в екологічних правовідносинах, то особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих. [2, ст. 69]

Відповідним чином визначається коло суб'єктів дисциплінарної відповідальності та перелік об'єктів дисциплінарних проступків. Суб'єктами дисциплінарної відповідальності є посадові особи і працівники підприємства, організації, установи. [11, с.27]

3. Об'єкти екологічних правовідносин, за які настає юридична відповідальність при здійсненні порушення еколого-правових норм

В екологічних правовідносинах превалюють відносини, що виникають із приводу охорони навколишнього природного середовища, основою виникнення і розвитку яких є інтереси теперішнього й майбутніх поколінь людей, їхні потреби в чистому і здоровому навколишньому природному середовищі. Охорона навколишнього природного середовища належить до глобальних проблем, життєво важливих для всього людства. У період науково-технічного прогресу вплив людини на природу набув неабиякої сили і масштабів. Уже немає жодного місця на Землі, де людина тією чи іншою мірою не впливала б на природу. Відповідно, зростає роль охорони природи, яка є єдиним джерелом існування громадянського суспільства. Природа має величезне соціальне, виробниче, економічне, наукове й оздоровче значення. Особливо гострою є проблема охорони навколишнього природного середовища в Україні. Винятковою особливістю екологічного стану є ускладнення екологічно небезпечних локальних ситуацій після аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Отже, наша держава має розробити чітку політику та програму дій, спрямовані на збереження і відродження довкілля, забезпечення екологічної безпеки України і, насамперед, її громадян. Ідеться про створення Національної програми охорони навколишнього природного середовища, в основі якої лежатиме нове екологічне законодавство.