Відповідальність за порушення екологічного законодавства України передбачена головним чином Кримінальним кодексом України (ККУ), Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУАП) та Цивільним кодексом України (ЦКУ). Визначення складу екологічних правопорушень і злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної та кримінальної відповідальності за їх вчинення встановлюються Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України. [2, ст. 70]

Згідно з діючим законодавством юридична відповідальність ділиться на: відповідальність екологічний законодавство юридичний

- кримінально-правову;

- адміністративно-правову;

- цивільно-правову;

- еколого-правову;

- дисциплінарну.

Існування декількох видів юридичної відповідальності пояснюється перш за все характером правопорушень, які поділяються на злочини та проступки. Підвищена небезпека злочинів для суспільства вимагає застосування до винних осіб суворого виду відповідальності - кримінальної. Боротьбу з проступками можна успішно вести іншими, менш жорсткими методами. Застосування заходів відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням, або погіршенням якості природних ресурсів. [4, с. 29]

Проблема ефективності заходів адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення полягає в з'ясуванні цілей характерних лише для цього виду відповідальності. Заходи адміністративної відповідальності не переслідують покарання у вигляді кари правопорушника в даному випадку застосовується адміністративне стягнення. Відповідальність за адміністративні порушення в області охорони природного довкілля настає за порушення встановлених державою правил, що забезпечують охорону і правомірне використання природних ресурсів. Притягнення до адміністративної відповідальності забезпечує належну охорону і використання природних ресурсів, прав громадян, установ, підприємств і організацій в цій сфері, а також сприяє неухильному виконанню природоохоронних обов'язків і попередженню правопорушень. [7, с. 278]

Більшість статей КпАП України не вміщує вичерпного переліку та вказівок на видові ознаки посадових осіб - суб'єктів адміністративної відповідальності. В таких випадках правозастосовчі органи повинні, виходячи з посадових інструкцій, встановлювати, в коло обов'язків якого працівника входило виконання чи забезпечення виконання відповідних правил. Для застосування адміністративної відповідальності мають значення такі особливості заподіяної шкоди:

1) на відміну від цивільних правовідносин, де стягнення можливе лише в тому випадку, якщо вона піддається грошовій оцінці, для настання адміністративної відповідальності немає значення, чи піддається шкода грошовій оцінці, тут, в першу чергу, має значення сам факт забруднення, засмічення, порубки, пошкодження;

2) на відміну від кримінальних правовідносин, де ступінь завданої шкоди, як правило, оцінюється з точки зору значимості наслідків порушення, що відбулися в адміністративних правовідносинах, ступінь завданої шкоди завжди є меншим (саме розмір завданої шкоди є головним критерієм для розмежування злочинів та проступків);

3) в адміністративних деліктних правовідносинах береться до уваги не будь-яка шкода, що завдається внаслідок господарської діяльності, а шкода протиправна, тобто така, що є наслідком порушення екологічного законодавства. Правомірна шкода, що завдається навколишньому середовищу в результаті ліцензійної діяльності господарюючих суб'єктів, не тягне за собою адміністративної відповідальності. [13, с. 104-105] Наприклад, ст. 52 КУАП передбачає накладення штрафу на громадян від шести до дванадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (НМДГ) і на посадових осіб - від 8 до15 НМДГ за псування земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, неочищеними стічними водами, виробничими та іншими відходами, так само за невживання заходів по боротьбі з бур'янами. За самовільне зайняття земельної ділянки згідно зі ст. 53 КУАП на громадян накладається штраф від 1 до 10 НМДГ і на посадових осіб від 8 до15 НМДГ.

Штраф від 4 до 6 НМДГ на громадян і від 10 до 14 НМДГ на посадових осіб передбачено КУАП за порушення права державної власності на надра, яке проявилося в самовільному користуванні надрами (ст. 47). Таке порушення стосовно води, лісу і тваринного світу карається штрафом у розмірі 3-7 НМДГ для громадян і 5-8 НМДГ для посадових осіб. [8, с. 237]

Порушення законодавства України про ПЗФ тягне за собою дисциплінарну відповідальність за екологічні правопорушення як різновид юридичної відповідальності, яка застосовується до винних осіб за протиправні дії, що порушують екологічні вимоги в процесі невиконання функціональних обов'язків та інших вимог дисципліни праці, пов'язаних з використанням природних ресурсів, охороною навколишнього природного середовища, забезпеченням екологічної безпеки.

Дисциплінарна відповідальність настає в разі вчинення працівником дисциплінарного проступку, яким визнається винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього законодавством про працю, колективним і трудовим договорами обов'язків. Дисциплінарне стягнення за порушення законодавства про ПЗФ може накладатися лише в тому разі, якщо дії з охорони та використання територій та об'єктів ПЗФ, відтворення їх природних комплексів є службовим обов'язком працівника. [10, с. 220]

Екологічні злочини ( злочини проти довкілля) - передбачені кримінальним законом суспільно-небезпечні діяння, які посягають на право громадян і суспільства на екологічну безпеку, на безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище, встановлений порядок використання природних ресурсів. Під довкіллям, у тому числі і у кримінально-правовому контексті, слід розуміти середовище, яке оточує людину, є доступним і придатним для перебування людини. Природне середовище, у свою чергу, об'єднує як незайману, так і рукотворну природу (лісонасадження, парки, водосховища, ставки). [11, с. 17] З'ясовуючи обставини вчиненого протиправного діяння, необхідно особливо ретельно перевіряти, чи є причиновий зв'язок між ним і фактом заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, чи не зумовлені шкідливі наслідки факторами, що не залежали від волі підсудного (стихійне лихо, пожежа тощо). Відповідальність за злочини проти довкілля настає і в тому разі, коли відповідні дії були вчинені у зв'язку з виробничою або іншою діяльністю. [3, п. 4.2]

Більшість складів злочинів проти довкілля передбачає тяжкі наслідки, як, наприклад, загибель людей або створення небезпеки для їхнього життя і здоров'я та захворювання, тривалий простій підприємств, масова загибель об'єктів тваринного світу, знищення і пошкодження рослинного світу, виснаження природних ресурсів, екологічне забруднення значних територій.

З'ясовуючи питання про те, чи є загибель або захворювання об'єктів тваринного світу масовими, суди, зокрема, повинні досліджувати відомості про чисельність тварин, риби, інших організмів, що загинули чи захворіли, їх поширеність на території України або конкретної адміністративно- територіальної одиниці. Під загибеллю людей (статті 236, 237, частини 2 статей 238--243, ч. 2 ст. 245, ч. 2 ст. 253 КК) треба розуміти смерть хоча б однієї людини, що сталася внаслідок вчинення злочинів, відповідальність за які передбачена відповідними статтями КК.

Створення небезпеки для життя і здоров'я людей (частини 1 статей 239--244, ч. 1 ст. 253 КК) має місце в разі, коли забруднення навколишнього природного середовища чи вчинення інших протиправних дій могло призвести до загибелі хоча б однієї людини, масових захворювань людей, зараження хоча б однієї людини епідемічним або інфекційним захворюванням, зниження тривалості життя чи імунного захисту людей, відхилень у розвитку дітей тощо. [3, п. 5-7] Кримінальна відповідальність за полювання, незаконність якого полягала в порушенні встановлених правил, настає лише за умови заподіяння істотної шкоди. Такою шкодою, зокрема, можуть бути визнані: зникнення того чи іншого виду тварин у певній місцевості; знищення місць компактного проживання та розмноження звірів і птахів, їхніх жител, споруд; руйнування об'єктів природного середовища; знищення тварин, відтворення яких з урахуванням особливостей або чисельності того чи іншого виду (видів) пов'язане зі значними труднощами; тощо. Якщо внаслідок незаконного полювання істотна шкода не настала, винна особа за наявності до того підстав може нести відповідальність за ч. 1 або ч. 2 ст. 85 КпАП. [3, п. 10.3]

Розглядаючи кримінальні справи про злочини проти довкілля, суди повинні додержувати вимог природоохоронного законодавства щодо вилучення у правопорушника незаконно добутої продукції (звірів, птахів, риби, деревини, хутра тощо). Якщо вилучену у правопорушника продукцію реалізовано до розгляду справи в судовому засіданні, суд враховує вартість реалізованого при вирішенні цивільного позову. Якщо ж незаконно добута продукція не була вилучена, а використана чи реалізована самим правопорушником або стала непридатною, суд вирішує питання про стягнення її вартості. [3, п. 21]

Цивільно-правова відповідальність за порушення законодавства про охорону довкілля обумовлена особливостями об'єкта правопорушення і має на меті відновлення довкілля або компенсацію заподіяної екологічними правопорушеннями шкоди. Цивільно-правова відповідальність за екологічні правопорушення передбачена Цивільним кодексом України, положення якого застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також іншими актами законодавства.

Запровадження інституту цивільно-правової відповідальності пов'язане з необхідністю компенсації порушником екологічного законодавства завданої потерпілим сторонам матеріальної і моральної шкоди поряд з іншими видами відповідальності за порушення екологічного законодавства - адміністративною, кримінальною та дисциплінарною. Цивільно-правова відповідальність виражається найчастіше у двох формах: відшкодування збитків і стягнення неустойки. Відшкодування збитків у натурі в еколого-правовій практиці має обмежене застосування. Різновидом майнової відповідальності в галузі охорони довкілля є так звана таксова відповідальність за екологічні правопорушення. Зазначимо, що такси, встановлені за самовільне використання об'єктів рослинного або тваринного світу, є умовними, потребують перегляду з урахуванням сучасної екологічної ситуації і не покривають шкоди, завданої у зв'язку з порушеннями екологічного законодавства. Екологічні збитки відшкодовуються незалежно від застосування інших видів юридичної відповідальності. [11, с. 24]