Оптимальне доповнення й урівноваження державно-владних повноважень органів виконавчої влади з повноваженнями органів місцевого самоврядування. Сутність цього принципу -- в наданні органам місцевого самоврядування максимально можливої свободи, в закріпленні за ними, наприклад, права оспорювати рішення, прийняті органами державної виконавчої влади, в тому числі в суді, брати безпосередню участь у здійсненні державної політики (ініціатива в нормотворенні, пропозиції, подання тощо). Реалізація цього принципу оберігає суспільство та його членів від різних деформацій у діяльності апарату державної виконавчої влади, що знайшло своє відбиття, зокрема, в Законі України «Про місцеве самоврядування» Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 24, ст.170. від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР1, положення якого суттєво розширили межі діяльності місцевого самоврядування, наділили його органи необхідним обсягом повноважень. Принцип зв'язаності публічної адміністрації законом і підконтрольності її суду є одним із кращих засобів, «мистецьким винаходом» адміністративного права.

В умовах сьогодення він дуже добре формально визначений у вітчизняному адміністративному праві та означає, що: 1) при забезпеченні прав, свобод та законних публічних інтересів фізичних і юридичних осіб посадові особи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування можуть діяти виключно відповідно до ст. 6 Конституції України, здійснюючи свої повноваження у встановлених Конституцією межах відповідно до законів України та ст. 19, в якій зазначається, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України»; 2) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.

Принцип гласності означає, що публічна адміністрація при здійсненні своїх повноважень має діяти якомога більш відкрито. Дотримання цього принципу є актуальним, бо він, з одного боку, забезпечує можливість широкої участі громадськості в адміністративно-правовому регулюванні, з іншого - є бар'єром проти корупційних діянь. В умовах сьогодення цей принцип отримав ґрунтовну деталізацію у законах України від 13 січня 2011 р. № 2938-VІ «Про інформацію» Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 48, ст.650., від 23 січня 2011 р. № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 32, ст.314.. Принцип відповідальності полягає в тому, що суб'єкти публічної адміністрації, по-перше, зобов'язані забезпечити фізичним і юридичним особам непорушність їх публічних прав і свобод; по-друге, не допускати при цьому, щоб ті самі порушували права і свободи третіх осіб; по-третє, забезпечити притягнення винних у скоєнні правопорушень до адміністративної відповідальності, а у випадку необхідності - до іншого виду юридичної відповідальності; по-четверте, створити умови для відновлення порушеного права. Принцип самостійності означає, що суб'єкти публічної адміністрації при забезпеченні прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб повинні мати формально визначені межі самостійних повноважень. Втручання в діяльність суб'єкта публічної адміністрації, який діє у встановлених законом межах, вищестоящого відомчого органу чи посадової особи має бути мінімальним, а інших суб'єктів, як правило, - тільки через суд. Дотримання цього принципу дозволить зменшити кількість випадків прийняття рішень на основі «телефонного права» та «замовлених справ». ВИСНОВКИ

Звертаючися до розуміння принципів адміністративного права, зазначимо, що це вихідні, об'єктивно зумовлені основоположні засади, відповідно до яких формується й функціонує система та зміст цієї галузі права. Подібне визначення не претендує на всебічність. Однак, як вбачаємо, воно в цілому правильно орієнтує законодавця, відзначає те найважливіше, що він зобов'язаний ураховувати під час створення соціально орієнтованого адміністративного права. Головним, що випливає з цього поняття, є нерозривна єдність суб'єктивного й об'єктивного, усвідомлення, що принципи адміністративного права формувалися протягом значного періоду, їм притаманна прийнятність прогресивних загальнодемократичних ідей. Іншими словами, за межами соціальної активності та практичної діяльності суб'єктів принципи адміністративного права не можуть бути сформовані й закріплені, тим більше реалізовані. Разом з тим -- і це важливо для законодавця -- принципи адміністративного права України мають об'єктивно відбивати потреби та інтереси суспільства й держави, реально відповідати існуючим відносинам.

Реформуючи адміністративне право України, законодавець не має права ігнорувати зазначені принципи, оскільки кожен із них відбиває відповідні взаємозв'язки окремих ланок системи, а також співвідношення нормативно-правових актів.

Принципи адміністративного права поділяються на такі види: 1) загальні принципи адміністративного права; 2) спеціально-галузеві принципи адміністративного права; 3) внутрішні принципи адміністративного права.

Проте наведена класифікація і перелік принципів адміністративного права не претендує на однозначність та вичерпність, ця проблема вимагає подальшого наукового аналізу.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА 1. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141.

2. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. № 2747-IV // Урядовий кур'єр. - 2005. - № 153, (№ 153-154).

3. Закон України від 13 січня 2011 р. № 2938-VІ «Про інформацію» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 48, ст.650.

4. Закон України від 23 січня 2011 р. № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 32, ст.314.

5. Закон України «Про захист прав споживачів» // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 30, ст.379.

6. Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 25, ст.283.

7. Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 35-36, N 37, ст.446

8. Адміністративне право України : [навчальний посібник] : [у 2-х томах] / [Галунько В.В., Олефір В.І., Пихтін М.П. та ін] ; за заг. ред. В.В. Галунька. -- Херсон : ПАТ «Херсонська міська друкарня» 2011. -- Т. 1 : Загальне адміністративне право. -- 627 с.