МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЗАОЧНОГО ТА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

КІРОВОГРАДСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ

КУРСОВА РОБОТА

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА"

"ЗАКОНИ ТА ПІДЗАКОННІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ"

КІРОВОГРАД - 2013

Зміст

Вступ

1. Закон та його види

2. Підзаконні нормативно-правові акти

3. Співвідношення закону та нормативно-правових актів

Висновки

Список використаної літератури

закон конституція нормативний акт

Вступ

Закони та підзаконні нормативно-правові акти являються відображенням соціальних норм суспільства. Їх зміст формується з розвитком суспільства. Для їх прийняття в кожній країні світу існує спеціальний законодавчий орган. В Україні процес прийняття законів відбувається в Верховній Раді України.

Саме поняття закон та підзаконні нормативно правові акти трактується у різних науковців по своєму. Один зазначає, що Закон це нормативно-правовий акт вищого представницького органу державної законодавчої влади (парламенту) або самого народу, що регулює найбільш важливі суспільні відносини, виражає волю й інтереси більшості населення, втілює основні права людини та інші загальнолюдські цінності та має найвищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів. Інший науковець стверджує, що Закон - нормативно-правовий акт, що регулює найбільш значущі, найважливіші суспільні відносини, шляхом встановлення загальнообов'язкових правил (норм). Ще інший - трактує закон, як один із видів відомих правил.

Наразі в Україні здійснюється реформа права, і вивчення особливостей нормативно-правових актів дуже важливо на цей момент, так як це допоможе проаналізувати українське законодавство, дозволить використати позитивні моменти і уникнути негативних наслідків, тому ця тема є дуже актуальною.

Дослідження місця і ролі законів, а також підзаконних нормативно-правових актів в курсовій роботі є для мене Метою з'ясування.

Ця мета полягає у дослідженні уявлень про закон і підзаконні нормативно-правові акти та їхню роль у правовій системі в умовах розподілу влади та дії принципу верховенства права.

З метою дослідження цих питань, комплексним підходом, проаналізовано місце й роль закону та підзаконних нормативно-правових актів в системі нормативно-правових актів України. Зазначений підхід можна застосувати при аналізі понять "закон", "законодавство", "законодавчий акт", "підзаконний нормативно-правовий акт".

Курсовою роботою я намагаюся дослідити, що повинні знати громадяни України про закони та нормативно-правові акти, як їх застосовувати в житті.

Насамперед, слід керуватися Конституцією України, в якій закріплено пріоритети невід'ємних та невідчужуваних прав і свобод людини, а також верховенства правового закону в системі нормативно-правових актів.

1. Закон та його види

Конституцією України передбачено, що Закон це документ, нормативний акт, який має вищу юридичну силу, приймається законодавчим органом держави в особливому порядку. У першу чергу звертаємо увагу на те, що закон -- це письмовий документ. Він може прийматися тільки спеціальним органом держави, який має назву законодавчого органу. Як вже зазначалося вище, в Україні це Верховна Рада України, або ж загальнонародним голосуванням (його називають референдумом). Враховуємо, те, що він приймається в особливому порядку. Дотримання цього порядку обов'язкове, відхилення від нього може потягнути за собою нечинність закону. Ще одна ознака закону -- його вища юридична сила, він "сильніший", аніж інші правила, інші правові акти, про які будемо вести мову нижче. Більш ширше значення Закону розкривається в його юридичних властивостях. Зокрема, як передбачено вимогами ст. 18 Конституційного договору: "Виключно законами визначаються: 1) регулювання питань про права та свободи людини і громадянина, громадянство" і т. д. (всього 12 пунктів); він має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативних актів. Це знаходить свій вираз у тому, що акти всіх інших органів держави повинні відповідати закону і не суперечити йому, крім того, закон може бути скасований або змінений лише тим суб'єктом, який його встановлював; для законів встановлюється особливий порядок їхнього прийняття і введення в дію, який закріплюється у конституції та інших спеціальних законах.Важливо й те, що закон установлює правила, обов'язкові для всіх, хто перебуває на території держави, яка його прийняла. Закону України повинні дотримуватися й громадяни нашої держави, й іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території нашої країни. Якщо ж особа порушує закон, її чекає притягнення до юридичної відповідальності. Якщо взяти за основу характеристику закону як правового документа вищої юридичної чинності, то це буде означати, що закон є незаперечним, тобто ніякий інший орган, крім законодавчого, не може його скасувати або змінити; усі інші нормативні акти (державних органів, громадських організацій, комерційних корпорацій) перебувають "під" законом, є підзаконними. Вони грунтуються на законах і не суперечать їм. До законів належать: Конституція - Основний Закон держави, що має найвищу юридичну силу, кодекси нормативні акти, які регулюють велику кількість відносин у певній сфері (в Україні, наприклад, діють кримінальний, цивільний, сімейний, земельний і чимало інших кодексів).

Кожна держава має цілий ряд питань, які вимагають правового врегулювання, але в той же час не потребують закріплення, шляхом прийняття законів. Для їх урегулювання існують підзаконні нормативно-правові акти.В Україні до них відносять Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств, рішення органів місцевого самоврядування -- сільських, селищних, міських, районних та обласних рад, акти місцевих органів державної виконавчої влади -- розпорядження районних та обласних державних адміністрацій. Підзаконні нормативно-правові акти приймають державні органи, ці акти обов'язково повинні відповідати законам і забезпечувати їх виконання. Нормативні акти, які приймає держава, повинні відповідати один одному, але, крім того, передбачена певна, назвемо, вертикаль їх юридичної сили.

Основним законом є Конституція держави, яка має найвищу юридичну силу і втілює принцип верховенства права. Термін "конституція" латинського походження (constitutio) і означає "засновую", "установлюю". Розуміння конституції як основного закону суспільства формується, починаючи з XVIII століття. Першими такими конституціями були американська (1787 р.), французька (1751 р.).

Залежно від способу вираження основного закону держави розрізняють писані і неписані конституції. Писана конституція може складатися як з одного, так і із кількох окремих документів, що були прийняті в різний час і офіційно проголошені основними законами держави. Так, Конституція Швеції складається з акта "Форма правління", акта про престолонаслідування і акта про свободу друку. Неписаною конституцією називають сукупність несистематизованих законів, судових прецедентів і звичаїв, які фактично закріплюють певний державний лад у країні, проте є не проголошеними формально її основними законами. Неписані конституції мають Великобританія, Нова Зеландія, Ізраїль. Зокрема, Конституція України має найвищу юридичну силу, будь-який закон переважає інші нормативні акти, крім Конституції.

У різних країнах після побудови підприємства, установи чи може житлового будинку будівельники не поспішають асфальтувати пішохідні доріжки. Лише з часом, коли люди їх протоптують по газонах, визначаючи найдоцільніше розташування доріжок, кладуть покриття. Так само і закони та інші нормативно-правові акти часто закріплюють норми, які раніше були встановлені, запроваджені іншими правилами. Норму моралі про необхідність підтримки людей похилого віку наразі закріплено в законодавстві, також законом закріплено традиційне право бабусі та дідуся зустрічатися та спілкуватися зі своїми онуками.

Громадяни, які час від часу користуються законодавством можуть сказати, що нормативні акти мають спільні з законом ознаки за предметом регулювання, порядком внесення змін та юридичною силою (Декрети Кабінету Міністрів України, видані відповідно до ст. 971 Конституції України) або ж за предметом регулювання та особливостями порядку наступного законодавчого урегулювання (Укази Президента України, видані на підставі п. 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України 1996 року). Як ми раніше зазначали, створення закону має пройти спеціальну процедуру, тобто особливий порядок прийняття закону є однією з його ознак.Сама процедура розроблення і прийняття законів називається законодавчим процесом, який має кілька етапів. Порядок прийняття законів України визначає Конституція України. Статтями 91, 93, 94 Конституції України визначено стадіїї законодавчого процесу.

Так, вимогами ст. 91 Конституції України передбачено, що Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу. У статті 93 Конституції України викладено, що право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутам України та Кабінету Міністрів України. Статтею ж 94 Конституції Українт передбачено, що Закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. Офіційно оприлюднюється, схвалюється та підписується такий закон в разі, якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув його для повторного розгляду. Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У разі, якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і опубліковується за його підписом. Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

2. Підзаконні нормативно-правові акти

Підзаконні нормативні правові акти -- це акти, які приймаються уповноваженими правотворчими суб'єктами на основі і на виконання законів і не повинні суперечити їм.

Існування підзаконних нормативних актів у правовій системі обумовлене багаторівневою структурою самих суспільних відносин, які потребують як законодавчого, так і підзаконного (в тому числі локального) нормативного регулювання; необхідністю оперативного, компетентного і професійного вирішення питань у відповідних сферах життєдіяльності суспільства. Акти цієї групи можна класифікувати за такими критеріями:

- нормативні акти глави держави, уряд центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів і посадових осіб місцевого самоврядування та ін.;

- загальні (нормативні акти Президента, уряду, іноді центральних органів виконавчої влади, які обов'язкові для виконання на всій території держави);

- відомчі (нормативні акти органів спеціальної компетенції -- міністерств, відомств, які поширюються тільки на організації і осіб данного відомства);