Будучи за своїм характером природним, право на особисту свободу та особисту недоторканність разом з тим не є абсолютним, адже трапляються випадки, коли захист легітимного суспільного інтересу, прав і свобод інших осіб потребує його обмеження і тому є соціально виправданим. Перш за все це стосується сфери кримінального судочинства, де стикаються суспільні й особисті інтереси, виникають гострі конфліктні ситуації, розв'язання яких потребує застосування заходів процесуального примусу. Надаючи можливість компетентним державним органам їх застосовувати, держава має на меті запобігти зловживанню правом з тим, щоб реалізація прав однієї особи не шкодила правам і свободам інших.

Реальність права на свободу й особисту недоторканність спирається на систему юридичних механізмів, що забезпечують його дію і тому набувають значення юридичних гарантій. Найважливішими з них є вперше встановлений Конституцією України судовий порядок арешту та взяття під варту, чітка регламентація в галузевому законодавстві підстав і строків цих примусових заходів. Судова процедура суттєво підвищує рівень захисту прав і свобод людини, оскільки містить низку гарантій від свавільного їх обмеження, сприяє винесенню законного та обґрунтованого рішення.

Разом із тим, безумовно, аналіз право реалізаційної практики виявив певні її недоліки, обумовлені як пробільністю чинного правового регулювання, так і недостатньо чітким виконанням нормативних приписів правозастосувачами.

Для вдосконалення слідчої та судової практики в частині застосування запобіжних заходів у вигляді затримання та взяття під варту в процесі дізнання та досудового слідства необхідно, на наш погляд, здійснити комплекс заходів законодавчого, організаційного, навчально-методичного характеру. Перш за все це стосується прискорення прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу України, в якому враховуватимуться міжнародні стандарти захисту права кожного на свободу і особисту недоторканність.

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 р. - Х.: Одіссей, 2011. - 56 с.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України (станом на 01.09.2010 р.). - Х.: ТОВ Одіссей, 2010. - 232 с.

3. Кримінальний кодекс України (станом на 15.01.2011 р.). - Х.: Одіссей, 2011. - 224 с.

4. Грошевой Ю. М., Вапнярчук В. В., Капліна О. В., Шило О. Г. Досудове розслідування кримінальних справ: Навчальний посібник (За заг. ред. Грошевой Ю. М. - Х.: ФІНН, 2009. - 328 с.

5. Борисов В. І., Глинська Н. В., Зеленецький В. С., Шило О. Г. Проблеми затримання та взяття під варту на досудовому провадженні по кримінальній справі/. - Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2005. - 352 с.

6. Пономаренко А. Гарантії прав і законних інтересів підозрюваного та обвинуваченого, яких ізольовано на стадії досудового розслідування// Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 8. - С. 178-181

7. Окремі рішення Європейського суду з прав людини проти України, які стосуються МВС/. - Х.: Харківська правозахисна група, 2009. - С. 137-149

8. Сальвиа Микеле де. Прецеденты Европейского суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящиеся к Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. Судебная практика с 1960 по 2002 г./ - СПб.: Юрид. Центр Пресс, 2004. 1052 с.

9. Судова практика Європейського суду з прав людини. Рішення щодо України/. - К.: Праксіс, 2005. - 415 с.

10. Макаренко Є. Затримання підозрюваного у вчиненні злочину: проблеми теорії і практики застосування// Правознавець Придніпров'я. - 2009. - № 5. - С.12

11. Чернова А. Затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину: проблеми теорії та практики// Вісник прокуратури. - 2010. - № 8. - С. 79-84

12. Назаров В. Проблеми допустимості обмеження конституційних прав громадян при застосуванні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту// Вісник Національної академії прокуратури України. - 2008. - № 4. - С. 28-32

13. Борисов В. І. затримання та взяття під варту в процесі дізнання та досудового слідства в Україні. - Харків, 2004. - С. 24

14. Маслов И. Сроки содержания под стражей в свете решений Европейского Суда по правам человека// Законность. - 2009. - № 11. - С. 18-21

15. Туманов В. Разумный срок предварительного заключения// Российская юстиція. - 2000. - № 6. - С. 33-42