Зміст

Вступ

1. Правова охорона торговельних марок в Україні

1.1 Джерела права інтелектуальнї власності стосовно торговельних марок

1.2 Поняття та види торговельних марок

1.3 Умови надання правової охорони знакам для товарів і послуг

1.4 Способи захисту прав на знак для товарів і послуг

2. Захист прав на торговельні марки в господарських судах України

2.1 Система і структура господарських судів

2.2 Порядок звернення до господарських судів України

2.3 Вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав на знаки для товарів і послуг

2.4 Проблеми судового розгляду справ у спорах, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності

• 3. Використання спеціальних знань при захисті прав на торговельну марку в господарському судочинстві
• 3.1 Поняття та види спеціальних знань
• 3.2 Експертиза у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності на торговельні марки
• 3.3 Проведення судових експертиз у спорах, пов'язаних із визнанням свідоцтва на торговельну марку недійним
• 3.4 Проведення судово-експертних досліджень у спорах щодо порушення прав власника свідоцтва на торговельну марку

Висновки

Рекомендації

Список використаних джерел

ВСТУП

інтелектуальний власність захист

У наш час бурхливо розвивається економіка, заснована на знаннях, в якій інтелектуальна власність стає основною з рушійних сил. Саме інтелектуальна діяльність та її результати -- інтелектуальна власність набувають пріоритетного значення в усій системі суспільно корисної діяльності людей. Саме ці чинники уже визначають стратегію і тактику соціально-економічного розвитку будь-якої країни світу, у тому числі України.

XXI століття є епохою суцільної інтелектуалізації. В одних країнах її рівень уже досить високий, в інших цей процес лише розпочався, у третіх ще не починався. Але жодна країна світу, якщо вона хоче успішно розвиватися, процесу інтелектуалізації уникнути не зможе. Це об'єктивний, закономірний процес розвитку сучасної цивілізації.

Актуальність теми. Зростання ролі й значення інтелектуальної власності зумовлює необхідність належного забезпечення її правової охорони. Водночас, найбільш ефективним способом захисту інтелектуальної власності, в тому числі й права на торговельну марку, на сьогодні видається судовий захист. Враховуючи чисельність існуючих зареєстрованих та незареєстрованих, на території України, торговельних марок, зростання випадків недобросовісної конкуренції, зловживання правом та ряду інших порушень добрих звичаїв ділового обороту, саме захист порушених прав у порядку господарського судочинства є достатньо актуальним та потребуючим детального вивчення.

Торговельні марки є реалією сьогоднішнього українського ринку, бо завдяки своїй здатності відрізняти товари і послуги одних суб'єктів господарювання від інших викликають потрібні асоціації у споживача та надають можливість правовласнику отримувати конкурентні переваги у ринкових відносинах.

У чинному законодавстві Україні використовуються три терміна, якими позначається один і той самий об'єкт інтелектуальної власності: торговельна марка, знак для товарів і послуг, товарний знак.

Цивільний кодекс України (далі - ЦК України) містить кодифіковані загальні норми прав інтелектуальної власності на торговельні марки та визначає сам термін «торговельна марка», згідно ст. 492 торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів. Україна. Закони. Цивільний Кодекс України: [закон № 435-IV : принятий Верховною Радою 16 січня 2003 р. : станом на 15 січня 2011 р.]. - Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2003. - № 18, № 19-20, № 21-22. - ст. 144. - (Актуальний закон). - із змінами.

Суть права на використання торговельної марки полягає в можливості її необмеженого комерційного використання для позначення товарів і послуг, що виробляються, реалізуються та надаються, а також у виключному праві власника прав перешкоджати, забороняти чи дозволяти використовувати це позначення іншим особам.

В Україні на цей час створена достатня законодавча база для охорони прав на торговельні марки, яка в цілому відповідає вимогам, які встановлені міжнародними правовими актами та дозволяє реалізувати механізми набуття, використання та захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності. Однак на сьогодні важливим є подальше удосконалення чинного законодавства щодо питань, пов'язаних із забезпеченням ефективного захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, зокрема правозастосовної практики.

Останнім часом, як результат економічного розвитку країни, спостерігається зростання кількості спорів з питань інтелектуальної власності, переважно це спори щодо знаків для товарів і послуг, що розглядаються в судовому порядку.

Право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке виникає у суб'єкта як правова можливість тільки в момент порушення або оспорювання належних йому прав та законних інтересів на всіх стадіях від створення знака для товарів і послуг до його введення у господарський обіг.

Властивості і специфіка знаків для товарів і послуг стосовно маркованих ними товарів обумовлюють певні особливості проведення процедури розв'язання спорів, пов'язаних із правовідносинами, що виникають у процесі їх створення й використання.

Так, особливістю спорів, пов'язаних із захистом прав на об'єкти інтелектуальної власності, є те, що переважно вони не можуть бути вирішені судом без залучення фахівців-експертів. Без проведення експертних досліджень висновок суду, наприклад, про наявність/відсутність подібності до ступеня змішування об'єктів права інтелектуальної власності позивача та відповідача і, як наслідок, наявності/відсутності порушення виключного права позивача вважатиметься необґрунтованим, оскільки зробленим за неповно з'ясованими обставинами і матеріалами справи. Доказова інформація, отримана в результаті проведення судових експертиз, дає можливість суду швидко й обґрунтовано виносити рішення при розгляді спорів.

Існує дві основні категорії справ стосовно інтелектуальної власності: щодо існування права (за позовами фізичних і юридичних осіб до патентного відомства) і його порушення (за позовами фізичних і юридичних осіб до інших суб'єктів господарювання).

Сьогодні в нашій країні склалась непроста ситуація з такими справами враховуючи, що кількість місцевих судів, у тому числі і господарських в Україні досить велика, суди розміщені по всій території держави, при цьому не всі судді мають спеціальну підготовку у сфері інтелектуальної власності, а тому вирішення питань, пов'язаних із розглядом в апеляційній і касаційній інстанціях, затягуються, оскільки для розгляду,наприклад, касаційних справ, сторонам іноді доводиться долати дуже великі відстані. Тобто ситуація ускладнюється саме тим, що Україна - це велика територія з багатомільйонним населенням, що є причиною існування чималої кількості справ.

Саме у зв'язку з цим, виникла ідея про спеціалізацію суддів у системі господарських судів України, де розглядається переважна кількість справ у сфері інтелектуальної власності і для цього у Вищому господарському суді України була створена Судова палата з розгляду справ у спорах, пов'язаних із захистом прав на об'єкти інтелектуальної власності, створені судові палати в апеляційних господарських судах, запроваджено спеціалізацію у місцевих господарських судах.

У цілому фахівці (Паладій М., Москаленко В., Дорошенко 0., Філатов 0., Дубинський М. та інші) оцінюють створену в Україні систему судового захисту прав інтелектуальної власності, як досить ефективну, враховуючи, що ті проблеми, які виникають при розгляді таких справ в нашій державі вирішуються завдяки серйозній, ефективній, наполегливій діяльності судової палати Вищого господарського суду України з інтелектуальної власності, керівників судових органів та завдяки існуванню судової експертизи в цій сфері.Паладій М. Удосконалення державної системи правової охорони інтелектуальної власності - важлива складова інноваційного розвитку // Інтелектуальна власність, 2010. - N2 4. - с. 9-21.

Москаленко В. Про поглиблення спеціалізації суддів та деякі питання вдосконалення процесуального законодавства // Інтелектуальна власність, 2007. - N2 2. - с. 39-41.

Про судових експертів та інтелектуальну власність// Інтелектуальна власність, 2010. - N2 1. - с. 4-16.

В той же час, у системі судового захисту прав інтелектуальної власності в Україні залишаються певні проблеми, що виникають під час застосування законодавчих норм у ході судового розгляду спорів щодо прав інтелектуальної власності на торговельну марку, які потребують свого вирішення для подальшого розвитку і нормального функціонування створеної системи.

Предметом дослідження є система нормативних актів, які регулюють відносини щодо судового захисту прав та проведення у їх межах експертних досліджень щодо знаків для товарів і послуг, а також спеціальна література, наукові збірники праць, періодичні видання щодо знаків для товарів і послуг та практики господарських судів.

Мета і завдання дослідження. Основна мета полягає в тому, щоб на основі аналізу законодавчих актів, які регулюють правовідносини щодо знаків для товарів і послуг, а також теоретичних положень вітчизняної та зарубіжної науки та практики їх застосування розглянути основні теоретичні й методологічні засади судового захисту порушених прав на знаки для товарів та послуг в Україні, визначити особливості здійснення експертного дослідження, вимоги до нього, та виробити рекомендації стосовно вдосконалення системи охорони та судового захисту прав інтелектуальної власності в Україні, призначення та виконання експертного дослідження залежно від предмету судового розгляду у процесі вирішення спорів щодо знаків для товарів і послуг

Реалізація поставленої в магістерській роботі мети потребує вирішення наступних завдань:

- розглянути особливості правового статусу знаків для товарів і послуг та зміст їх основних функцій;

- дослідити сутність правової охорони та умов охороноздатності знаків для товарів і послуг;

- визначити та проаналізувати основні види спорів щодо знаків для товарів і послуг;

- проаналізувати практику правозастосування господарських судів України;

- підвести підсумки й розробити висновки та пропозиції з метою вдосконалення механізму судового захисту та проведення експертного дослідження прав на знаки для товарів і послуг в Україні.

Нормативною базою магістерської роботи є міжнародне законодавство у галузі інтелектуальної власності, зокрема Паризька конвенція з охорони промислової власності; Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків, Ніццька угода про міжнародну класифікацію знаків тощо, а також національне законодавство в галузі інтелектуальної власності: Конституція України, Цивільний Кодекс України, закони “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”, “Про судову експертизу” та інші, а також практика правозастосування господарських судів України.

Теоретичну основу дипломної роботи склали роботи сучасних фахівців України та близького зарубіжжя, які працювали над даною проблемою.