Виключні права власника патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід і деклараційного патенту на секретну корисну модель обмежуються Законом України "Про державну таємницю". Власник патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи деклараційного патенту на секретну корисну модель має право на одержання від державного органу, визначеного Кабінетом Міністрів України, грошової компенсації на покриття витрат за сплату зборів, передбачених цим Законом.

Власник патенту може використовувати попереджувальне маркування із зазначенням номера патенту на винахід, корисну модель на продукті чи на упаковці продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу.

Патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати об'єкт без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з Закону порушенням прав, що надаються патентом.

Власник патенту має право дати будь-якій особі дозвіл на використання об'єкту на підставі ліцензійного договору, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) такий дозвіл надається тільки за погодженням із Державним експертом.

Договір про передачу права власності на об'єкт і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі. Сторона договору має право на офіційне загальнодоступне інформування інших осіб про передачу права власності на об'єкт або видачу ліцензії на використання об'єкту. Права, що випливають з патенту, не зачіпають будь-які інші особисті майнові чи немайнові права автора, що регулюються іншим законодавством України.

Виключне майнове право власника патенту - це його монопольне право. Патентовласник отримує право, забезпечене законом та вирішує хто буде, а хто не буде використовувати його запатентований винахід, корисну модель при умові, що він виплачує будь-які необхідні періодичні платежі за підтримання чинності відповідного патенту.

Права патентовласника на такий об'єкт промислової власності як винахід, корисну модель зазвичай обмежені рядом різноманітних обставин. По-перше, формула винаходу, що визначає монополію, може бути переглянута або призначена недійсною судами через недоліки, що не були виявлені до видачі патенту. По-друге, якщо винахід представляє собою вдосконалення або розвиток раніше існуючого патенту, патентовласнику можливо потрібно буде отримати ліцензію та здійснити ліцензійний платіж власнику більш раннього патенту. По-третє, права патентовласника зазвичай обмежені патентним законом незалежно від юридичної сили його патенту. В більшості патентних систем від патентовласника потребується, наприклад, використовувати його винахід або від свого власного імені або шляхом надання іншим особам ліцензії на його використання, якщо він бажає зберегти свою монополію. Наприклад, примусова ліцензія може бути видана третім особам, якщо запатентований винахід не використовується або недостатньо використовується у країні. По-четверте, правовим обмеженням права патентовласника використовувати його винахід являється те, що запатентований винахід часто може використовуватися патентовласником або третіми особами, уповноваженими патентовласником, якщо цього потребують суспільні інтереси.

За винятком виключення вищезгаданих обмежень, видача патенту дозволяє його власнику не допускати використання запатентованого об'єкту іншими особами. Право власника називається виключним через те, що воно дозволяє виключити інших осіб із використання винаходу, а також через те, що власник являється єдиною особою, якій дозволено використовувати об'єкт до тих пір, поки інші особи не отримають дозвіл на здійснення подібної дії шляхом, наприклад, видачі ліцензії. На практиці це виключне право патентовласника має два основних застосування: охорону від порушення патентних прав та можливість передавати або ліцензувати право на винахід повністю або частково.

1.3 Строк дії прав на патент

Законодавець чітко визначає строк, протягом якого діють майнові права на патент на різні об'єкти промислової (інтелектуальної) власності. Питання визначення строку дії прав на патент в українському законодавстві базувалось на світовій практиці, багаторічних переговорах, наслідком яких стало укладення таких міжнародних конвенцій як Паризька конвенція про охорону промислової власності, Договір про патентну кооперацію, угоди ТРІПС. В статті 33 угоди ТРІПС зазначено, що строк дії охорони не повинен закінчуватися до закінчення двадцятирічного періоду від дати подання заявки. Дане положення збігається з українським законодавством (Цивільним Кодексом України).

Строк дії деклараційного патенту на винахід становить 6 років від дати подання заявки. Строк дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням власника цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років. За подання клопотання сплачується збір.

Згідно з частиною 4 та 5 статті 465 Цивільного кодексу України строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на корисну модель спливає через десять років від дати подання заявки на корисну модель в установленому законом порядку.

Згідно частини 4 статті 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» строк дії деклараційного патенту на корисну модель становить 10 років від дати подання заявки. Строк дії патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід і деклараційного патенту на секретну корисну модель дорівнює строку засекречування винаходу (корисної моделі), але не може бути довшим від визначеного за цим Законом строку дії охорони винаходу (корисної моделі).

РОЗДІЛ 2. ПОРУШЕННЯ ПРАВ ВЛАСНИКА ПАТЕНТУ НА ВИХІД І КОРИСНУ МОДЕЛЬ

право патент кримінальний відповідальність

Відповідно до статті 34 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки.

Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Порушення виключного права патентовласника включає в собі несанкціоноване використання запатентованого об'єкту третіми особами. Створення об'єкту, зокрема, доведення його до промислової реалізації, зазвичай, потребує значних витрат зі сторони заявника - майбутнього власника патенту. Тому патентовласник бажає компенсувати ці витрати з вигодою при подальшій експлуатації запатентованого об'єкту, зокрема, шляхом продажу продуктів, виготовлених на основі об'єкту.

Патентовласник відповідає за виявлення порушень та доведення їх до відома порушника. В багатьох країнах існує норма, що передбачає, що патентовласник не може погрожувати судовим позовом, не прийнявши перед тим контрзаходів, включаючи відшкодування збитків, якщо буде доказано, що погрози не мали підстав. З практичної точки зору ввічливий лист, що інформує про існування патенту передбачає те, що патентовласник подасть позов, якщо порушення буде продовжуватися. Доказано, що такий лист є досить ефективним для припинення порушення прав.

Наступним кроком буде перегляд питання про надання ліцензії. Багато спорів вирішуються на ранній стадії шляхом переговорів про видачу ліцензії, при чому умови ліцензування відображають мистецтво ведення переговорів сторонами. Але якщо патентовласник не охоче погоджується видати ліцензію на умовах, прийнятних для ліцензіата, він може звернутися за допомогою по факту порушення, потребуючи накладення судової заборони на порушення. Незмінною правовою відповіддю порушника, що бажає продовжувати конкуренцію, є позов про визнання патенту недійсним. Проте, як було зазначено вище, більшість спорів про порушення прав на патент вирішуються шляхом переговорів.

2.1 Шляхи здійснення порушення прав на патент

Є декілька шляхів здійснення порушення прав на патент. По-перше, може виникнути ситуація, коли право на патент умисно порушуються, іншими словами, має місце або пряме копіювання об'єкту або навіть незначна його зміна чи модифікація. Така форма порушення може виникнути через те, що третя особа нерозбірлива у засобах, або тому, що вона отримала інформацію від свого патентного повіреного про те, що даний патент, або один чи декілька пунктів формули не мають юридичної сили.

При такій формі порушення зазвичай не виникає аргументів відносно того, наскільки реально виникнення факту порушення. Якщо всі ознаки запатентованого об'єкту скопійовані, порушення має мати місце.

Інша ситуація може виникнути тоді, коли порушення є умисне, але була спроба уникнути його. Часто це трапляється у випадках розпродажу продукту, який містить об'єкт, або публікації патентного документу. Зазвичай публікація окреслює проблему та вказує на спосіб її вирішення. Потім треті особи стараються знайти альтернативний шлях. І хоч треті особи стараються «винайти» новий об'єкт, використовуючи при цьому основну ідею автора, результат не завжди явно виходить за межі об'єму формули. Це є найбільш загальна форма порушення патентних прав, яка дає початок більшості судових спорів. Остання ситуація-випадкове порушення. Як тільки патентовласник зустрічається з чимось таким, що втілює його ідею, він думає, що його об'єкт копіюється. Проте, це не обов'язково так завжди, оскільки може бути багато людей, зайнятих в один і той же час вирішенням конкретної задачі. Наприклад, усі науково - дослідницькі відділи великих організацій можуть працювати над однією і тією ж проблемою. Таким чином, третя особа фактично іншим шляхом прийшла до подібного, якщо не ідентичного, технічного рішення.

2.2 Елементи при встановленні порушення патентних прав

Для встановлення факту порушення патентних прав патентовласник повинен доказати усі наступні елементи: здійснення забороненої дії; заборонена дія мала мати місце після публікації заявки або видачі патенту, якщо немає жодної іншої публікації; заборонена дія мала мати місце у країні видачі патенту; заборонена дія мала мати місце по відношенню до предмету, що підпадає під охорону патенту.

Найбільш важливим елементом при встановленні факту порушення являється здійснення забороненої дії. Такі дії перераховані у законах. Заборонені дії - це такі дії, що пов'язані з виготовленням, використанням, продажем чи ввозом запатентованого продукту, або використанням запатентованого способу, або виготовлення, використання, продажем, чи ввозом продукту, отриманого безпосередньо запатентованим способом.