Законодавство України передбачає покарання за порушення прав на патент. Зокрема, порушник підлягає адміністративній та кримінальній відповідальність за певні види порушень, які будуть розглянуті нижче.

Захист прав і законних інтересів патентоволодільців та інших осіб, що є власниками прав на запатентовані винаходи, корисні моделі здійснюється застосуванням передбачених законом форм, засобів і способів захисту прав, переважно в юрисдикційній формі. Неюрисдикційна форма, тобто вчинення потерпілим заходів самозахисту порушених прав, трапляється зрідка і здебільшого зводиться до відмови від вчинення дій, що суперечать укладеному ліцензійному договору.

Юрисдикційна форма захисту патентних прав, у свою чергу, передбачає судовий та адміністративний порядок їх захисту. Домінуючим є судовий порядок, оскільки адміністративний захист патентних прав здійснюється лише у випадках, прямо вказаних у законі.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» захист прав на такі об'єкти здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку. Слід зазначити, що патентні спори розглядаються цивільними, адміністративними, господарськими і третейськими судами(в залежності від того ким є позивач і відповідач). Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про: авторство; встановлення факту використання об'єкту; встановлення власника патенту; порушення прав власника патенту; право попереднього користування; компенсації. Розгляд патентних спорів у місцевих та господарських судах здійснюється за загальними правилами судової процедури, які передбачено в Цивільному процесуальному кодексі України та Господарсько-процесуальному кодексі України. Спори, передані за рішенням сторін до третейського суду, вирішуються відповідно до регламенту даного третейського суду.

Взагалі, цивільно-правові санкції застосовуються до усіх випадків правопорушення патентних прав, тоді як кримінальні санкції доступні лише при визначених обставинах, а саме, у випадках умисного порушення. Зазвичай кримінальні санкції включають присудження компенсації за нанесення збитків, накладення судової заборони або будь-який інший засіб судового захисту, передбачений у загальному законі, таке як конфіскація та знищення незаконних продуктів чи інструментів, що використовуються для виготовлення таких продуктів.

Якщо патентоволоділець встановить у суді, що порушення було здійснене або здійснюється, він має право на грошову компенсацію збитків, суму яких встановлює суд. Така компенсація стягується з порушника патентних прав лише за порушення, здійснене з дати публікації патентним відомством заявки або у виданому патенті. Сума збитків може бути визначена по крайній мірі двома різними способами. Першим способом є встановлення збитків на рівні фінансових втрат, понесених патентоволодільцем в результаті порушення патентних прав. Відповідно до другого способу визначення збитків базувалось би на підрахуванні прибутку. Проте, це не означає, що патентоволоділець обов'язково отримає всю суму прибутку, отриману правопорушником на незаконних виробах, але, тим не менше, підрахування прибутку може бути цілком близьким до суми фактичного прибутку. Втрати також можна оцінити беручи до уваги відрахування патентоволодільцеві, що виплачуються будь-якими ліцензіатами. В цьому випадку суд може вирішити, що сума понесених збитків має бути нижчою від суми відрахувань патентоволодільцеві на кожен виріб, та оскільки вони являються збитками, а не відрахуваннями, можливо, що сума понесених збитків буде зафіксована на більш високому рівні.

Відповідно до деяких національних законів порушник патентних прав не має відшкодовувати збитки, якщо він докаже, що на дату порушення він не знав та не міг бути впевнений у порушенні.

Судова заборона являється забороною подальшого здійснення порушенню патентних прав. В такому випадку суд виносить судовий наказ, зобов'язуючи порушника патентних прав припинити виготовлення копій або незаконні дії по відношенню до запатентованого винаходу. Якщо незаконна дія ще не здійснена, але якщо третя сторона здійснила підготовку з наміром здійснити незаконну дію (неминуче порушення), судова заборона означає, що порушення патентних прав не може бути розпочато.

Кримінальні санкції залежать від структури кримінального права та процесуальних норм, що застосовуються у країні. Зазначимо, що українське законодавство передбачає кримінально - правову відповідальність за деякі порушення патентних прав.

3.1 Адміністративно-правова відповідальність

Стаття 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення стверджує наступне: «Незаконне використання права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп'ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, знака для товарів і послуг, топографії інтегральної мікросхеми, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин тощо), привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом, тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання, а також матеріалів, призначених для її виготовлення ».

Відповідно до статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (недобросовісна конкуренція), незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої.

Згідно з статтею 476 Митного кодексу України, Ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території товарів, призначених для виробничої або іншої підприємницької діяльності, з порушенням охоронюваних законом прав інтелектуальної власності тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією товарів, що переміщуються з порушенням права інтелектуальної власності.

Отже, характеризуючи відповідальність за адміністративні правопорушення, стає зрозумілим, що вона в основному зводиться до накладання штрафу на особу порушника.

3.2 Цивільно-правова відповідальність

Цивільний Кодекс передбачає наступні випадки, коли особа може звернутися за захистом своїх прав (як особистого немайнового так і майнового), про що зазначено у 16 статті. Крім того, в цій же статті зазначаються способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Також слід зауважити про те, що стаття 432 Цивільного Кодексу передбачає захист права інтелектуальної власності судом і зазначає:

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

2. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів;

4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь;

5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

Отже, як бачимо, особа вправі звернутися за захистом своїх прав в порядку цивільного судочинства у зазначених законодавством випадках.

3.3 Кримінально-правова відповідальність

Згідно з статтею 177 Кримінального кодексу України, незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціоналізаторської пропозиції, привласнення авторства на них, або інше умисне порушення права на ці об'єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, - караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, - караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, - караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення.

Як бачимо, кримінальна відповідальність за порушення прав промислової власності за правопорушення відрізняється розміром стягнень і масштабом покарань.

ВИСНОВОК

Необхідність створення в Україні ефективної системи охорони прав інтелектуальної власності викликана вимогою часу. Незалежною країна не може бути без економічного розвитку, а розвинута незалежна економічна структура держави неможлива без політики захисту права інтелектуальної власності.