МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

з дисципліни

Інтелектуальна власність

На тему: Захист прав на об'єкти інтелектуальної власності

Дніпропетровськ 2010

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальні положення про систему захисту прав інтелектуальної власності

1.1 Поняття та необхідність захисту прав інтелектуальної власності

1.2 Законодавство України в сфері захисту інтелектуальної власності

Розділ 2. Способи захисту права інтелектуальної власності

2.1 Цивільно-правовий захист прав інтелектуальної власності

2.2 Кримінально-правовий захист прав інтелектуальної власності

2.3 Адміністративно-правовий захист прав інтелектуальної власності

Розділ 3. Недоліки та перспективи удосконалення системи захисту прав інтелектуальної власності

3.1 Європейський досвід захисту прав інтелектуальної власності

3.2 Недоліки та шляхи удосконалення національного законодавства в сфері захисту прав інтелектуальної власності

Висновок

Перелік використаних джерел

Вступ

Темою даної індивідуальної роботи є "Захист прав на об'єкти інтелектуальної власності". Мета роботи - визначення поняття захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності відповідно до законодавства.

Завданням роботи є визначення загальних положень про систему захисту прав інтелектуальної власності, способів захисту права інтелектуальної власності та перспектив удосконалення системи захисту прав інтелектуальної власності. Одним з важливих прав людини є право на результати інтелектуальної, творчої діяльності. Ці результати, будучи об'єктом цивільних прав, створюють цивільні права та обов'язки. Ефективність охорони права інтелектуальної власності залежить від багатьох факторів, найголовнішим з яких є наявність досконалого законодавства та дієвих механізмів його застосування, в тому числі при захисті прав. Питанням вдосконалення правового поля в сфері інтелектуальної власності приділялася особлива увага за останні декілька років, особливо в контексті європейської інтеграції та вступу України до СОТ. Державні органи, до компетенції яких належить охорона права інтелектуальної власності, поступово здійснюють удосконалення законодавства. Разом з тим, практика його застосування виявляє досить багато проблемних питань. І це стосується як законодавчих суперечностей та колізій, так і неоднозначного, а іноді неправильного трактування тих чи інших норм, зокрема, суддями. З цього слідує втрата дієвого в усьому світі механізму захисту прав інтелектуальної власності в судовому порядку, та низькі гарантії можливості в повній мірі захистити свої права правовласникам. В Україні створено узгоджену систему захисту прав інтелектуальної власності, що включає в себе як законодавство, так і механізми й відповідну інфраструктуру для виконання законодавства. Ця система в цілому відповідає міжнародним стандартам у сфері інтелектуальної власності.

Розділ 1. Загальні положення про систему захисту прав інтелектуальної власності

1.1 Поняття та необхідність захисту прав інтелектуальної власності

Ефективне використання об'єктів інтелектуальної власності дає змогу підприємствам підвищувати свою конкурентноздатність і за рахунок цього здобувати стратегічні переваги на ринку. Але створення об'єктів права інтелектуальної власності, їх рекламування, дослідження ринку тощо потребують вкладення великих коштів. Значні доходи, які отримують від використання об'єктів інтелектуальної власності, приваблюють деяку категорію недобросовісних ділків, і з метою отримання вигоди, без дозволу використовують чужі літературні чи художні твори, торговельні марки, вина-ходи, промислові зразки. При цьому завдається шкода не тільки власникам прав інтелектуальної власності, винахідникам і авторам, а й державі, бо таке використання найчастіше є тіньовим і не передбачає сплати податків державі і винагороди авторам.

Власники прав повинні мати можливість вчиняти дії проти осіб, які порушують їх. права, з тим, щоб запобігти подальшим порушенням прав і компенсувати збитки, заподіяні внаслідок таких порушень. Без належного захисту прав інтелектуальної власності неможлива і міжнародна співпраця в галузі науки, культури, торгівлі та промисловості. Міжнародні зобов'язання України щодо належного захисту прав інтелектуальної власності випливають з її участі в чинних міжнародних угодах й з тих міжнародних угод, до яких Україна прагне приєднатися.

Об'єкти інтелектуальної власності відрізняються від інших об'єктів економічної діяльності і тому вимагають особливого підходу до захисту прав власності на ці об'єкти.

Особливістю об'єкту інтелектуальної власності як економічного товару є те, що його можна охарактеризувати як громадське благо, за такими ознаками:

? неконкурентний: споживання додаткової одиниці товару не збільшує граничних витрат на його виробництво;

? не виключний: важко або неможливо виключити додаткових індивідуумів від споживання даного товару.

Захист прав інтелектуальної власності - це правове забезпечення недоторканності цих прав, їх непорушності, а в разі порушення - застосування заходів примусового характеру, направлених на відновлення цих прав.

Право на захист з'являється у власника прав інтелектуальної власності тільки в момент порушення або оспорювання його прав і охоронюваних законом інтересів і реалізується в рамках охоронних цивільних, кримінальних та адміністративних правовідносин, які виникли при цьому.

Відсутність належного захисту інтелектуальної власності може бути серйозним обмеженням для міжнародної торгівлі (і діяти так само, як тарифи та квоти), оскільки іноземні виробники не зацікавлені продавати свою продукцію чи розміщати своє виробництво там, де вони можуть зазнати збитків від незаконного використання своїх наукових та технологічних досягнень. Недостатній рівень захисту інтелектуальної власності перешкоджає високотехнологічному експорту та прямим іноземним інвестиціям.

З іншого боку, у випадку забезпечення захисту прав інтелектуальної власності значно обмежується загальний доступ до творів та винаходів, і знижується суспільна вигода від їхнього використання. Коли ускладнюється доступ до життєво необхідних товарів для незахищених верств населення (н.п., проблема дорогих лікувальних препаратів у відсталих країнах) доцільність загальноприйнятих норм захисту інтелектуальної власності ставиться під сумнів. Ефект суттєвого обмеження доступу до певних товарів із введенням захисту інтелектуальної власності є найбільш імовірним для економік, які не мають конкурентних переваг в тій чи іншій галузі, в якій існує захист інтелектуальної власності.

Слід також зазначити, що додатковий захист інтелектуальної власності є певною формою державного протекціонізму, який порушує принципи економічної ефективності, що виконуються за умов конкурентного ринку. В деяких випадках надмірний і необґрунтований захист інтелектуальної власності може викликати зворотний ефект і стати причиною обмеження міжнародної торгівлі та неефективного надмірного інвестування в творчу та інноваційну діяльність.

Беручи до уваги, з одного боку, необхідність захисту інтелектуальної власності та, з іншого, можливість виникнення негативних ефектів від необґрунтованого захисту інтелектуальної власності, очевидною є потреба в компромісі між економічною ефективністю та стимулами до інтелектуальної діяльності, які підтримує захист інтелектуальної власності. В зв'язку з цим постає безліч додаткових питань щодо рівня оптимального захисту інтелектуальної власності та визначення критеріїв оптимальності. Як правило, при визначенні оптимальних параметрів захисту інтелектуальної власності порівнюються статичні ефекти (економічна ефективність) та динамічні ефекти (створення стимулів до економічного розвитку), короткострокові та довгострокові переваги.

При визначенні оптимального рівня захисту інтелектуальної власності необхідно враховувати такі показники:

_ Суспільний добробут (забезпечення прав інтелектуальної власності не повинно бути перешкодою до задоволення життєво необхідних потреб населення: важливо підтримувати баланс між економічною вигодою виробників та задоволенням потреб споживачів)

_ Економічна ефективність (ефективне розміщення ресурсів: треба зважити доцільність використання ресурсів з точки зору задоволення суспільних потреб)

_ Розвиток творчої та інноваційної діяльності

_ Сприяння міжнародній торгівлі та прямим іноземним інвестиціям

_ Сприяння поширенню та міжнародному обміну технологіями

В результаті такого аналізу прийнято загальні стандарти захисту інтелектуальної власності:

~ немайнові права інтелектуальної власності забезпечуються безперервно

~ майнові права мають обмежений період захисту, після якого надається вільний доступ до об'єктів інтелектуальної власності

~ вводяться деякі обмеження до захисту майнових прав, якщо він порушує зазначені критерії оптимальності захисту інтелектуальної власності.

У разі відсутності ефективної системи захисту відбуватиметься занепад і відставання в високотехнологічних галузях економіки і гальмуватиметься економічний розвиток. Держава має подбати про захист національної інтелектуальної власності на своїй території та за кордоном. Захист інтелектуальної власності є симетричним: щоб забезпечити захист своєї інтелектуальної власності за кордоном, держава має гарантувати такий же рівень захисту для іноземців на своїй території. З метою узгодження законодавчих норм у сфері інтелектуальної власності та забезпечення симетричного захисту інтелектуальної власності укладаються міжнародні угоди про інтелектуальну власність. Найважливішою такою угодою на даний момент є багатостороння Угода ТРІПС, укладена членами СОТ в 1995 році у результаті Уругвайського раунду.

1.2 Законодавство України в сфері захисту інтелектуальної власності

В Україні напрацьовано значну правову базу, яка стосується захисту прав інтелектуальної власності.

Норми регулювання права інтелектуальної власності закладено в Конституції України. Так, в статті 41 зазначено, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. А в статті 54 говориться, що громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Також в Україні діють спеціальні закони, що регулюють відносини в сфері права інтелектуальної власності.

Закон України "Про авторське право і суміжні права" охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права.