Законодавство України про авторське право і суміжні права базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з відповідних норм Цивільного кодексу України (1540-06), цього Закону, законів України "Про власність" (697-12), "Про кінематографію" (9/98-ВР), "Про телебачення і радіомовлення" (3759-12), "Про видавничу справу" (318/97-ВР), "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм" (1587-14) та інших законів України, що охороняють особисті немайнові права та майнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав.

Закон України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних" визначає правові основи розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних і спрямований на захист інтересів суб'єктів авторського права і суміжних прав та захист прав споживачів. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних.

Закон України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування" визначає особливості державного регулювання діяльності, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць. Цей Закон визначає особливості державного регулювання діяльності, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць.

Закон України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо захисту прав інтелектуальної власності" змінює покарання за порушення права інтелектуальної власності. Так, наприклад, за дії, які порушують права інтелектуальної власності, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі встановлюється покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для їх виготовлення.

Певні норми щодо регулювання різних аспектів захисту прав інтелектуальної власності містяться і в інших Законах України, серед яких: "Про власність", "Про захист економічної конкуренції", "Про Антимонопольний комітет України", "Про інноваційну діяльність", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про господарські товариства", "Про об'єднання громадян", "Основи законодавства України про культуру", "Про інформацію", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про режим іноземного інвестування", "Про науково-технічну інформацію", "Про інвестиційну діяльність", "Про телебачення i радіомовлення", "Про захист інформації в автоматизованих системах", "Про наукову i науково-технічну експертизу", "Про наукову i науково-технічну діяльність", "Про інформаційні агентства", "Про рекламу", "Про видавничу справу", "Про народні художні промисли", "Про архітектурну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової iнформацiї та соціальний захист журналiстiв", "Про професійних творчих працiвникiв i творчі союзи", "Про кiнематографiю", "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності стосовно виконання вимог, пов'язаних із вступом України до СОТ".

Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності регулюється Господарським кодексом України. Ним регулюються наступні питання: правомочності щодо використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка; правомочності щодо використання торговельної марки; правомочності щодо використання торговельної марки, право на яку належить кільком особам; правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційного найменування; правомочності щодо використання неграфічного зазначення; використання назви країни походження товару; правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційної таємниці.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються і положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом та іншими законами.

Певні положення щодо регулювання права інтелектуальної власності регулюються й іншими кодексами України, а саме: Кодексом України про адміністративні правопорушення (витяг); Кримінальним кодексом України (витяг); Митним кодексом України (витяг); Кримінально-процесуальним кодексом України; Господарським процесуальний кодексом України; Кодексом законів про працю України (витяг); Цивільним процесуальним кодексом України.

Також до загального законодавства щодо регулювання права інтелектуальної власності відносяться Декрети кабінету Міністрів, а саме Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", Декрет Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію".

Регулювання інтелектуальної власності відображається і в Указах Президента України, таких як "Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні", "Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України до Світової організації торгівлі", "Про Програму заходів щодо завершення вступу України до Світової організації торгівлі", "Про Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні".

Інтелектуальній власності присвячено багато постанов і розпоряджень Кабінету міністрів України. Таких як: "Про заходи щодо інформаційного забезпечення процесу вступу України до Світової організації торгівлі", "Про затвердження Положення про Державний департамент інтелектуальної власності", "Про затвердження Концепції розвитку національної системи правової охорони інтелектуальної власності", "Про затвердження Концепції легалізації програмного забезпечення та боротьби з нелегальним його використанням", "Про утворення Державної патентної бібліотеки", "Про затвердження Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених)", "Про затвердження Порядку використання комп'ютерних програм в органах виконавчої влади", "Про внесення змін до Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності", "Про внесення змін до Порядку сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності", "Про затвердження Національного стандарту N 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності", "Про утворення Координаційної ради з питань захисту прав інтелектуальної власності УЄФА".

Також Державним департаментом інтелектуальної власності видаються відомчі нормативно-правові акти в сфері захисту права інтелектуальної власності, зокрема такі: Наказ Державного патентного відомства України про встановлення розміру плати за атестацію кандидатів у представники у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), Наказ "Про затвердження нормативних документів, необхідних для застосування Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених)", Наказ "Про запровадження у вищих навчальних закладах навчальної дисципліни "Інтелектуальна власність", Наказ "Про створення підрозділів з питань інтелектуальної власності", "Про затвердження Положення про порядок створення та головні функції тендерних комітетів щодо організації та здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти", Положення "Про державний реєстр представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених)", Наказ "Про затвердження Положення про Атестаційну комісію Державного департаменту інтелектуальної власності", Положення про Атестаційну комісію Державного департаменту інтелектуальної власності, Порядок складання кваліфікаційних екзаменів кандидатами у представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені), Положення про апеляційну комісію Державного департаменту інтелектуальної власності.

Розділ 2. Способи захисту права інтелектуальної власності

У законодавстві розрізняють дві основні форми захисту прав інтелектуальної власності - юрисдикційну і юрисдикційну.

Юрисдикційна форма захисту прав інтелектуальної власності полягає в тому, що, особа, права інтелектуальної власності якої порушено, звертається за захистом до суду, інших компетентних державних органів, уповноважених вжити необхідні заходи для відновлення порушеного права і припинення правопорушення.

У рамках юрисдикційної форми захисту прав інтелектуальної власності, у свою чергу, виокремлюють загальний (судовий) і спеціальний (адміністративний) порядки захисту порушеного права інтелектуальної власності.

За загальним порядком захист прав інтелектуальної власності та охоронюваних законом інтересів здійснюється судом. Основна маса таких спорів розглядається місцевими судами. Якщо обидва учасники спірних правовідносин є юридичними особами, то спір, що виник між ними, підвідомчий господарському суду. За згодою учасників правовідносин у сфері інтелектуальної власності спір між ними може бути переданий на розгляд третейського суду.

Спеціальною формою захисту прав інтелектуальної власності є адміністративний порядок їх захисту. Він застосовується як виняток із загального правила, тобто тільки в прямо передбачених законодавством випадках. Згідно із законодавством потерпілий може звернутися за захистом свого порушеного права до уповноваженого на це державного органу, зокрема, до Антимонопольного комітету України, Державної митної служби України, Державного департаменту інтелектуальної власності або до вищого органу відповідача, який в разі необхідності надає такий захист.

Неюрисдикційна форма захисту прав інтелектуальної власності передбачає дії в межах закону юридичних і фізичних осіб щодо захисту права інтелектуальної власності, які здійснюються ними самостійно (самозахист), без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів. Обрані засоби самозахисту не повинні суперечити закону і моральним засадам суспільства. При цьому способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

2.1 Цивільно-правовий захист прав інтелектуальної власності

Юрисдикційна форма захисту прав інтелектуальної власності передбачає цивільно-правовий, кримінально-правовий і адміністративний захист прав.

Цивільно-правовим захистом прав інтелектуальної власності є передбачені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється визнання або відновлення порушеного права інтелектуальної власності, припинення порушення, а також майновий вплив на порушника. Поряд з цивільно-правовим захистом прав інтелектуальної власності у сучасній юридичній літературі вирізняють господарсько-правовий захист порушених прав інтелектуальної власності підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних) та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.