У разі неналежної поведінки та ухилення від виховних заходів, рішення про звільнення від кримінальної відповідальності скасовується та реалізується кримінальна відповідальність. До «безумовного» звільнення належать ті його види, рішення про здійснення яких розглядається судом одноразово і приймається остаточно [Житний, 36].

Тобто, у всіх інших випадках, коли у нормах закону відсутні вимоги до поведінки особи при застосуванні до неї виховних заходів, кримінальна відповідальність скасовується остаточно і безумовно[12].

3. Підстави й умови загальних видів звільнення від кримінальної відповідальності

Розглядаючи загальні види звільнення від кримінальної відповідальності важливо визначити які саме норми закону слугують підставами для їх застосування.

Це передусім норми Загальної частини Кримінального кодексу України, виражені у статтях 45 - 49. Вони не визначають конкретного складу злочинів і можуть бути застосовані до необмеженого кола випадків, у яких суд знайде відповідність фактичних обставин справи підставам, вираженим у нормах цих статей[11].

Отже, до загальними видами звільнення від кримінальної відповідальності, безумовно, є:

а) звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК);

б) звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК);

в) звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК);

г) звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки (ст. 48 КК);

ґ) звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК);

З іншого боку, до загальних видів звільнення від кримінальної відповідальності, можливо, можна віднести і норму ч. 1 ст. 97 ККУ (звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із застосуванням примусових заходів виховного характеру). Хоча у цьому разі має бути обмовлено, що ст. 97 ставить жорсткі вимоги до суб'єкту злочину - ним може бути лише неповнолітній. Цим ст. 97 головним чином відрізняється від вказаних вище загальних видів звільнення від кримінальної відповідальності.

Особливі вимоги до суб'єкту злочину ставляться і у випадках звільнення за актами амністії або помилування. У законах про амністію чітко визначається соціальний статус осіб (вагітні, неповнолітні, ветерани і т.д. [Амністія 2007]), що скоїли злочини, але можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності. Цим вказана підстава відрізняється від загальних видів звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених у статтях 45 - 49, де соціальний статус не має жодного значення[14].

Отже, найбільш загальними, не прив'язаними до конкретного складу злочину та соціального статусу особи, є види звільнення від кримінальної відповідальності, визначені у статтях 45 - 49 Кримінального кодексу України.

3.1 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям

Відповідно до ч. 1 ст. 45 КК особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо після вчинення злочину щиросердно покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані їм збитки або усунула заподіяну шкоду. Умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям є:

1) Вчинення злочину вперше;

2) злочин має бути невеликої тяжкості, або необережним середньої тяжкості.

Які вчинили злочин вперше вважається особа, раніше не здійснювало злочини або вчинила злочин, але звільнене від кримінальної відповідальності або судимість за яке була знята або погашена. Дана стаття розповсюджується на осіб, які вчинили закінчений чи незакінчений злочин, крім готування до злочину невеликої тяжкості, так як у відповідності КК така особа не підлягає кримінальній відповідальності.

Дія коментованої статті поширюється на осіб, які вчинили одиничний злочин (що триває, триваючий, ускладнений), так як в даному випадку відсутня множинність злочинів. Під діяльним каяттям розуміється активна поведінка особи після закінчення злочину, що проявилася в добровільній явці з повинною, сприянні розкриттю злочину, відшкодування завданої шкоди або в загладжування іншим чином шкоди, заподіяної в результаті вчиненого злочину [14, с. 145].

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям переслідує мети полегшення розкриття скоєних злочинів і, найголовніше, максимально можливого відшкодування або пом'якшення наслідків злочину. Дійове каяття слід відрізняти від добровільної відмови. Перше можливо тільки після закінчення злочину, в тому час, як добровільна відмова від злочину полягає в припиненні особою готування до злочину або припинення дій (бездіяльності), безпосередньо спрямованих на вчинення злочину, якщо особа усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця. Якщо відмова добровільна і остаточна, то кримінальну відповідальність особа несе, лише в тому випадку, якщо фактично здійснене ним діяння містить інший склад злочину. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям можливе при наявності наступних обов'язкових ознак: вчинення злочину вперше.

Якщо особа раніше вже було притягнено до суду за інший злочин, але ця судимість знята або погашена у встановленому законом порядку; якщо особа раніше вже вчинила якийсь злочин, але строк давності притягнення до кримінальної відповідальності вже минув; якщо особа за раніше скоєний злочин було звільнено від кримінальної відповідальності, наприклад, у зв'язку з примиренням з потерпілим, то, у всіх розглянутих випадках особа може претендувати на звільнення від кримінальної відповідальності, добровільна явка з повинною[18].

Добровільна явка з повинною як ознака дійового каяття виражається в тому, що громадянин особисто і без примусу, за своєю власною волею звертається до відповідного правоохоронного органу (міліції, інший орган дізнання, до слідчого, прокурора або до суду) з усною або письмовою заявою про скоєний злочині. Явка з повинною є приводом для порушення кримінальної справи. У разі явки з повинною встановлюється особа, яка явилася і складається протокол, в якому детально викладається зроблена заява. Протокол підписується особою, що з'явилася з повинною і особою, що склав протокол. Явка з повинною звичайно являє собою безпосереднє звернення особи, яка вчинила злочин, в правоохоронні органи.

Але якщо особа з якихось причин не може з'явитися у відповідні органи для повідомлення про скоєне (хвороба, відсутність транспорту і т. п.), то про злочин можна повідомити по телефону, послати телеграму і т. п. [8, с. 37].

Мотиви прийняття рішення про явку з повинною (каяття, боязнь відповідальності, сором і т.д.) не мають значення. Рішення про явку з повинною може здійснюватися з ініціативи, порадою або в результаті переконання інших осіб. Явка з повинною має бути добровільною. Це означає, що за загальним правилом заява громадянина стосується вчиненого ним злочину, про який органам розслідування взагалі не було відомо. Разом з тим особа може з'явитися з повинною і в процесі розслідування вже порушеної кримінальної справи. Підставою для звільнення від кримінальної відповідальності така явка з повинною може служити лише в тому випадку, якщо органу розслідування на цей момент не було відомо особа, яка вчинила даний злочин, інакше кажучи, воно не було розкрито.

Явкою з повинною не визнається заява особи про вчинений нею злочин, зроблена після арешту за даний злочин, або якщо особа вимушена визнати висунуті йому звинувачення і докази. «Подібна явка може служити лише обставиною, що пом'якшує кримінальну відповідальність». Однак якщо особа взята під варту за вчинення одного злочину, але в ході попереднього розслідування воно звертається із заявою про вчинення іншого злочину, який невідомий правоохоронним органам або ними не розкрито, такі дії винної особи мають бути визнані явкою з повинною.

Таким чином, явка з повинною - це добровільне звернення особи, яка вчинила злочин, в правоохоронні органи із заявою про скоєний ним злочин за наявності в особи об'єктивної можливості уникнути притягнення до кримінальної відповідальності і покарання, скоєний злочин є злочином невеликої тяжкості.

Сприяння розкриттю злочину як ознака діяльного каяття виражається у вчиненні винним таких дій, які надають суттєву допомогу органам розслідування у встановленні фактичних обставин злочину, всіх осіб, які підлягають залученню в якості обвинувачуваних, у викритті винних і припинення їх злочинної діяльності, у виявленні знарядь злочину, майна, що підлягає поверненню потерпілим, майна, що підлягає зверненню до відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди (так звана співпраця зі слідством).

До таких дій, зокрема, відносяться:

1) щиросерде визнання вини у вчиненні злочину і пов'язані з цим визнанням детальні свідчення на допитах і очних ставках про фактичні обставини злочину, дозволяють органам розслідування здобути цінні докази, а на цій основі прийняти важливі процесуальні рішення, спрямовані на досягнення цілей кримінального судочинства;

2) особиста добровільна участь у передбачених законодавством про оперативно-розшукову діяльність оперативно-розшукових заходах міліції або іншого органу дізнання, спрямованих на розкриття злочину, встановлення фактичних обставин справи, осіб, причетних до скоєння злочину, місця їх знаходження, їх затримання, розшук і повернення викраденого і вилученого з обороту майна (зброї, наркотиків тощо) [8, с. 39].

Якщо спроби винного не призвели до позитивного результату, тобто, незважаючи на його допомогу, не вдалося встановити співучасників, виявити сліди злочину, інші докази, то саме по собі це не повинно перешкоджати звільненню від кримінальної відповідальності. Відшкодування збитків або інше загладжування заподіяної злочином шкоди. Воно полягає в добровільному, по можливості, повне усунення або пом'якшення негативних наслідків вчиненого злочину.

Якщо мова йде про збиток майновий, тобто про збитки, заподіяних злочином (крадіжкою, здирством, грабіжництвом, шахрайством та іншими корисливими злочинами), ознакою дійового каяття можуть служити:

1) повернення потерпілому в натурі майна, яким винний незаконно заволодів у результаті злочину, або добровільна видача цього майна органу розслідування;

2) добровільна грошова компенсація збитків, завданих злочином;

3) відновлення своїми силами або за свій рахунок пошкодженого в результаті злочину майна, що належить потерпілому (наприклад, ремонт автомобіля, пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, за приводом якого порушена кримінальна справа).

Під іншим загладжуванням шкоди, заподіяної злочином, слід розуміти заподіяння моральної шкоди, яка може бути загладжена шляхом принесення вибачення потерпілому, наприклад у кримінальній справі про образу.

Таким чином, я вважаю, що усі способи звільнення від кримінальної відповідальності є сучасними та необхідними для більш гуманного ставлення до людей.

3.2 Порядок звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання у результаті зміни обстановки