Суд вправі звільнити підсудного від кримінальної відповідальності, коли буде визнано, що на час розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною[28]. Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора за наявності підстав, зазначених у статті 48 Кримінального кодексу України, складає мотивовану постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

За наявності підстав, зазначених у статті 48 Кримінального кодексу України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи. При закритті кримінальної справи з цих підстав мають дотримуватися вимоги, зазначені у частинах 2 і 3 статті 71 ККУ. Суд своїм вироком може звільнити від покарання особу, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, коли визнає, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною. Особа також може бути за вироком суду звільнена від відповідальності чи покарання на підставах, передбачених статтями 49 і 74 Кримінального кодексу України. Матеріально правовими підставами для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки є вчинення вперше злочину невеликої або середньої тяжкості (див. ст. 48 КК). Тобто йдеться про скоєння злочину, де санкція статті, за якою кваліфіковані дії обвинуваченого, передбачає позбавлення волі на строк не більше двох років (злочин невеликої тяжкості - ч. 2 ст. 12 КК) або позбавлення волі на строк не більше п'яти років (злочину середньої тяжкості - див. ч. 3 ст. 12 КК).

Особою, яка вперше вчинила злочин, вважається:

раніше не судима особа; така, щодо якої немає порушення кримінальної справи; судимість якої погашена або знята в передбаченому законом порядку; така, що раніше звільнялася від кримінальної відповідальності у відповідності з чинним законодавством [10, с. 138].

Процесуально правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності є:

притягання особи як обвинуваченого; настання умов, коли внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Втрата суспільної небезпечності діяння може пояснюватися значними змінами в соціальних, економічних, політичних, міжнаціональних, військових, міжнародних, природних, організаційних, продуктивних, моральних умовах життя суспільства в масштабах всієї країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації або істотними змінами умов життя групи людей (у регіоні, в установі, на підприємстві, в трудовому колективі).

Ці зміни впливають на суспільну правосвідомість, яке в нових умовах не сприймає як суспільно небезпечне діяння, яке, скоєно за інших обставин, становило значну небезпеку для суспільства.

Втрата суспільної небезпечності діяння не означає відсутності підстав для кримінальної відповідальності, тому що на час скоєння це діяння мало складу злочину та було підставою для кримінальної відповідальності. Тому для застосування ст. 48 КК [2] необхідно встановити, в чому конкретно виразилося зміна обстановки і чому воно призвело до втрати суспільної небезпеки вчиненого діяння.

Зміни обстановки можуть бути двох видів: масштабні або локальні.

При масштабному зміні втрачається суспільна небезпека не тільки конкретного злочину, вчиненого цією особою, а й певного виду таких злочинів. Звільнення від кримінальної відповідальності при втраті діянням суспільної небезпеки слід відрізняти від декриміналізації діяння. У цьому випадку суду слід керуватися правилами ст. 5 Кримінального кодексу України про зворотну дію КК. При локальній зміні обстановки втрачається суспільна небезпека лише певного злочину, скоєного конкретною особою. Але слід зазначити, що мова йде про злочин, який перестало бути суспільно небезпечним при певних умовах, наприклад, в місцевості, де була здійснена незаконна рубка лісу (ст. 245 Кримінального кодексу України), було вирішено провести меліорацію на даній ділянці і вирубати всі дерева і т.д. Втрата суспільної небезпеки з боку особи, яка вчинила злочин, може пояснюватися суттєвою зміною обстановки в житті конкретної людини. Крім того, про це може свідчити і правильна, об'єктивна оцінка такою особою своєї поведінки після вчинення злочину; його спосіб життя і сумлінне виконання професійних і громадських зобов'язань. Йдеться про такі зміни в його особистості, які доводять факт виправлення і свідчать про достовірність не вчинення нею злочинів у майбутньому.

Найбільш типовими ситуаціями такої зміни обстановки буде, наприклад, перебування особи в іншому трудовому колективі, усунення його від раніше займаної посади, перебування на час розслідування в армії та ін До іншої групи можна віднести зміна умов, пов'язаних з особистістю злочинця: розрив відносин з кримінальною середовищем, під впливом якої було скоєний злочин; одруження; важке захворювання; вагітність; здійснення корисного чи героїчного вчинку та ін.

Висновок про те на скільки особа є небезпечною чи ні будується на підставі характеристики даної особи (соціальної, психологічної, кримінально-правової і т.д.).

На практиці до змін обставин відносять призив до Збройних Сил України або звільнення із армії, влаштування на роботу або звільнення з роботи, тяжке захворювання, переїзд на інше місце проживання, поміщення неповнолітнього до інтернату, усунення тяжких особистих обставин, під впливом яких було здійснено злочин, розрив зв'язку з особистостями, які змусили здійснити злочин, і т.д. [11]. Встановивши наявність підстав, зазначених у ст. 48 КК, слідчий за згодою прокурора складає мотивовану постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. При цьому ще до напрямку справи в суд обвинуваченому, крім суті звинувачення і підстав звільнення від відповідальності, повинно бути роз'яснено право заперечувати проти закриття справи внаслідок зміни обстановки. Якщо обвинувачений заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності за таких обставин, провадження по справі продовжується в звичайному порядку (ч. 2, 3 ст. 71 КПК).При розгляді справи, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, за наявності підстав, передбачених ст. 48 КК, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.

Суд на підставі ч. 5 ст. 7 Кримінально-процесуального кодексу України може своїм вироком звільнити від покарання особу, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо на час розгляду справи в суді воно не може вважатися суспільно небезпечним, оскільки виправдилося, підтверджуючи це бездоганним поведінкою і чесним ставленням до праці.

Аналогічно ч. 6 ст. 7 КПК особа може бути за вироком суду звільнена від кримінальної відповідальності чи покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК (у зв'язку із закінченням терміну давності - див. коментар до ст. 111 КПК) та ч. 4, 5 ст. 74 КК, де визначені загальні питання звільнення особи від покарання та його подальшого відбування.

Отже, звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки - це право, а не обов'язок суду, яке вирішує це питання в порядку, передбаченому ККУ.

3.3 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим

Припинення кримінального переслідування щодо особи, винної у скоєнні злочину, у зв'язку з примиренням з потерпілим здавна практикується у системі англосаксонського права. Зокрема, цей вид звільнення від кримінальної відповідальності має міцні традиції в американському кримінальному судочинстві в рамках так званого інституту угод між обвинуваченим і потерпілим. При цьому його не можна з повною підставою віднести до суто кримінально - правового інституту, скоріше, він носить переважно кримінально - процесуальний характер, а в цілому є комплексним правовим інститутом.

У відповідності зі (ст. 46 КК України) особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та загладити шкоду, яка заподіяла йому.

Принципова його новизна полягає в тому, що відбулося деяке ослаблення залишилися досі непорушним почав публічності вітчизняного кримінального законодавства та надання йому рис приватного права. Це означає, застосування кримінального закону залежить не тільки суто від розсуду правоохоронних органів, але і безпосередньо від волевиявлення особи, інтереси якої були порушені в результаті вчинення злочину, тобто від розсуду потерпілого.

Слід, однак, зауважити, що чинне кримінально - процесуальне законодавство допускає можливість припинення окремих категорій кримінальних справ в разі примирення потерпілого з обвинуваченим. Справи про такі злочини, як заподіяння легких тілесних ушкоджень, наклеп (без обтяжуючих обставин) і образа, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого і підлягають припиненню у разі примирення його з обвинуваченим. При цьому примирення допускається тільки до видалення суду до нарадчої кімнати для постановлення вироку. Разом з тим, якщо кримінальну справу за фактом вчинення одного з названих злочинів (як має особливе громадське значення або в силу безпорадного стану потерпілого, його залежності від обвинуваченого або з інших подібних причин) буде порушено прокурором при відсутності скарги потерпілого, то таку справу припиненню за примиренням потерпілого, з обвинуваченим не підлягає [12, с. 50].

Зі змісту ст. 46 КК випливає, що звільнення від кримінальної відповідальності можливе за обов'язкової наявності наступних умов, що характеризують вчинений особою злочин, саме ця особа, а також його пост злочинну поведінку:

a) злочин належить до категорії злочинів невеликої тяжкості;

b) винна особа вчинила злочин вперше;

c) відбулося примирення винної особи з потерпілим;

d) винна особа загладити заподіяну потерпілим шкоду.

Вирішальним фактором прийняття судом та правоохоронними органами рішення про звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності в даному випадку є саме по собі відбулося примирення цієї особи з потерпілим, що повинно знайти конкретне відображення в матеріалах кримінальної справи.

Так, потерпілий може висловити згоду на звільнення винної особи від кримінальної відповідальності або навіть наполягати на припиненні кримінальної справи через відсутність у нього претензій до винного.

В якості іншої неодмінної умови звільнення від кримінальної відповідальності в силу примирення з потерпілим у ст. 46 КК [2] вказується на відшкодування винним заподіяної шкоди. Власне, саме по собі відшкодування винним шкоди у даному випадку й відіграє вирішальну роль у його примирення з потерпілим.

Однак за змістом закону в матеріалах справи повинно бути також зафіксовано, що особа, яка вчинила злочин, тим чи іншим чином повністю відшкодувати заподіяну потерпілому матеріальну, або моральну шкоду (відшкодувала вартість пошкодженого майна, сплатила курс лікування від заподіяної шкоди здоров'ю, виплатило грошову суму у вигляді компенсації за втрачену вигоду або за шкоду, заподіяну репутації потерпілого).

Розмір матеріальної компенсації за заподіяну потерпілому моральну шкоду повинен бути встановлений ним самостійно, а факт відшкодування винним-отримати конкретне відображення в матеріалах справи. Це дозволить виключити подальші необгрунтовані вимоги потерпілого про необхідність виплати йому додаткових грошових сум.