ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Злочини проти життя особи та їх характеристика

1.1 Поняття умисного вбивства та його кваліфіковані ознаки

1.2 Характеристика вбивства, скоєного через необережність

1.3 Інші злочини проти життя особи

Розділ 2. Загальна характеристика злочинів проти здоров'я особи

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Проблема злочинів проти життя та здоров'я людини завжди була й залишиться однією з найзлободенніших і болісних проблем суспільства, одним із факторів його дестабілізації. Ступінь цивілізованості суспільства вимірюється саме ставленням однієї людини до життя та здоров'я іншої, оскільки це не швидкоплинні цінності, а всі інші є похідними від них.

На найвищому законодавчому рівні - в Конституції України ст. 3 зазначено, що людина, її життя і здоров'я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а в ст. 27 наголошується, кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Отже, злочини проти життя і здоров'я становлять велику суспільну небезпеку. Вони позбавляють потерпілого найбільш цінних благ, стають трагедією для рідних і близьких йому людей, наслідки безповоротні, заподіяну шкоду не можна ніяк відшкодувати.

Помітна поширеність злочинів проти життя та здоров'я людини у структурі всієї злочинності, нестабільність їх динаміки, набуття нових негативних якісних характеристик - це все зумовлює потребу в постійному дослідженні даної проблеми.

Об'єктом дослідження є норми чинного законодавства України та інші нормативні акти в сфері класифікації, аналізу та виявлення злочинів проти життя та здоров'я людини.

Предметом дослідження є злочини проти життя і здоров'я людини.

Мета й завдання курсової роботи є всебічне дослідження злочинів проти життя та здоров'я людини, на основі вивчення та узагальнення досягнень правознавчої науки, а також літературних джерел.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань, які становлять зміст курсової роботи:

– розкрити суть та зміст таких понять як злочини проти життя, злочини проти здоров'я, вбивство, тілесні ушкодження;

– дослідити об'єктивну та суб'єктивну сторону злочинів проти життя і здоров'я людини;

– розглянути види та склад злочинів проти життя і здоров'я людини;

– розглянути злочини, що становлять небезпеку для життя і здоров'я людини, які вчинюються у сфері медичного обслуговування;

– з'ясувати сучасний стан злочинності проти життя та здоров'я людини в Україні.

Також основними нормативно-правовими документами для вивчення даної проблеми є: Конституція України, Кримінальний кодекс України та коментарі до нього, Закон України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я», Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, Постанова «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини», Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання та ін.

Однак особливості сучасного соціального, політичного й економічного стану в Україні диктують необхідність розширення і поглиблення знань із цієї проблеми в кримінальному праві. З огляду на це вважаємо, що вивчення даного питання може вивести на якісно новий теоретичний і практичний рівень вирішення такої актуальної на сьогодні проблеми.

Розділ 1. Злочини проти життя особи та їх характеристика

Відповідно до Конституції України (ст. 27) - кожна людина має невід'ємне право на життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних по сягань [13].

Взагалі зміст права на життя складають:

1) право народитися;

2) право вимагати від інших суб'єктів правовідносин політичних, економічних та інших гарантій повноцінного права на життя;

3) право на самозахист від реальної небезпеки для життя;

4) право на звернення за охороною та захистом свого життя до державних, недержавних та міжнародних органів і організацій;

5) право на захист і на рятування уповноваженими працівниками правоохоронних органів, рятувальних служб, медичними та іншими працівниками життя кожної людини;

6) право на відсутність у законодавстві будь-яких підстав для позбавлення людини життя;

7) право розпоряджатися своїм життям на власний розсуд [17, с. 116-117].

Існують випадки, коли позбавлення людини життя не є по рушенням права на життя якщо воно вчиняється внаслідок неминучої потреби застосування сили:

– коли особа захищається від незаконного насильства;

– під час правомірних дій, які законно вчиняються з метою придушення заворушення або повстання (ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) [11].

Отже, життя особи становить велику соціальну цінність, тому воно повинно захищатися належним чином. До них Кримінальний кодекс України відносить різні види умисних вбивств (статті 115-118), вбивство через необережність (ст. 119); доведення до самогубства (ст. 120), погрозу вбивством (ст. 129) [20].

Об'єктом даних злочинів є життя людини.

Що ж таке вбивство? Вбивство - протиправне (умисне або необережне) позбавлення життя однією людиною (групою людей) іншої людини. Розрізняються: основний склад вбивства, кваліфіковані склади і привілейовані склади вбивства [26]. Отже, вбивство - це протиправне заподіяння смерті іншій людини [20]. Тому не є вбивством, наприклад, позбавлення життя людини в стані необхідної оборони. Навпаки, згода потерпілого на позбавлення його життя не виключає протиправності діяння [18, с. 31-32], не вважається злочином самогубство чи замах на самогубство.

Об'єктивна сторона вбивства - вчинення протиправної дії (фізичний чи психічний вплив на людину) або бездіяльність (не вчинення будь-яких дій, що могли б відвернути смерть потерпілого).

Суб'єктивна сторона вбивства - вчинення злочину з умислом (прямим або непрямим) і через необережність (злочинну самовпевненість або злочинну недбалість).

Суб'єктом вбивства може бути будь-яка особа, яка досягла 14-ти років, за вбивства, передбачені ст.ст. 115-117, і 16-ти років - за вбивства, передбачені ст.ст. 118, 119 КК.

Закінченим вбивство вважається з моменту настання наслідку злочину - смерті людини.

За суб'єктивною стороною злочини проти життя особи поділяються на такі види [17, с. 117; 8, с. 101-110]:

1)умисні вбивства (яке може бути вчинене прямим або непрямим способом);

2)вбивство через необережність (ст. 119), яке може бути вчинене як внаслідок злочинної самовпевненості, так і внаслідок злочинної недбалості.

1.1 Поняття умисного вбивства та його кваліфікованих ознак

Найбільш небезпечними посяганнями на життя людини є умисні вбивства.

Умисні вбивства розрізняються за ступенем своєї суспільної небезпеки (тяжкості) на три види: так зване просте вбивство, тобто вчинене без обтяжуючих чи пом'якшуючих обставин (ч. 1 ст. 115); вчинене за обтяжуючих обставин, так зване кваліфіковане вбивство (ч. 2 ст. 115) і вчинене за пом'якшуючих обставин, так зване привілейоване вбивство [20].

А зараз більш детально охарактеризуємо види умисних вбивств.

Умисне вбивство без обтяжуючих, і пом'якшуючих обставин (просте вбивство) - ч. 1 ст. 115 - має місце в тих випадках, коли у вчиненому відсутні ознаки вбивств, передбачених ч. 2 ст. 115, статтями 116-118. За частиною 1 ст. 115 кваліфікуються вбивства, вчинені в бійці, з помсти, на ґрунті особистих взаємовідносин, з ревнощів, зі співчуття та деякі інші. Покарання за таке вбивство передбачене ч. 1 ст. 115 - позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років [18, с. 33; 6, с. 74-75].

Умисне вбивство за обтяжуючих обставин (кваліфіковане вбивство) - ч. 2 ст. 115. Для застосування ст. 115 досить наявності хоча б однієї з указаних в ній обтяжуючих обставин, вони перераховані в пунктах 1-13 ч. 2 ст. 115 [18, с. 33]. Тобто умисні вбивства в свою чергу поділяються на [17, с. 118-119]:

– умисне вбивство двох або більше осіб;

– умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

– умисне вбивство заручника;

– умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю;

– умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб;

– умисне вбивство з корисливих мотивів;

– умисне вбивство з хуліганських мотивів;

– умисне вбивство особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку;

– умисне вбивство вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення;

– умисне вбивство поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом;

– умисне вбивство вчинене на замовлення;

– умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

– умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого ст. 116-118 КК [21; 22, с. 262-263].

Розглянемо зміст кожного з них.

Умисне вбивство двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115) передбачає, що позбавлення життя цих осіб було вчинене одночасно або протягом короткого проміжку часу і охоплювалося єдністю наміру винного. Дії винного не можуть кваліфікуватися за п. 1 ч. 2 ст. 115, якщо не доведено, що його намір був спрямований на позбавлення життя саме двох або більше осіб. Вбивство однієї людини і замах на життя іншої не може розглядатися як закінчений злочин - вбивство двох або більше осіб. У цих випадках вчинене слід кваліфікувати за ст. 15 та п. 1 ч. 2 ст. 115 або за ч. 1 ст. 115 незалежно від послідовності злочинних дій. Замах на вбивство двох або більше осіб, який не призвів до смертельного наслідку, кваліфікується за ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115 [20; 18, с. 33].

Умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності (п. 2 ч. 2 ст. 115), має місце, якщо вбито дитину до 14 років або якщо винному було достовірно відомо про вагітність жінки. Кваліфікація злочину не залежить від строку вагітності та життєздатності плоду [20; 18, с. 33].

Умисне вбивство заручника (п. З ч. 2 ст. 115). Заручником є особа, яка захоплена або утримується будь-ким для забезпечення того, щоб родичі, інші особи, органи держави або відповідні організації виконали певні вимоги як умову звільнення заручника. Вбивство заручника може мати місце в момент захоплення або протягом часу утримування заручника, тобто позбавлення волі. Вбивство можливе і внаслідок спроби заручника втекти, під час його перевезення і т. д. Саме захоплення чи утримання заручника є самостійним злочином і кваліфікується за ст. 147 або 349 [20; 18, с. 33-34].

Умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст.,115). У деяких випадках спосіб позбавлення життя свідчить про особливу жорстокість злочину. Пленум Верховного Суду України в своїй практиці вважає, що до особливо жорстоких можуть бути віднесені випадки:

- коли перед позбавленням життя або в процесі вчинення вбивства до потерпілого умисно застосовувалися тортури, катування або йому заподіювалися особливі страждання шляхом нанесення великої кількості тілесних ушкоджень, або з використанням вогню, струму, отрути, що завдає нестерпного болю;

- вчинення злочину в присутності близьких потерпілому осіб, якщо винний усвідомлював, що такими діями завдає їм особливих страждань;