КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Злочини у сфері господарської та службової діяльності

Вступ

підробка гроші злочин правовий

Актуальність даної теми полягає у надзвичайній небезпеці та величезного впливу на саму державу. Суспільна небезпека цього злочину завжди усвідомлювалась суспільством, тому покарання за фальшивомонетництво та підробку цінних паперів було надзвичайно високим, це виправдовувалося тим що, особи що займаються даним видом діяльності, переслідуючи свої меркантильні інтереси, одночасно посягає на безпеку держави, підриваючи її економіку. Якщо Україна не звертатиме увагу на такий небезпечний вид злочину, то саме існування нашої країни, як вільної, самостійної, економічно незалежної країни стає під сумнів.

Метою контрольної роботи є аналіз чинного законодавства України про кримінальну відповідальність у сфері виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного збору чи голографічних захисних елементів.

Завданнями цієї роботи є: оглянути історію розвитку відповідальності за підробку грошей і документів; проаналізувати правові аспекти випуску національної валюти, державних цінних паперів та білетів державної лотереї; охарактеризувати склад злочину передбаченого статтею 199; з'ясувати наявність профілактичних заходів запобігання фальшивомонетництву.

Об'єктом контрольної роботи є суспільні відносини, що характеризують державну політику у сфері обігу національної та закордонної валюти, державних цінних паперів, білетів державної лотереї.

Предметом контрольної роботи є кримінально - правова характеристика діянь щодо незаконного Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї.

1. Історія розвитку відповідальності за підробку грошей і документів

Виникло фальшивомонетництво ще до появи грошових знаків, коли в їх якості виступали куски золота і срібла, засоби і предмети праці. Поява монет призвела до поширення цього злочину.

Історичні випадки підроблення грошей не були поодинокими, а траплялися у багатьох країнах. Прояви фальшивометництва паралізували нормальну та ефективну діяльність органів державного управління, тому з поширенням цього явища боролися найжорстокішими методами. Так, закони Ману зобов'язували розтинати злочинця на дрібні шматки. Згідно із законами Єгипту правопорушнику відсікали руку, а у стародавній Греції засуджували до смертної кари. За «Руською правдою» підробка грошей каралася стратою. Починаючи з 1553 р., винним особам заливали в рот олово і відсікали руки [4].

В наступні історичні періоди також спостерігалось багато випадків фальшивомонетництва. Продовжували вчинятися такі злочини і з появою паперових грошей.

В період коли Україна перебувала в складі Російської Імперії та жила за її законами відповідальністю за фальшивомнетництво була в тому числі і смертна кара. Злочинців не завжди вбивали. За царя Михайла Федоровича підробка грошей каралася «торгової стратою», інакше кажучи, конфіскацією майна. У Соборному Уложенні 1649 р. в п'ятому розділі «Про грошових майстрів, які учнут робити злодійські гроші», передбачалися два види покарання. Злочином вважалося як виготовлення фальшивих монет, так і псування дорогоцінного металу різноманітними домішками. Це пояснювалося тим, що державна скарбниця від псування монет і фальшивомонетництва терпіла непоправні збитки.

Для виявлення фальшивомонетників ночами ходили спеціальні люди з наказу Таємних Справ. Вони спостерігали за кузню й будинками посадських людей. Де чули стукіт молотка і бачили дим над дахами, негайно вривалися туди з обшуком. Таким слідчим допомагали і прості люди, які в цій справі переслідували корисливу мету, так як за допомогу в затриманні такого роду злочинців донощику покладалася половина їхнього двору в якості нагороди. Для встановлення вини у Москві з 1659 по 1660 рр. за грати було посаджено понад 400 осіб. Їх провину визначали в наказі Таємних Справ. Для встановлення істини слідчі використовували три види тортур: застосування диби, бичування, тортури розпеченим залізом. Каралися не тільки фальшивомонетники, але і їх помічники. Їм відсікали два пальці на лівій руці. Для залякування і для науки іншим, відрубані руки і пальці страчених прибивалися на ворота грошових дворів.

Однак ці акції не досягали належного результату. Царський указ 21 жовтня 1661 фактично поновлював «торгову страту», скасовану Соборним Укладенням. Так фальшивомонетники, які були спіймані до 18 вересня 1661 року, каралися по «новому указу з пощади», після чого їх на заслання не відправляли, а давали на «чисті поруки». Інакше кажучи, за подальшу долю засудженого несли відповідальність родичі або друзі. Двори і господарства злочинців конфісковувалися. Тих же, кого зловили після 18 вересня, страчували.

Становлення кримінально-правової норми, яка передбачала відповідальність за підробку грошових знаків та цінних паперів за радянських часів відбувалося у такій послідовності: 1) визнання виготовлення грошових знаків та цінних паперів як кваліфікованого виду підробки документів (ст. 85 КК УСРР 1922 р.); 2) згодом, крім виготовлення введено відповідальність і за збут підроблених грошових знаків та цінних паперів, а також іноземної валюти в межах окремої статті (ч. 1 ст. 22 «Положення про злочини державні» 1927 р.; ст. 56-22 КК УРСР); 3) було доповнено редакцію статті терміном «мета збуту» як обов'язковою ознакою складу злочину (ст. 24 Закон «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» 1958 р.; ст. 79 КК УРСР 1960 р.); 4) Указом Президії ВР СРСР «Про посилення боротьби з особливо небезпечними злочинами» було передбачено кваліфікуючу ознаку у вигляді «промислу» (а в подальшому її виключення).

Таким чином в результаті розвитку відповідальності за злочини, щодо підробки грошей та документів в українському законодавстві з'явилась стаття 199 Кримінального кодексу, яка звучить наступним чином, виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного збору чи голографічних захисних елементів

1. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту, а також збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору, голографічних захисних елементів, підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі, - караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Примітка. Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі - якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян [5].

2. Правові аспекти випуску національної валюти, державних цінних паперів та білетів державної лотереї

Емісійні операції НБУ - форма реалізації його монопольного права на випуск грошей в обіг, що зазначається у п. 2 ст. 7 ЗУ «Про Національний банк України».

Для забезпечення оперативного рішення питань, пов'язаних зі здійсненням емісії готівки у всіх відділеннях НБУ організовані резервні фонди НБУ - залишки національних грошових знаків, що перебувають поза обігом. Резервні фонди створюються також при деяких філіях комерційних банків - як правило, у минулому відділень спеціалізованих державних банків. Коштами, що перебувають у резервних фондах, розпоряджаються обласні управління НБУ. Тільки з їхнього дозволу грошові знаки можуть бути переміщені з резервних фондів в оборотну касу (або операційну касу філій банків, при яких не відкриті резервні фонди). Ця операція й означає емісію - випуск готівки в обіг. Переміщення грошових знаків з оборотної каси в резервні фонди обумовлює вилучення грошей з обігу. Ця операція, відповідно до правил касового регулювання, здійснюється автоматично - при перевищенні лімітів оборотних кас.

Емісія готівки здійснюється у формі підкріплення операційних кас відділень комерційних банків. Дозвіл на здійснення емісії дає начальник керування НБУ або інша особа, уповноважена розпоряджатися резервними фондами. Дозвіл оформляється у види емісійних телеграм, утримування яких відповідним чином кодується. Воно надає право на переміщення певної суми грошових знаків з резервних фондів в оборотну касу або на використання понадлімітного залишку грошей, що зберігається у відділенні банку. Для одержання дозволу керівник відділення комерційного банку, у якого в найближчі 2-3 дні з'являється потреба в касовій готівці, повинен звернутися до начальника керування НБУ. При відсутності необхідної суми понадлімітних залишків або недоліку коштів у резервних фондах відділення банків одержують підкріплення з оборотних кас керування НБУ. Понадлімітні залишки грошей, що перевищують місячну потребу в додаткових касових ресурсах, вивозять апаратом інкасації НБУ.

Цінні папери - документи, які засвідчують зобов'язальні відносини між особою, яка їх випустила, та особою, яка є їхнім власником. Документ вважається цінним папером якщо відповідно до законодавства він може бути самостійним об'єктом прав.

Для досягнення своїх цілей держава здійснює витрати з державного бюджету. З огляду на різноманітні обставини бюджет часто зводиться з дефіцитом, тобто видатки перевищують доходи. З метою залучення коштів на покриття дефіциту випускаються цінні папери. Випуск державних цінних паперів є інструментом для зменшення маси грошей в обігу; скупка державою своїх боргових зобов'язань означає збільшення грошової маси. Таким чином держава може регулювати певні нестійкі процеси в економічному розвитку нашої країни.

Важливими законопроектами, якими регулюються питання в даній сфері виступають ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок», ЗУ «Про державне регулювання цінних паперів».